Сутність «соціального» як ключової соціологічної категорії

Центральним поняттям соц. є «соціальне». Осипов вважав, що соціальне - це сукупність будь-яких властивостей і особливостей суспільних відносин, що формуються індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності, за конкретних умов і проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого становища в сусп., до явищ і процесів сусп. життя. Соціальне виникає тоді, коли поведінка одного індивіда підпадає під вплив іншого індивіда (групи) безпосередньо чи опосередковано. В процесі взаємодії вони впливають один на одного і сприяють тому, що кожний з них стає носієм і виразником соц. властивостей. У широкому розумінні «соціальне» означає все те, що належить до суспільства на відміну від природи. У вузькому - тільки ті аспекти суспільного, які визначаються становищем людей у соц. структурі сусп., відносинами між соц. групами та між людьми як представниками різних класів, націй тощо.

Особливості соціологічного знання, рівні його формування

Соціологія має свою структуру, що зумовлено її змістом і завданням. Передусім самі соц. знання мають 3 основних рівні:

  • 1. Теоретична соц. (Створює теорії, концепції, парадигми, що розкривають універсальні закономірності й принципи побудови різних соц. систем, а також теорію випадкових і таких, що самоорганізуються, самоуправляються, соціальних процесів та явищ.
  • 2. Теорії середнього рівня (покликані узагальнювати і структурувати емпіричні дані в межах окремих галузей соц. знання)
  • 3. Емпірична соціологія (знаходить, визначає та узагальнює соц. факти)

Соціальні знання - це єдність теорії та соц. практики. Теорії та концепції, розроблені на найвищому рівні у сфері формування знань про соціальну реальність, становлять теоретичну фундаментальну соціологію. Теорії середнього рівня вивчають закономірності і випадковості розвитку і відтворення окремих соціальних спільностей (соц. міста, села). Сюди належать галузеві теорії, що розкривають закономірності, випадковості та механізми життєдіяльності соц. спільностей в окремих сферах (соц. праці, освіти, побуту), та теорії, що аналізують окремі елементи соц. механізму (теорії комунікації, соц. активності). Емпірична соц. вивчає, аналізує та узагальнює соц. факти. Вона використовує методи конкретних соц. досліджень (опитування, спостереження). Теоретичні та емпіричні знання тісно пов'язані. Теоретичні знання потрібні для грамотного здійснення емпіричних досліджень, а емпірична соц. забезпечує теоретичні розробки перевіреними й узагальненими соц. фактами.

 
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >