Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Прочее arrow Сучасний нестаціонарний Всесвіт

Тонка настройка Всесвіту

Справді, зараз у Всесвіті багато незвичного, вражаючого, нібито стохастичного, але в кінцевому підсумку спрямованого до спільної мети - конструкції нинішніх світових реалій. Якби це було не так, тоді світ був би зовсім не таким, яким він є тепер. Проте ще ніким досі не відкриті фізичні закони, які забороняли б Всесвіту бути іншим, зокрема, непридатним для життя. Вихідні параметри нашого Всесвіту з необхідністю обумовили появу не тільки нашого життя, але й людського інтелекту. Зупинимося докладніше на цих факторах і висновках з них.

Почнемо хоча б з такого. Якби, скажімо, константа слабкої взаємодії (k = 10-12), була хоча б трохи меншою, як тепер вважають, то всі атомні ядра водню у Всесвіті перетворилися на гелійові. Органічне життя тоді не зародилося б, бо не було б на Землі необхідної для цього води. При більших значеннях k у галактиках не змогли б спалахнути наднові зірки, в ядрах яких синтезуються і поширюються важкі хімічні елементи, необхідні для появи білкових біологічних форм. При трохи більшій слабкій взаємодії Не не утворився б, при меншій - майже увесь водень перейшов би у гелій.

Інший приклад. Відомо, що на кожний протон у галактиці припадає ~109 фотонів (велика питома ентропія Всесвіту). При іншому співвідношенні цих частинок під дією сили тяжіння не змогли б з космічного газу сформуватися зірки, відтак не існувало б планет - осередків життя, а отже його самого.

Далі, якби швидкість світла була дещо меншою, ніж 3·108 м/с,то наш світ стиснувся б і зник ще до того, як у ньому виникло життя. А якби гравітаційна стала G була хоча трохи більшою за сучасне її значення, то посилилося б гравітаційне притягання і всі зірки стали б голубими гігантами (гарячішими за Сонце), а якби трохи меншою, то вони стали б холодними червоними карликами. В обох випадках життя не змогло б коло них зародитися і розвинутись. Крім того, час існування зірок заданої маси обернено пропорційний G. При більшому значенні G він зменшився б і на їх планетах не встигли б виникнути складніші природні структури.

Ще кілька фактів. Якби, наприклад, маса електрона була тільки втричі більша від фактичної, то при існуючих масах нуклонів реакція , не відбувалася б, бо справа в ній маса стала більшою, ніж зліва, і порушувався б закон збереження маси-енергії. Енергетично тільки можливою була б зворотна - реакція перетворення пари на нейтрон. Без протонів не змогли б утворюватись атоми й молекули, відтак синтезуватися молекули білка.

Складні хімічні структури, в цілому форми руху матерії можливі тільки в тривимірному просторі (світі), в якому живе людина. Ми зустрічаємося ще з одною несподіванкою, яку підносить нам природа. Саме у тривимірному світі реалізується розв'язок задачі двох тіл, який допускає скінченний рух у полі центра притягання і перехід до нескінченного руху при скінченному прирості енергії. У світах з іншою розмірністю неможливі як гравітаційно зв'язані системи (зірки), так і їх розпад (спалахи наднових).

Незначна зміна величини електромагнітної взаємодії вплинула б на Сонце і тоді воно висилало б на Землю інше світло (інфрачервоне чи ультрафіолетове), що утруднювало б процес фотосинтезу в рослинах або взагалі унеможливлювало його. Це також позбавило б воду її унікальних можливостей, дуже потрібних для життя.

Електромагнітна взаємодія перевершує гравітаційну у 1040 разів. Якби ця величина була 1041 (гравітаційна взаємодія у десять разів слабша), то зорі за масою стали б теж у десять разів меншими, а тиск газу в середині зорі був би невисокий. Температура, зокрема, не досягла б тієї величини, при якій відбувається синтез ядер, внаслідок чого Сонце не світило б (або світило недовго). Навпаки, якщо 1040 замінити на 1039, то життя таких зір як Сонце, закінчувалося б значно раніше (внаслідок посиленого висвічування).

Збільшення інтенсивності сильної взаємодії призвело б до існування в природі важких елементів, а водню взагалі не стало б. Сонце тоді не мало палива, конче потрібного для випромінювання життєдайної енергії. Мешканці Землі не мали б води та їжі, бо водень - їх основна складова. Як відомо - слабка взаємодія у мільйони разів слабша, ніж ядерні сили. Її величина зумовлює вигоряння водню в Сонці зі сталою швидкістю. Інакше горіння було б прискореним або різко сповільненим. За цих умов життя на Землі не зародилося б.

Бернард Ловелл наголошує, якби Всесвіт розширявся на трильйонну частку швидше, то досі вся речовина Всесвіту вже розсіялася б. А якби він розширявся на трильйонну частку повільніше, то гравітаційні сили призвели б до загибелі Всесвіту приблизно в перший мільярд років його існування. Тоді не можна було б говорити ні про довговічні зорі, ні про саме життя на планетах.

Вже згадувалося, що середня густина речовини Всесвіту за величиною досить близько підходить до критичної . Якби  << скр., то конденсація речовини галактики з первісних флуктуацій стала б практично неможливою, а при с >> скр. цикл розширення з наступним стисненням був би надто коротким, щоб виникли й розвинулись складні біологічні і соціальні утворення.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Сучасний нестаціонарний Всесвіт