Вступ

Поряд із проголошенням 24 серпня 1991 року незалежності України, ще одним важливим етапом у державотворенні стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України. Адже з її прийняттям завершився багаторічний складний напружений конституційний процес в Україні.

На сьогоднішній день Конституція увійшла в наше життя як справжній і діловий Основний Закон держави, що забезпечує правовий фундамент для подальшого розвитку нашого суспільства. Конституція України проголосила нашу державу суверенною, демократичною, правовою, визнала людину найвищою соціальною цінністю і утвердила реальне народовладдя, яке означає, що уся повнота влади, в тому числі й державної, належить народові.

Джерелом реалізації народом влади в інтересах як усього суспільства так і кожної людини і громадянина є вибори, шляхом яких народ має можливість здійснювати як безпосередньо так і через органи державної влади.

Розкриття теми "Виборче право і виборча система України" є актуальним. Його актуальність пояснюється тим, що саме виборче право є невід'ємним політичним правом громадян України,яке гарантується Конституцією України і забезпечується Законом України "Про вибори Президента Україні", Законом України "Про вибори народних депутатів України", Законом України "Про вибори депутатів міських рад і сільських, селищних, міських голів" та ін. Адже шляхом саме виборів, як в Україні, так і в більшості країн світу, формуються органи державної влади та місцевого самоврядування.

Метою дослідження даної курсової роботи є намір показати, що саме виборче право є головним, невід'ємним виборчим, тобто політичним, правом громадян України, яке закріплене в Основному Законі України.

Таким чином, предметом даної теми є одна з цінностей людської цивілізації, охоплюючи різні аспекти індивідуального буття, - активне і пасивне виборче право громадян України. Виборче право можна розцінювати як цінний орієнтир, який дозволяє застосовувати "людські зміни" не тільки до держави, права, правового порядку, але й до громадянського суспільства, оскільки степінь зрілості та розвитку останнього залежить в значній мірі від стану права обирати та бути обраним, від його об'ємності та реалізації.

Існування певних обмежень прав і свобод має об'єктивний характер.

Реалізація їх для кожного конкретного індивіда здійснюється в умовах встановленого порядку і пов'язана з правами і свободами інших осіб. Тому проблемою є не сам факт таких обмежень, а форма юридичного їх закріплення. Формування в основних законах таких підстав для можливого обмеження прав і свобод, як необхідність захисту вільного і демократичного ладу, збережень суспільного добробуту, моралі тощо, мають загальне значення і припускають надто широке їх тлумачення. Результатом може бути порушення прав і свобод, у тому числі й виборчих.

На сьогоднішній день виборці мають змогу вибирати із кількох кандидатів лише тих, хто на думку виборців, гідний займати певне місце в державному управлінні та його органах.

Міжнародним стандартам відповідають принцип демократичних виборів: "один виборець - один голос", гласність та відкритість усього виборчого процесу, таємність голосування і таке інше.

Слід також зазначити, що виборче законодавство, яким би ідеальним воно не було, повинне змінюватися, адже змінюється і суспільство, збільшується й вимоги його, а це означає, що виборче законодавство повинне удосконалюватись, змінюватись, а також іти в ногу з часом.

 
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >