Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Финансы arrow Аналіз ринку електронних грошей у розвинутих країнах світу

Аналіз світового ринку електронних грошей

Починаючи з 1996 року Банк міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements) у співробітництві з Комітетом з платіжних та розрахункових систем (Committee on Payment and Settlement Systems) та центральних банків різних держав за дорученням керуючих центральними банками Групи десяти (група в рамках МВФ, що складається з 10 країн: Бельгії, Великобританії, Італії, Канади, Нідерландів, США, ФРН, Франції, Швеції, Японії і Швейцарії, які погодили “спеціальні права запозичень” - міжнародний валютний кошик) регулярно вивчає процеси розвитку електронних грошей у всьому світі. За визначенням Національного банку України, електронні гроші - це “одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента. Таке трактування електронних грошей фактично дублює загальноприйняте в Європейському Союзі. З часу появи ідеї електронних грошей чимало вчених зацікавилося новим видом платіжних інструментів.

Відтоді з'явилося багато публікацій, присвячених різноманітним проблемам, пов'язаним з появою та із застосуванням електронних грошей у різних країнах світу, - Чарльза Фрідмена, Чарльза Гудхарта, Майкла Вудфорда, Бенджаміна Фрідмена, Мервіна Кінга, Бенджаміна Коена, Отмара Іссінга, Дмитра Кочергіна, Євгена Горюкова, Олени Махаєвої, Михайла Савлука та інших відомих економістів.

Протягом останніх десяти років у різних країнах здійснювалося (у тому числі в тестовому режимі) більше двохсот проектів електронних платіжних систем. За даними Європейського центрального банку (European Central Bank), за станом на березень 2007 року в країнах ЄС діяло 118 систем електронних грошей. Найвідоміші світові системи представлено у таблиці 1.Дані таблиці 1 свідчать, що платіжні інструменти систем електронних грошей суттєво відрізняються в різних країнах. Більшість програм працює з поповнюваними картками, якими передбачається багаторазове завантаження коштів з банківських рахунків, через банкомати, телефоном або через Інтернет. Майже у всіх випадках установлено відносно низькі ліміти максимальної суми, яка може зберігатися на картках (як правило, кількасот доларів США). Практично жодна з програм не передбачає можливості переказу коштів з одного гаманця на інший (тобто унеможливлює p2pплатежі) без участі емітента4. У деяких країнах електронні гроші функціонально об'єднані, наприклад, із дебетовою або кредитною карткою чи посвідченням особи держателя такої картки. Частину систем електронних грошей на основі карток адаптовано до мережевих платежів.У деяких програмах кількість емітованих карток є значною. Проте обсяг операцій здебільшого залишається незначним як через низький рівень використання електронних грошей, так і тому, що середні суми операцій, як правило, не перевищують кількох доларів США. Брак даних про обсяги щоденних операцій стосовно мережевих програм у сфері електронних грошей свідчить про те, що вони також є незначними. Сьогодні близько 90% світових систем електронних грошей ґрунтуються на карткових проектах і лише якихось 10% діють на програмній (мережевій) основі. Наведені у таблиці 2 дані про темпи приросту карток із функцією електронних грошей віддзеркалюють рівень зацікавленості населення у використанні цього платіжного інструменту для здійснення розрахунків. У 2008 році маємо доволі високий рівень емісії карток із функцією електронних грошей (від 5.15 млн. штук у Швейцарії до 81.03 млн. штук у Японії). Спостерігається щорічне збільшення їх кількості у більшості країн світу (від 0.6% приросту у Бельгії до 41.4% в Італії). Загальний приріст карток із функцією електронних грошей за 2004-2008 роки в усіх аналізованих країнах був позитивним, проте суттєво відрізнявся: так, у Франції цей показник підвищився у 25 разів, а в Нідерландах - усього на 1.39%. Та загалом останніми роками у більшості розвинутих країн світу спостерігається тенденція до поступового зниження річних темпів приросту карток із функцією електронних грошей. Це можна пояснити тим,що найбурхливіший період розвитку систем електронних грошей припав на 1996-2000 рр., коли запроваджувалася велика кількість пілотних проектів та нових схем використання електронних грошей. У 2000-2003 роках деякі з цих проектів були закриті, оскільки не витримали конкуренції і не мали достатньої клієнтури. Водночас зростали обороти систем, які залишилися на ринку. Наступний період - 2003-2008 рр. - характеризувався відносною стабільністю на ринку електронних грошей. Якщо кількість емітованих карток із функцією електронних грошей свідчать про потенційний попит на цей інструмент, то чисельність терміналів для їх обслуговування - про рівень пропозиції, тобто зацікавленість торгових підприємств і частково кредитних організацій у даній сфері бізнесу. Як відомо, пропозиціядуже чутлива до зміни у попиту. Країни, в яких у 2008 р. спостерігалося скорочення темпів приросту карток із функцією електронних грошей (наприклад, Франція), поступово зменшували мережу терміналів (на 11.5%). І навпаки - високі темпи приросту карток в Італії спонукали до збільшення кількості терміналів у країні - на 4.5%. Зазначимо, що рівень використання електронних грошей у всіх розглянутих нами країнах є поки що низьким,за винятком хіба що Сінгапуру. Про це, зокрема, свідчать дані таблиць 3 та 4. Показники частки трансакцій з використанням електронних грошей у загальній їх кількості та числа трансакцій на душу населення характеризують рівень використання цього платіжного інструменту в розрахунках порівняно з іншими - такими, як дебетові та кредитні картки, чеки, банківські перекази. Як випливає з даних таблиці 3, на сьогодні електронні гроші загалом не є популярним платіжним засобом: трансакції з їх використанням у 2008 р. становили всього від 0.2% у Франції до 3.7% у Бельгії та Нідерландах; а кількість трансакцій на душу населення - від 0.5 у Франції до 10.7 у Нідерландах. Хоча у більшості країн спостерігаються позитивні зрушення у використанні електронних грошей, користувачі все ж надають перевагу у роздрібних розрахунках насамперед дебетовим, кредитним карткам, а також ншим видам платіжних інструментів. Учені-економісти пояснюють таку ситуацію ефектом залежності від попереднього розвитку (path dependence), або так званим ефектом QWERTY6. У більшості промислово розвинутих країн упровадженню електронних грошей передував тривалий період дії інших платіжних систем (дебетових та кредитних карток), які мали суттєві переваги порівняно з традиційними паперовими грошима. Нова технологія - електронні гроші - при порівняльних затратах не в змозі одразу забезпечити відчутногоекономічного ефекту, тобто прогресив-ніша технологія не змогла замінити менш прогресивні через занадто високі витрати на її впровадження, незважаючи на перспективні переваги її використання. У більшості розвинутих країн світу суми трансакцій, здійснених із використанням електронних грошей, упродовж 2004-2006 рр. зростали в середньому на 35%. У 2007 р. цей показник значно збільшився і сягнув 139%. Однак у 2008 р. він почав знижуватися і становив 19.1%. Тобто сума трансакцій з використанням електронних грошей суттєво зменшилася. Частка трансакцій, здійснених з використанням електронних грошей, у ВВП у всіх країнах світу досі залишається незначною (див. таблицю 4). Так, у Франції, Німеччині та Швейцарії вона коливається близько відмітки 0.01% і лише в Сінгапурі наближається до 1%. Втім, у всіх країнах, за винятком Бельгії та Швейцарії, спостерігається зростання трансакцій з використанням електронних грошей у складі ВВП. Низьку частку операцій з використанням електронних грошей стосовно ВВП можна пояснити, з одного боку, малою кількістю трансакцій,(див. таблицю 3), а з другого - їх незначною середньою сумою. Так, у 2008 р. електронні гроші використовували здебільшого в розрахунках на дрібні суми (за винятком Італії): від 0.9 долара США у Сінгапурі до 6.4 долара США у Бельгії та 7.3 долара США у Японії (див. таблицю 5). Як бачимо, на сьогодні головним призначенням електронних грошей є роздрібні мікроплатежі. З-поміж проаналізованих нами країн зауважимо Сінгапур. Це не найбільший емітент карток із функцією електронних грошей (див. таблицю 2), проте за рівнем використання цього інструменту він є безумовним лідером (див. таблиці 3 та 4). Це пояснюється тим, що керівництво Сінгапуру ще у 2000 році оголосило про намір зробити електронні гроші законним платіжним засобом. У результаті інтерес до них як серед населення, так і в бізнесових колах різко зріс. Сінгапур відомий також високим рівнем розвитку сучасних комунікацій та широким використанням Інтернету [3]. На нашу думку, ринок електронних грошей у цій країні за останні роки досягнув насичення, тому показники темпів приросту емісії та використання карток із функцією електронних грошей почали знижуватися. Отже, розвиток ринку електронних грошей у різних країнах суттєво відрізняється. Наприклад, у Бельгії та Швейцарії протягом 2004-2008 рр. поступово скорочувалися випуск та використання електронних грошей, хоча на межі ХХ-ХХІ століть спостерігався зворотний процес, і рівень використання електронних грошей у цих країнах досі є одним із найвищих у Європі . У Нідерландах стан емісії та використання електронних грошей можна охарактеризувати як застійний, оскільки за останні роки ринку він фактично не змінився. У Франції, Італії та Німеччині, навпаки, у 2004-2008 роках динамічно зростала емісія електронних грошей, проте рівень їх використання досі суттєво поступається іншим платіжним інструментам.

Поява електронних грошей, безумовно, спричинила певні зміни на світовому ринку безготівкових платіжних інструментів. Коротко проаналізуємо основі тенденції (див. таблицю 6). Як бачимо, впродовж 2003-2008 рр. зростала частка трансакцій з використанням платіжних карток (на 9.3 процентного пункту) й електронних грошей (на 0.6 процентного пункту) на фоні значного зниження частки розрахунків чеками (на 13.6%). Вочевидь платіжні картки та електронні гроші поступово витісняють традиційні безготівкові платіжні інструменти. Це дає підставу для висновку, що на грошовому ринку відбувається перехід від паперових (чеків) до непагрошей (платіжних карток та електронних грошей). Як свідчить практика, електронні гроші найменше поширені в тих країнах, де в розрахунках традиційно використовують чеки. Наприклад, у США, де чекові розрахунки у 2008 р.становили 26.0% від загальної кількості трансакцій, операції з електронними грошима становили статистично незначущу величину. Можна припустити, що з часом у таких країнах платежі чеками на невеликі суми зміняться розрахунками за допомогою електронних грошей, а чекові розрахунки на значні суми - платежами за допомогою кредитних карток.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Аналіз ринку електронних грошей у розвинутих країнах світу