Загадки Всесвіту

Сучасна астрономічна картина світу з її науковими та світоглядними наслідками з'ясувала багато нових фактів та ідей, але не менше висунула дискусійних проблем, завдань, загадок. Це закономірно.

Почнемо з того, що у макросвіті всі фундаментальні закони природи симетричні відносно часу, тобто не створюють різниці між минулим і майбутнім, допускають рух як вперед, так і назад. Проте поки що такого руху на прикладі Всесвіту ми не помічаємо. Він розвивається тільки вперед, тобто односторонньо. Часову асиметрію спостерігаємо повсюдно в природі і суспільстві, хоча часто стверджуємо, що незаперечно скрізь побутує строга симетрія. Можливо, це тому, що необоротність - прямий наслідок нестаціонарності Всесвіту, зокрема, поступального його розвитку в одному напрямі - тенденція розширення, що задає єдиний напрям часового становлення для всіх природних явищ (сюди і біологічна та історична схильності часу). «Назад немає вороття», - кажуть українці. Може бути і таке, що фізичні закони, відкриті людським розумом, неточні, недосконалі, застиглі в часі, не враховують еволюційних змін у безмежному Всесвіті, що, згодом відкриють адекватніші закони й принципи, які заборонять процеси, обернені спостережуваним у природі.

До таких висновків і припущень спонукає також всебічно обговорювана зараз проблема змінності фізичних констант взаємодій (обернено пропорційно до віку t0 Всесвіту, t0 - габблівський час) і гіпотеза про зростання числа нуклонів у Всесвіті (пропорційно ). В обох випадках виразно проглядається односторонність змін визначальних величин, де відсутня симетрія.

Але якщо все розвивається, взаємоперетворюється (як елементарні частинки), то чому, скажімо, не зменшується чи не збільшується значення електронного заряду електрона чи протона? Чому взагалі не піддаються змінам певні типи елементарних частинок?

Зараз усі розділи науки про Всесвіт проникнуті ідеєю еволюції. Але чому в ході еволюційних процесів розширення світу ізотропне (також існує однорідність у великих масштабах)? Адже він першопочатково (в сингулярному стані) міг бути анізотропним? Висловлюються здогади, що, мабуть, фізичні процеси, що відбувалися на його ранніх стадіях розвитку, згладили анізотропію до непомітних меж.

Стають актуальними форми зв'язку мікро-мегасвіту, зокрема атома й Всесвіту, їх цілісність. Локально-фізичні рівні організації матерії безперечно пов'язані з глобально космологічними, адже все в природі пов'язано зі всім і все залежить від всього. В цьому контексті, мабуть, прихована загадка т. зв. великих чисел. Тут мають на увазі такі космологічні збіги: 1) відношення радіуса сьогоднішнього Всесвіту (600 Мпс) до радіуса електрона (2,8·10-13см); 2) відношення густини речовини електрона (me = 9,1·10-28г) до середньої речовини у Всесвіті; 3) відношення сили притягання між протоном і електроном до аналогічної сили гравітації. Всі вони рівні між собою і дорівнюють одному і тому ж безрозмірному числу ~1040. Вчені А.Едінгтон і П.Дірак ці співвідношення чисел вважали не випадковими. Вони, очевидно, свідчать про те, що зараз повністю ще не відкриті наукою зв'язки між різними явищами природи.

Наука впритул підійшла до формування початкових умов існування Всесвіту, до відповіді на питання, чому він саме такий, а не інший. Вимагають пояснення ще такі незбагненні факти: що стало джерелом колосальної динамічної енергії, що викликала неповторно грандіозне явище Великого Вибуху? Чому, незважаючи на дивну однорідність Всесвіту у величезних масштабах, у менших масштабах все-таки траплялися відхилення від однорідності, невеликі первинні флуктуації, що згодом дали початок галактикам і їхнім згущенням (т. зв. проблема первинних флуктуацій), зорям і планетним системам? Чому, незрозуміло, матерія і фізичні закони мали такі унікальні якості, що зумовили виникнення і розвиток в природі органічного життя, людини, наділеної розумом і здатної певним чином впливати на природу?

Щоб все це сталося, необхідне поєднання багатьох різноманітних фундаментальних передумов і характеристик - т. зв. „тонка настройка Всесвіту”. Цей збіг, здавалося, випадкових. малоймовірних факторів, що детермінували упорядкованість еволюції нового світу, коли як підсумок усієї попередньої історії у ньому уможливилося існування і функціонування Сонця та нашої чарівної планети, внаслідок чого з'явилася людина, дістав назву антропного принципу. Найлаконічніше і чи не вперше його формулювання належить А.Л.Зельманову. Сенс його зводиться до такого: «Ми є безпосередніми свідками природних процесів визначеного типу, тому що процеси іншого типу відбуваються без свідків». Тобто фізичні властивості допускають наше існування. Були б ці закони іншими - життя або не виникло б, або існувало в іншій, прихованій формі.

 
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >