Емпірична соціологія (ЕС), зміст основних етапів її розвитку

Емпіризм - напрям теорії пізнання, який визнає практичний досвід єдиним джерелом знань. Особливість ЕС в тім, що вона започаткувалася не в університетах як центрах наукової думки, а в практичній сфері - у середовищі державних службовців, підприємців. ЕС у своєму розвитку пройшла 3 етапи: ? (характерні самовизначення тематики досліджень, пошук засобів, спроби пов'язати теоретичні проблеми із соціальним життям. Цей етап - кін. 19 ст. - два перші десятиріччя 20 ст.. до цього часу емпіричні дослідження були розрізненими, не мали відпрацьованої методики.). ?? (20-30-ті рр. 20 ст. ЕС відповідно до інтересів монополій переносить дослідницькі роботи з університетів у лабораторії, на підприємства). ??? (від 40-х рр. до наших днів, характерізується Бурхливим розвитком ЕС, відбувається її поєднання з системою управління. Соціологів залучають до вивчення державної діяльності, громадської думки, духовних запитів населення, гострих соц. конфліктів).

Індустріальна соціологія та проблеми, що досліджуються у її межах

Почала формуватись напр. 19 ст. - поч. 20, у цей час розвивається велике машинне виробництво. ІС - прикладна галузь соціології, яка з позиції підприємців і курівників промислових підприємств вивчає соціальні наслідки науково-техн. прогресу і їх вплив на сферу трудової діяльності людини. У межах ІС вирішувались такі проблеми: 1) посилення зацікавленості робітників у праці, тобто підвищення її продуктивності. 2) визначення найраціональніших форм взаємин представників різних соціальних груп, що усували б соц. конфлікти. Представники ІС вивчають проблеми промислового виробництва, намагаються узагальнити реальний досвід управління ним, досліджують соціально-трудові відносини і розробляють рекомендації щодо їх удосконалення.

 
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >