Вплив держави на формування громадянського суспільства

Держава в суспільстві виступає і як суб'єкт економічної діяльності (менеджер розвитку державного сектора економіки, до якого входять державні фінансові й нефінансові інститути), і як сторона соціального партнерства, і як регулятор ефективної взаємодії складових суспільства, і як захисник малозабезпечених і знедолених членів суспільства, і як управляючий довгостроковим соціально-економічним розвитком країни, і як гарант Конституції і національної безпеки. Усі ці функції держава реалізує через державне управління, критерієм ефективності якого є сталий розвиток країни й підвищення добробуту її населення.

В економічній сфері вплив держави на лібералізацію економічної і зовнішньоекономічної діяльності здійснюється через реалізацію активної регуляторної політики. Вона виражається в нормативному регулюванні взаємовідносин і встановленні “правил гри” між державним сектором економіки й секторами приватного й колективного володіння - сектором підприємств і сектором домогосподарств. У фінансовій сфері ця політика супроводжується відповідним перерозподілом доходу між секторами економіки.

В економічній теорії виділяють два підходи до ролі держави в економічному розвитку: класичний і активістський. Класичний підхід (монетаристи) базується на теорії А. Сміта і передбачає мінімізацію втручання держави в економічну діяльність. Проте й прибічники цієї теорії визнають, що є необхідність у продукуванні державних товарів і послуг (оборона, правосуддя, початкова освіта, соціальний захист знедолених тощо), які неприбуткові для приватного сектора й мають бути забезпечені державою. Із цією метою інші сектори економіки схильні платити податки. Активістський підхід (кейнсіанська теорія) базується на тому, що суспільні цінності не знаходять відображення в ринкових рішеннях суб'єктів господарювання приватного сектора економіки, але відіграють суттєву роль у забезпеченні зайнятості, економічного зростання й контролю за цінами. Крім того, ринки не завжди сприяють ефективному розміщенню ресурсів, якщо конкуренція обмежена або її немає. В умовах трансформаційного процесу втручання держави може бути необхідним як у разі неспроможності ринку, так і для перерозподілу суспільних благ. Враховуючи, що в сучасному світогосподарстві превалюють змішані економічні системи, роль держави досить значна й постійно розширюється у зв'язку з глобалізацією економік, нестабільним економічним розвитком, погіршенням екологічної ситуації [31, с. 25].

У політичній сфері держава впливає на формування демократичного суспільства через адміністративний ресурс і програми соціально-економічного розвитку. У країнах з розвинутою демократичною системою із соціальною орієнтацією існують переважно п'ять центрів політичної сили: радикали, консерватори, центристи, соціалісти (комуністи) і “зелені” (партії, що виступають за охорону довкілля).

Діяльність радикалів, консерваторів і центристів чітко пов'язана з економічною складовою (економічними циклами) розвитку, соціалістів (комуністів) - із соціальною, а “зелених” - з екологічною. Консервативними цінностями є: велич нації, підтримка й розвиток усього національного (виробництва, культури, традицій), приватна власність на землю священна, міцна держава й армія. Як правило, консерватори приходять до влади за виникнення економічної нерівноваги, пов'язаної з пропозицією, коли необхідно стимулювати внутрішній попит під розвиток сукупної пропозиції країни. Головна ідеологічна складова консерватизму - накопичення національного багатства, стимулювання виробництва матеріальних і духовних благ. Неоконсерватизм - модернізація цінностей консерватизму в нових історичних умовах. Базова економічна теорія консерваторів - кейнсіанство. Ліберали посилюють свій вплив при наростанні нерівноваги, пов'язаної з попитом. Основний економічний інструмент, який використовують ліберали для стабілізації соціально-економічної ситуації і переходу до економічного зростання, є лібералізація цін, економічної і зовнішньоекономічної діяльності. У період лібералізації відбувається скорочення сукупного попиту шляхом проведення обмежувальної грошово-кредитної і податково-бюджетної політики. Базова економічна теорія - монетаризм. Завданням лібералів є також накопичення суспільного продукту через превалюючий розвиток приватної власності. Тому в періоди стабілізації і консерватори, і радикали (ліберали) легко об'єднуються в центристські блоки, формуючи коаліційні владні структури. Консерватизм, неоконсерватизм, лібералізм, християнська демократія - усі ці політичні ідеології у сфері економіки й соціології сконцентровані на накопиченні суспільного продукту, добробуту, приватній власності й формуванні міцного середнього класу, який є їх електоральною базою. У світовій демократії вони належать до правого блоку. У країнах із розвинутою демократією до цього блоку належать: Республіканська партія США, Консервативна - в Британії, ХДС/ХСС - у Німеччині, Солідарність - у Польщі. В Україні на даний час чіткого структурування ідеологічних основ партійності правого спрямування не відбулося.

Ідеології, які у своїй економічній основі зорієнтовані на розподіл суспільного продукту (комунізм, соціалізм, соціал-демократія) належать до лівого блоку, їх основна мета - соціальний розвиток на основі концентрації доходу в руках держави, значного усуспільнення споживання товарів і послуг, підвищення соціальних гарантій. У центрі ідеології - соціум, висока роль третього сектора - громадських об'єднань і організацій. У державному регулюванні - програмно-цільовий підхід, зорієнтований на значний перерозподіл доходу на соціальні потреби. До партій лівого блоку в країнах із розвинутою демократією належать: Демократична - в США, Лейбористська - у Британії, Соціал-демократична - у Німеччині й Польщі.

У зв'язку з наростанням питомої ваги екологічної складової суспільного розвитку і її впливу на соціум у політичній, економічній та адміністративній сферах збільшується вплив партій і громадських організацій екологічного спрямування (“зелених”), їх ідеологія базується на проблемах збереження довкілля й власне самої цивілізації і, відповідно, - часткового перерозподілу доходу на ці цілі. Екологічна складова починає активно впливати і на цивілізаційні перетоки ресурсів у геополітичному просторі. Світові фінансові центри використовують її як один із стимуляторів перетоку технологій певного цивілізаційного рівня в країни другого й третього світу.

Пострадянські суспільства, що знаходяться в стадії трансформації і належать до країн другого світу, сьогодні переживають період внутрішнього цивілізаційного розколу. Основні центри (злами) цього розколу проходять між:

консервативною частиною населення, що продовжує жити в радянській системі ціннісних координат і групами населення, усілякими способами втягненими в процеси модернізації;

прихильниками західних цінностей і прихильниками так званого “російського шляху”;

частини населення, прихильної до стандартів європейської культури в широкому розумінні слова, й іншої його частини, представленої спадкоємцями широкого діапазону азіатських культур.

Поступове вирівнювання цивілізаційних зламів на пострадянському просторі й формування громадянського суспільства необхідно пов'язувати з упровадженням правової процедури, правого поля становлення політичної і соціально-економічної системи. Це безпосередня функція держави.

Ідеологія, заснована на цінності прав людини й громадянина несе в собі мінімальне змістовне навантаження, дозволяючи співіснувати величезній розмаїтості не тільки культур, але й цивілізаційних проектів і відтинаючи лише ті крайні форми їхнього прояву, що несуть у собі загрозу всім іншим. Єдиним світоглядом, здатним зіграти державоутворюючу роль у сучасній цівілізаційній парадигмі є ідеологія, що стверджує абсолютне панування права й безумовний пріоритет прав людини.

 
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >