Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Финансы arrow Аналіз сучасного стану валютного ринку України та його взаємозв’язок з світовим валютним ринком

Аналіз сучасного стану валютного ринку України та його взаємозв'язок з світовим валютним ринком

Роль валютного ринку в Україні виконує Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), яка створена у грудні 1992 року. Основним напрямом діяльності в перші роки роботи УМВБ була організація валютного ринку. По мірі зростання фінансової стабільності УМВБ розпочала впровадження механізму організації методів торгівлі фондовими інструментами.

Фактори впливу на валютний курс можна поділити на дві групи, а саме кон'юнктурні (конкретні умови на кожен даний момент, вплив, який важко передбачити) та структурні (довгострокові, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії).

Згідно з даними НБУ офіційний курс гривні за січень 2012 року до:

  • - долара США - зріс на 0,01 коп. (0,001%) і на 31.01.2012 становив 798,9700 грн. за 100 доларів США;
  • - євро знизився на 17,64 коп. (1,71%) і на 31.01.2012 становив 1 047,4497 грн. за 100 євро;
  • - російського рубля - знизився на 0,14 коп (5,45%) і на 31.01.2012 становив 2,6312 грн. за 10 російських рублів.

Обсяг операцій з безготівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 26 707,7 млн. доларів США (з урахуванням операцій Державної казначейської служби України). Обсяг операцій з готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривні в доларовому еквіваленті) становив 2 598,9 млн. доларів США, у тому числі:

  • - обсяг валюти, купленої банками в населення, - 1 021,2 млн. доларів США;
  • - обсяг валюти, проданої населенню, - 1 577,7 млн. доларів США. У 2011 році приріст реального ефективного обмінного курсу (далі - РЕОК) гривні відносно грудня 2010 року становив 3,7%. Номінальний ефективний обмінний курс гривні підвищився на 7,8 % переважно у зв'язку зі зміцненням на міжнародних ринках долара США відносно євро у другій половині року.

Водночас інфляційний диференціал зменшився на 4,1 %, оскільки інфляція в Україні була нижчою, ніж її середньозважений рівень в країнах - основних торговельних партнерах України, що призвело до помірнішого укріплення РЕОК гривні.

Сучасний стан валютного курсу зображений у таблиці 1 і 2.

Таблиця 1 - Курс гривні до долара США, євро та рубля на 20.02.2012 р.

Валюта

Курс НБУ

Купівля

Продаж

Долар США

7,988

8,011

8,044

Євро

10,512

10,453

10,656

Російський рубль

0,266

0,261

0,270

У 2012 році валютний курс планується на рівні 7,9 грн./дол. з можливим відхиленням у 2%. Це означає, що курс може коливатися в межах 7,75-8,05 грн./дол. (Згідно з розрахунками фахівців НБУ, ймовірність прогнозу складає 25%.). Між тим, вірогідність сценарію, що в 2012 р. курс може коливатися в межах 7,5-8,5 грн./дол., становить 95%. Багато в чому стабільність курсу є заслугою НБУ, передусім, його інтервенцій на валютному ринку. На даний момент такі дії регулятора підживлюються кредитами МВФ, бо головна мета позики Фонду - підтримка стабільності національної валюти. Тому якщо МВФ і далі буде кредитувати Україну, то курс 7,9 грн./дол. можна буде утримати і надалі.

Отже, основними рисами українського валютного ринку є наступні:

  • 1. проведення в Україні валютно-грошових реформ свідчить про тривання процесу ринкових перетворень у валютно-фінансовій сфері;
  • 2. національна валюта України, як і більшості країн з перехідною економікою, є частково конвертованою (Україна підтримує конвертованість гривні за поточними операціями);
  • 3. за час функціонування валютного ринку використовувалось кілька підходів до курсоутворення, що свідчить про те, що механізм валютної політики перебуває в процесі становлення і поступового переходу від адміністративних принципів у формуванні валютного курсу до вільних ринкових засад;
  • 4. перехідним (змішаним) є характер регулювання валютного ринку, за якого спостерігаються як періоди жорстких валютних обмежень, так і періоди масштабної лібералізації валютного ринку;
  • 5. у зв'язку з небезпекою валютних спекуляцій структура національного валютного ринку є досить обмеженою.

Звідси, основними проблемами функціонування валютного курсу є:

  • - надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження за умов нерозвиненості внутрішнього ринку;
  • - інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи;
  • - несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та швидким обігом коштів.

Серед можливих заходів щодо підвищення довіри до гривні, зменшення залежності від зовнішніх ринків капіталу слід розглянути такі:

  • - відновлення довіри громадськості до банківської системи шляхом формалізації та персоналізації зобов'язань дотримуватися визначених валютних та монетарних орієнтирів;
  • - підвищення вимог за обов'язковими резервами при залученні ресурсів в іноземній валюті;
  • - запровадження жорсткіших вимог до класифікації активних операцій банків, здійснюваних в іноземній валюті;
  • - усунення дефіциту іноземної валюти на готівковому та безготівковому ринку.

Для ефективного валютного регулювання на сучасному етапі необхідним є застосування економічних методів управління валютним обігом, що передбачають використання стимулюючих засобів та створення економічної зацікавленості суб'єктів зазначених відносин. До них можна віднести валютні інтервенції та стимулювання експорту.

Одним з головних питань розвитку фінансового ринку в Україні є функціонування неорганізованого ринку. Перевага неорганізованого ринку над організованим досить негативно впливає на стан розвитку останнього. В результаті чого неможливо отримати правдиву інформацію про стан емітента, привабливість цінного паперу, що надалі сприяло б вигідному розміщенню цінних паперів в ту чи іншу галузь промисловості. Це призводить до зниження ефективності фінансового ринку, а також сприяє збільшенню ризику для інвестора. Тобто, можна сказати, що неорганізована торгівля не дає можливості реально оцінити обсяг реалізації цінних паперів і попит на них.

Навіть діючі в законодавстві України нормативні документи, які регулюють діяльність суб'єктів фінансового ринку не вирішують питання функціонування неорганізованого ринку та прозорості біржової торгівлі. Тому на сьогодні існує думка про обмеження діяльності на неорганізованому ринку, тобто введення заборони на операції з цінними паперами, які здійснюються за межами організованого ринку.

Що стосується прозорості фінансового ринку, то без належної інформації втрачається його ефективність. З метою створення повної і доступної інформаційної бази необхідно: привести вітчизняне законодавство у відповідність з міжнародними стандартами розкриття інформації, впровадити комплексну систему збору інформації про учасників фінансового ринку.

Для аналізу сучасного стану фінансового ринку в Україні необхідно проаналізувати діяльність окремих його частин.

Банківський сектор є найбільшою частиною фінансового ринку України з активами, які становлять майже 90 % активів усіх фінансових посередників. Протягом останніх п'яти років банківський сектор, за розмірами активів, збільшився в п'ять разів і став порівняємо з банківськими секторами більш успішних перехідних економік.

Основною зміною в структурі активів банківської системи за останні п'ять років стало збільшення частки кредитів в економіку в основному за рахунок звуження високоліквідних активів. При цьому обсяги наданих в економіку кредитів збільшилися за п'ять років в 6,2 рази і досягли 145,7 млрд. грн. ( 36,8 % від ВВП).

За останні п'ять років зросла також і частка депозитів у зобов'язаннях банків, при цьому суттєво зросла частка вкладників фізичних осіб. Це є позитивним моментом, оскільки більшість депозитів фізичних осіб є строковими ( до 77 %), на відміну від депозитів юридичних осіб ( 47% є строковими ).

Інший досить помітною тенденцією є зменшення капіталізації системи. Частка балансового капіталу в пасивах зменшилась з 17,5 % до 11,9 %.

Незважаючи на стрімке зростання банківського сектора, залишається ряд проблем. Так, тільки 14% всіх кредитів спрямовуються на інвестиційну діяльність. Хоча ця частка продовжує зростати ( з 5,6 % на кінець 2002 року), вона поки залишається на дуже низькому рівні. Це свідчить, що банки поки не мають технологій кредитування інвестицій та інновацій.

Серед інших особливостей вітчизняної банківської системи можна відзначити її значну фрагментацію: із 185 банків на найбільші 10 припадає 53,8 % усіх активів. Тобто, на ринку присутня велика кількість малих банків, що збільшує загальну чутливість системи до зовнішніх шоків.

Особливістю останніх років розвитку банківської системи стало суттєве залучення іноземного капіталу, що пов'язано з недостатністю внутрішніх ресурсів і нерозвиненістю українського фінансового ринку. Процес залучення відбувається як шляхом позик ( через кредити та випуски єврооблігацій ), так і через прямі інвестиції. Протягом 2005 - початку 2006 років три з шести найбільших банків України і два середні банку були викуплені іноземними інвесторами.

У цілому, банківський сектор України розвивається пропорційно з банківськими секторами країн центральної та східної Європи. Більшість проблем, описаних вище, пов'язані радше з непозначеному економічного середовища та нерозвиненістю фондового ринку. Два найголовніших наслідки нерозвиненого фондового ринку для банківської системи - обмежені можливості для позики капіталу і дефіцит інструментів для хеджування ризиків.

Набагато більше структурних і інституційних проблем існує в діяльності небанківських фінансових посередників і в функціонуванні фондового ринку.

Небанківські фінансові посередники займають значно меншу частину фінансового ринку. Найбільш розвинені - страхові компанії, займають 7% від всього ринку фінансових послуг та 89% від небанківського ринку фінансових посередників.

Протягом останніх декількох років страхові компанії розвиваються стрімкими темпами, проте про якість цього розвитку важко зробити висновки, тому що значна частина страхових договорів складаються підприємствами для уникнення оподаткування прибутку. Свідченням цього може бути, наприклад, дуже низьке співвідношення страхових виплат до страхових премій, яке зараз складає близько 20,75 % ( 14,08 % в 1 кварталі 2003року ). Крім цього розширені були і схеми виведення коштів за кордон через операції перестрахування. Після введення вимог до компанії - перестраховщику практичне застосування таких схем зменшилося, хоча таке рішення не є рішенням фундаментальних проблем, які породжують стимули використовувати страхові компанії для трансакцій, які по суті не є страховими.

Такими проблемами є:

Обваження норм і високі ставки податку на прибуток підприємств, які створюють стимули складати псевдо- страхові угоди зі страховими компаніями і зменшувати податкові зобов'язання.

Проблеми в оподаткуванні самих страхових компаній - ефективна ставка оподаткування є низькою, порівняно, наприклад, з оподаткуванням прибутку підприємства. І знову ж стимул для угод з псевдо- страхування.

Низькі стандарти розкриття інформації страховими компаніями, нерозвиненість системи контролю за страховими компаніями.

Тенденції останнього року - скорочення активів страхових компаній може бути наслідком більш суворих вимог до страхових компаній. Скорочення активів відбулося за рахунок зменшення отриманих страхових премій: обсяг отриманих страхових премій скоротився майже на третину порівняно з попереднім роком. Це відбулося, в основному, за рахунок істотного скорочення страхування фінансових ринків ( більш ніж удвічі ) і відповідальності (більше, ніж втричі ).

Кредитні спілки є наступними за розмірами небанківськими посередниками, проте їх загальні активи досить малі - 0,3 % від ВВП.

Недержавні пенсійні фонди, хоча і представлені на ринку, але також дуже малі із загальною кількістю учасників близько 69 тисяч - 0,3 % працездатного населення України. Недержавні пенсійні фонди, мабуть, протягом найближчого часу будуть розвиватися повільно через відсутність послідовної пенсійної реформи та низьку довіру населення системі пенсійних заощаджень в цілому.

Скромні розміри страхового ринку і пенсійних фондів є суттєвою перешкодою для розвитку фінансового ринку - у всіх країнах з розвиненою економікою попит з боку інституційних інвесторів є основним джерелом попиту на фондових ринках.

Протягом останніх декількох років фондовий ринок України постійно зростає, проте все ще залишається невеликим за своїми розмірами і неефективним з точки зору виконання своїх функцій.

На кінець 2005 року в Україні функціонує 8 бірж. Основна торгівля сконцентрована на Першій Фондовій Торговельній Системі (ПФТС ) - близько 90 % всіх торгів на організованому ринку. Найбільше на ПФТС торгуються корпоративні облігації ( 45% від загального обсягу торгів в 2005 році) і акції ( 23%). Значно меншу частку в торгах займають муніципальні облігації та інвестиційні сертифікати.

Однак, значно більша частина угод з купівлі-продажу цінних паперів складаються на неорганізованому ринку.

За останні 4 роки, капіталізація компаній, акції яких торгуються на ПФТС, виросла більше ніж в 10 разів і становить близько 35 % по відношенню до ВВП. Однак, стрімке зростання капіталізації не відображує реального зростання фондового ринку, оскільки істотну кількість акцій підприємств перебувають не у вільному обігу, але враховуються при розрахунку капіталізації. Наприклад, загальна капіталізація акцій Криворіжсталі на 31.10.2005 становила 17,1 млрд. грн., Проте фондом державного майна через фондовий ринок було реалізовано тільки 1,74 % всіх акцій. міжбанківський валютний біржа фінансовий

Також зростання капіталізації не супроводжується відповідним нарощенням обсягів торгівлі на ринку: обсяги торгів на ПФТС за останні 4 роки збільшилися в 2,5 рази. У результаті, ставлення торгового обороту системи до капіталізації зараз складає приблизно 10 %, що є дуже низьким значенням в порівнянні з фондовими ринками країн центральної та східної Європи, для яких відповідний показник знаходиться в межах від 50 % (Чехія ) до вище 100 % ( Угорщина ).

Найбільшими системними перешкодами для розвитку фондового ринку вважається відсутність закону про акціонерні товариства та значні обмеження на рух капіталу.

Відсутність закону про акціонерні товариства паралізує попит на цінні папери через неврегульованість прав акціонерів та корпоративного управління. При відсутності ще і жорстких вимог до розкриття інформації емітентами, ризикованість і потенційну прибутковість акцій оцінити практично неможливо, придбання акцій є досить ризиковою інвестицією. Для прикладу, корпоративні облігації, де проблема розкриття інформації більш -менш вирішена, є найбільш прийнятним інструментом і торгівля корпоративними облігаціями дає найбільший оборот торгівлі на організованому ринку.

Значна частина платоспроможного попиту на цінні папери не задовольняється через значні обмежень на вільний рух капіталу, встановлені законодавством про валютне регулювання. Перелік обмежень включає повний список зовнішньоекономічних операцій фінансового ринку, в тому числі купівлю-продаж цінних паперів, операції на валютному ринку, прямі іноземні інвестиції, розміщення активів інвестиційних фондів на зовнішніх ринках і т. д. Більшість обмежень базується на адміністративних заборонах і їх можна обходити, використовуючи легальні шляхи, тобто присутність цих обмежень значно збільшує транзакційні витрати українських фінансових посередників, робить внутрішній ринок неконкурентоспроможним і відсікає значну частину іноземного попиту на українські цінні папери.

Таким чином, протягом останніх декількох років фінансовий ринок України динамічно розвивається. Сукупні активи фінансових посередників збільшилися за останні 5 років у 5 разів - приблизно 50 % від ВВП, а обсяги торгів на організованому фінансовому ринку - більш ніж удвічі і складають 4,2% від ВВП. Однак, загальний рівень розвитку фінансового ринку залишається досить низьким. Самою розгорнутої частиною ринку залишаються комерційні банки при тому, що інші інститути і ринки дуже сильно відстають у своєму розвитку. Така ситуація типова для країн з перехідною економікою і є результатом незавершеності законодавчого регулювання діяльності фінансових ринків та інститутів, а також непродуманості економічної політики у сфері приватизації, валютного регулювання, підтримки низької інфляції і т. д. Як наслідок, невеликий і фрагментований фінансовий ринок не виконує покладених на нього функцій, а саме, мобілізації капіталу для розвитку реального сектора, ефективного розподілу ресурсів, диверсифікації інвестиційного портфеля, хеджування ризиків та інших. Саме через виконання цих функцій фінансовий ринок сприяє реальному зростанню економіки в країнах з розвиненою економікою. До останнього часу фінансовий ринок грав маленьку роль у реальному зростанні вітчизняної економіки. Однак, з подальшою лібералізацією економічної політики та глибшої світової інтеграцією потреба у фінансовому ринку стане все більш відчутною. За таких умов низький рівень фінансового сектора України фактично може стати перешкодою довгостроковому економічному зростанню. Очевидно, що майбутній розвиток фінансового сектору України фактично неможливо без реформування більшості складових ринку. Таким чином, це передбачає реалізацію наступні заходи: погодженість дій держави з ринковими механізмами; підвищення якості валютного законодавства, зростання ролі державних інститутів у сфері валютного регулювання, удосконалення механізмів застосування форм валютного регулювання. У процесі удосконалення системи валютного регулювання в Україні доцільно використовувати досвід зарубіжних країн з розвиненою ринковою економікою, що пов'язані з оптимізацією режиму валютного курсу.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Аналіз сучасного стану валютного ринку України та його взаємозв’язок з світовим валютним ринком