Заходи щодо нормалізації небезпечних і шкідливих факторів

При захисті від зовнішнього випромінювання основні зусилля повинні бути спрямовані на попередження переопромінення персоналу шляхом збільшення відстані між оператором і джерелом, скорочення тривалості роботи в поле випромінювання, екранування джерела випромінювання.

При вивченні операторської діяльності особлива увага приділяється виявленню й вивченню факторів, що впливають на її ефективність. До таких факторів ставляться психофізіологічні фактори.

Психофізіологічні фактори діляться на наступні групи:

фізичні перевантаження (статичні й динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруга, монотонність праці, перенапруга аналізаторів, емоційні перевантаження).

При розумовій роботі змінюються обмінні процеси, не вище 10-15%. При розумовій роботі потрібно значна нервово-емоційна напруга, при цьому можливі значні зміни кров'яного тиску, пульсу, підвищення рівня цукру в крові. Такий характер змін показовий для працівників різних пультів керування.

Характеризуючи зміни стану людини при розумовій роботі, можна констатувати, що якісні зміни при всіх видах робіт однаково. Різні лише інтенсивність процесів і зміни показників діяльності.

Зниження працездатності в результаті стомлення. Розрізняють швидке стомлення й повільне. Швидке стомлення наступає в результаті великої фізичної роботи й напруги. Повільне стомлення характеризується зниженням працездатності в результаті надмірно тривалої й монотонної роботи.

Хронічна перевтома визначається наступними ознаками:

відчуття перевтоми до початку роботи;

підвищеною дратівливістю;

зниженням інтересу до роботи;

зниженням апетиту;

втратою ваги;

порушенням сну;

кошмарними снами.

При хронічній стомлюваності можливі:

нудота;

тремор витягнутих рук;

знижений артеріальний тиск.

При виявленні ознак перевтоми необхідно нормувати режим праці й відпочинку й зробити оздоровлення зовнішнього середовища на робочих місцях.

У зв'язку з тим, що природне освітлення слабке, на робочому місці застосовується також штучне освітлення. Далі буде зроблений розрахунок нормального штучного освітлення.

Розміщення світильників визначається наступними розмірами:

Н=3 м. - висота приміщення

hc=0,25 м. - відстань світильників від перекриття

hп=H - hc =3 - 0,25=2,75 м. - висота світильників над підлогою

hp=висота розрахункової поверхні=0,7 м (для приміщень, пов'язаних з роботою ПЕОМ)

h=hп - hp =2,75 - 0,7=2,05 - розрахункова висота.

Світильника типу ЛДР (2х40 Вт). Довжина 1,24 м, ширина 0,27 м, висота 0,10 м.

L- відстань між сусідніми світильниками (рядами люмінесцентних світильників), Lа(по довжині приміщення)=1,76 м, Lв(по ширині приміщення)=3 м.

l- відстань від крайніх світильників або рядів світильників до стіни, l=0,3 - 0,5L.

lа=0,5La, lв=0,3Lв

la=0,88 м., lв=0,73 м.

Світильники з люмінесцентними лампами в приміщеннях для роботи рекомендують установлювати рядами.

Метод коефіцієнта використання світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь при відсутності великих предметів, що затемнюють. Потрібний потік ламп у кожному світильнику

Ф=Е *r *S *z / N *h,

де Е- задана мінімальна освітленість=300 лк., тому що розряд зорових робіт=3

r - коефіцієнт запасу=1,3 (для приміщень, пов'язаних з роботою ПЕОМ)

S - освітлювана площа=30 м2.

z - характеризує нерівномірне освітлення, z=Еср / Еmіn - залежить від відношення l=L/h , la=La/h=0,6, lв=Lв/h=1,5.Т.к.l перевищують допустимі значення, то z=1,1(для люмінесцентних ламп).

N- число світильників, намічуване до розрахунку. Спочатку намічується число рядів n, що підставляється замість N. Тоді Ф- потік ламп одного ряду.

N=Ф/Ф1, де Ф1- потік ламп у кожному світильнику.

h- коефіцієнт використання. Для його знаходження вибирають індекс приміщення і і приблизно оцінюються коефіцієнти відбиття поверхонь приміщення rпот. (стелі)=70%, rст.(стіни)=50%, rр.(підлоги)=30%.

Ф=300 *1,3 *25 *1,1/2 *0,3=21450 лм.

 
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >