Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Право arrow Адміністративно-правові повноваження органів, які забезпечують законність на морському транспорті

Забезпечення законності на морському транспорті як пріоритетне направлення в сфері державної безпеки

Постійне зростання обсягів внутрішніх та міждержавних транспортних перевезень з одного боку, посилення загроз і ризиків здійснення терористичних актів, крадіжок, контрабанди, незаконних перевезень зброї та наркотиків - роблять актуальними питання забезпечення законності в сфері міжнародних морських перевезень.

Одним із системних питань у цьому зв'язку є забезпечення транспортної безпеки. Забезпечення транспортної безпеки визначається якістю виконання завдань у ряді відносно самостійних складових, таких, як: технічний стан транспортної системи; рівень професійної підготовки спеціалістів, задіяних у роботі транспорту та охорони; наявність засобів інформаційного контролю, спостереження та супроводу транспорту; протидію спробам проведення терористичних актів та несанкціонованого втручання у транспортну діяльність; укомплектованість та рівень підготовки охоронних структур, стан протипожежної безпеки, забезпеченість технічними засобами спостереження та охорони, взаємодія силових структур [18, 125].

Морський та річковий транспорт відіграють важливу роль у системі МТК, особливо у зв'язку з наявністю стабільної тенденції зростання інтермодальних контейнерних перевезень (контейнерних перевезень кількома видами транспорту). Проблемами морської безпеки України опікується Державний департамент морського і річкового транспорту України, який розробляє вимоги по захисту судноплавства, надає компетентним організаціям повноваження на проведення оцінок стану охорони і розробки планів охорони суден, організує перевірку портових засобів і видачу їм акту відповідності. Для забезпечення функціонування системи морської безпеки у квітні 2004 року створено «Агентство морської безпеки».

У 19 морських портах України створені служби морської безпеки, а на портових засобах - служби охорони. За останні роки службами морської безпеки перевірено більше 32000 іноземних суден із 75 країн світу, які відвідали порти України. Виявлено біля 600 суден з порушеннями Кодексу ISPS, пов'язаних із перевезенням підривних засобів, вогнепальної зброї, небезпечних хімічних речовин, нелегальної міграції, несанкціонованим фотографуванням організації охорони взаємодії судно-порт, несанкціонованого проникнення на територію ПС тощо.

На морських суднах, які здійснюють міжнародні рейси, а також у портах, що обслуговують конвенційні судна діють міжнародні нормативи, які визначають норми забезпечення транспортної безпеки. Основними із них є нова глава XI-2 Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (МК СОЛАС-74) і Міжнародний кодекс з охорони суден і портових засобів (Кодекс ОСПС), які набрали чинності з 1 липня 2004 р. Окрім цього в Європі діють ряд нормативних документів, таких як Regulation (EC) No 725/2004 та Directive 2005/65/EC, що жорстко регламентують питання забезпечення транспортної безпеки. Хоча теоретично вказані документи стосуються регламентації судноплавства на внутрішніх водних шляхах, проте в Західній Європі вони застосовуються на практиці [18, 163].

Більше того питанню забезпечення транспортної безпеки на річковому транспорті має приділятися ще більше уваги ніж на морському, оскільки тут діє ціла низка факторів, що підвищують ризики. По-перше, річкові судна частіше, ніж морські проходять через населені пункти. У Західній Європі, у межах якої проходить Сьомий міжнародний транспортний коридор (по р. Дунаю) 50 % населення проживає поблизу і вздовж берегів великих рік. По-друге, значна частина вантажів, які перевозяться внутрішніми водними артеріями, є небезпечними. Все це вимагає стандартів більш високого рівня безпеки і такими стандартами повинні стати розроблені на основі сучасних вимог річкові, а не морські стандарти, які діють на сьогоднішній день. По-третє, вузький та звивистий фарватер рік потребує допоміжних заходів безпеки. Отже, на порядок денний постає питання врахування специфіки та уніфікації регламентних вимог заходів безпеки в морському та річковому транспорті.

Фахівці відзначають, що вирішення питань забезпечення безпеки на морському транспорті наштовхується на ряд суттєвих проблем. Перш за все, це укомплектування кваліфікованими кадрами охоронних підрозділів, їх фінансування та організація відповідних тренувань, підтвердженням чого є лінійний відділ в порту Ізмаїл ГУМВД та неіснуючий вже лінійний відділ в порту Рені ГУМВД. Відділи систематично скорочувались і нині в порту Ізмаїл працює лише один слідчий. У квітні 2007 року лінійний відділ в Рені був реорганізований (у зв'язку з відмовою фінансування Кілійським портом) і нині не функціонує. Кваліфіковані спеціалісти переходять в інші структури, внаслідок чого лінійні відділи охорони занепадають [17, 125]..

По-друге, недостатнє фінансування не мотивує приток молодих спеціалістів здатних освоювати нову техніку і працювати в умовах експлуатації інтегрованих інформаційних систем та застосування сучасних інформаційних технологій.

По-третє, повільно вирішуються питання забезпечення спостереження морської обстановки та попередження катастроф, підтвердженням чого є екологічна катастрофа, що трапилася в Чорноморсько-Азовській морській зоні внаслідок відсутності реагування російських суден на штормове попередження. Не дозволяє також вирішувати задачі контролю навігації на сучасному рівні морально та фізично застаріле радіонавігаційне та радіолокаційне обладнання.

По-четверте, необхідно створити структуру, яка б об'єднувала інформацію про рухомі об'єкти різних відомств. Невирішеним достатньою мірою залишаються питання безпеки транспортування закритих та небезпечних вантажів,

По-п'яте, відсутній державний регламент формування і використання інформаційних ресурсів для забезпечення управління рухомими об'єктами морського, повітряного, наземного та річкового транспорту цивільного та військового призначення. Не розроблені стандарти представлення інформації, трафік інформаційного обміну, не визначені рівні доступу до інформації, не встановлені права та обов'язки суб'єктів управління рухомими об'єктами щодо формування необхідних інформаційних потоків. Виходячи з досвіду інших країн Україна потребує створення державної системи інформаційно-аналітичного забезпечення координації перевезень різними видами транспорту.

По-шосте, не в повній мірі вирішуються питання захисту інформації від несанкціонованого доступу. Не вирішена проблема вибору частот з урахуванням вимог електромагнітної сумісності. Не сприяє покращенню роботи й те, що на сьогоднішній день недопрацьовані державні стандарти на цифрові електронні карти. Не подолана розрізненість та дублювання систем спостереження (в першу чергу радіолокаційних) різних відомств та забезпечення інтеграції спостереження Міністерства оборони, Міністерства транспорту і зв'язку, Служби безпеки, Державної прикордонної служби за рухомими об'єктами на основі забезпечення доступу користувачів до визначеного рівня інформації.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Адміністративно-правові повноваження органів, які забезпечують законність на морському транспорті