Принцип загального виборчого права

Принцип загального виборчого права означає:

по-перше, право голосу на всіх виборах мають лише громадяни громадяни України. Вимога належності до громадянства України пов'язана з тим, що виборче право - це найважливіша форма участі громадянина в управлінні державними справами, воно стосується політичних прав, відповідно, негромадяни України не наділяються виборчим правом. Подібна вимога передбачена і законодавством зарубіжних країн, хіба що за винятком Нової Зеландії. Договір про Європейський союз 1992 року (Маастріхський договір) передбачає надання на умовах взаємності виборчих прав і іноземцями - громадянами інших держав - членів ЄС, але лише на місцевих виборах;

по-друге, відповідно до повноважень ст. 24 Конституції України виборче законодавство України забороняє будь-які привілеї або обмеження виборчих прав окремих груп громадян залежно від природних властивостей громадянина України як людини та від його громадянських рис. При цьому, до природних властивостей можуть бути віднесені раса, колір шкіри, стать, а до громадянських властивостей - політичні, релігійні та інші переконання, етнічне та соціальне походження, майновий стан, місце проживання, мовна належність.

Виділення цих властивостей громадянина у виборчому законодавстві обумовлене особливостями України як держави з багатонаціональним складом населення, громадяни якої використовують різні мови та належать до різних релігійних конфесій. Слід зазначити, що перелік властивостей громадянина, за якими забороняється дискримінація його виборчих прав, не є вичерпним. Так, у ч. 4 ст. 2 Закону України «Про вибори народних депутатів України» говориться також і про необхідність врахування «інших ознак», які можуть виникнути в процесі реалізації виборчих прав. Такий підхід в повній мірі узгоджується із загальновизнаними нормами міжнародного права. Зокрема, ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права прямо вказує на те, що кожен громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необґрунтованих обмежень право і можливість голосувати і бути на справжніх періодичних виборах.

по-третє, забороняється обмеження щодо участі громадян у виборчому процесі, які не передбачені Конституцією України та цим законом. Відповідно до ст. 64 Конституції України окремі обмеження виборчих прав громадян можуть бути встановлені в умовах воєнного або надзвичайного стану. При цьому повинен бути зазначений строк дії цих обмежень. Наприклад, надзвичайний стан на всій території України може бути введено на строк не більше як 30 діб і не більше як на 60 діб в окремих місцевостях. У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України не більше як на 30 діб (ст. 7 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»).

У ст. 70 Конституції України та у виборчому законодавстві України визначають спеціальні умови (виборчі цензи або кваліфікації) для отримання права голосу на виборах (активного виборчого права). До них належать:

  • 1) віковий ценз - активного виборчого права набувають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років;
  • 2) ценз дієздатності - не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними.

Передбачений Конституцією України вісімнадцятирічний вік виборця має бути підтверджений відповідними документами - паспортом громадянина України, свідоцтвом про народження тощо.

Недієздатним визнається громадянин, який внаслідок психічної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст. 16 ЦК України). Вимога визнання громадянина недієздатним тільки судом спрямована на зміцнення гарантій виборчих прав громадян. Це означає, що у випадку, коли громадянин тяжко хворий і навіть перебуває на обліку у відповідній психіатричній медичній установі, самі по собі ці обставини не можуть бути підставою для відсторонення його від участі у виборах. Лише суд на підставі ретельного вивчення може визнати громадянина недієздатним і тим самим нездатним обирати та бути обраним.

Що стосується процедури про визнання громадянина недієздатним, то вона визначена у главі 34 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, справа про визнання громадянина недієздатним внаслідок психічної хвороби або недоумства може бути розпочата за заявою членів її сім'ї, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки та піклування, психіатричного лікувального закладу. Відповідна заява подається до суду за місцем проживання цього громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, то за місцем знаходження даного закладу. В цій заяві повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічну хворобу або недоумство, внаслідок чого особа не може розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Суддя в порядку підготовки справи до розгляду при наявності достатніх даних про психологічну хворобу або недоумство громадянина,призначає для визначення його психологічного стану судово-психіатричну експертизу.

Рішення суду про визнання громадянина недієздатним після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування. Воно і є підставою для прийняття рішення відповідним виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у містах ради не включати цього громадянина до загального списку виборців або виключити його з цього списку і відповідно - про виключення його зі списку виборців на виборчій дільниці.

Громадянина може бути поновлено у дієздатності у разі його видужання або значного поліпшення здоров'я за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна або установ, організацій та осіб, зазначених вище, а також з власної ініціативи суду. Рішення суду про поновлення громадянина в дієздатності є підставою для включення його як до загального списку виборців, так і до списку виборців на виборчій дільниці.

3) центр осілості передбачено при проведенні місцевих виборів - право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, які проживають на території сіл, селищ, міст, районів у містах (п. 2 ст. 6 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»). Це обмеження пов'язане зі статусом місцевих рад та сільських, селищних, міських голів як органів територіальних громад.

Конституція та виборче законодавство України не передбачають інших виборчих цензів для активного виборчого права при виборах народних депутатів України. Зокрема, мають право голосу громадяни, які перебувають в місцях позбавлення волі за вироком суду, а також затримані, заарештовані за підозрою у скоєні злочину тощо. Водночас, зі змісту ч. 6 ст. 2 Закону України «Про вибори народних депутатів України» можна зробити висновок, що не можуть реалізувати свого виборчого права при виборах народних депутатів України громадяни України, які проживають або перебувають в період підготовки та проведення виборів за межами України на підставах, що не можуть бути визнанні законними.

Очевидно, до такої категорії осіб слід відносити громадян, які виїхали за межі України з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року. Так, відповідно до статті і зазначеного закону на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами, в тому числі і правом голосу, і несуть встановлені Україною обов'язки. Такі громадяни отримують документи, що дають право на виїзд з України і засвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, зокрема: закордонний паспорт громадянина України, посвідчення особи моряка чи посвідчення члена екіпажу. Лише за наявності цих документів громадяни включаються до списків виборців на виборчих дільницях, утворених при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном.

Конституція України та виборче законодавство України встановлюють додаткові, порівняно з активним виборчим правом, обмеження щодо пасивного виборчого права громадян:

підвищується віковий ценз (з 18 до 21 року при виборах народних депутатів України і до 35 років при виборах Президента України). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави, парламентарія передбачає наявність життєвого досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних політичних, правових, економічних та соціальних проблем, а це, в свою чергу, досягається з відповідним віком;

встановлюється ценз осілості на виборах Президента України і народних депутатів України, який передбачає, що за громадянином України визнається право бути обраним Президентом України лише після десяти останніх, перед днем виборів, років проживання в Україні, народним депутатом - після п'яти років. Це обмеження обумовлене тим, що глава держави, член законодавчого органу має бути добре обізнаний з різними аспектами суспільного життя країни. При цьому, термін «проживання в Україні» означає не лише проживання в межах державного кордону України, а й проживання на морських судах, що перебувають у плаванні під Державним прапором України. Крім того, перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України, в дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних організаціях та їх органах, на полярних станціях України, а так само перебування громадян України за її межами відповідно до чинних міжнародних договорів України не вважається проживанням за межами території України і не тягне за собою втрату громадянами пасивного виборчого права;

встановлюється мовний ценз при виборах Президента України - Президентом України може бути обраний громадянин України, який володіє українською мовою (ст. 103 Конституції України);

передбачається також обмеження пасивного виборчого права для осіб, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Зміст поняття «умислу» розкривається у статті 24 Кримінального Кодексу України - це така форма вини, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала суспільно-небезпечні наслідки (прямий умисел) або усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

 
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >