Вивчення умов спостереження і маскувальних властивостей місцевості

Умови спостереження і маскувальні властивості місцевості командири підрозділів вивчають наперед всього за картою. При наявності аерознімків їх використовують головним чином для визначення змін у накресленні кордонів лісових масивів і населених пунктів, які прийшли після видання карти, і виявлення не показаних на ній природних масок. Отримані за картою і аерознімкам дані уточнюють на місцевості з однієї - двох точок, які забезпечують найкращий огляд місцевості.

У результаті вивчення умов спостереження і маскувальних властивостей місцевості встановлюють:

  • - пункти, з яких відкривається найкращий огляд місцевості;
  • - проглядаємість ділянок місцевості і різних об'єктів;
  • - природні маски, які скривають живу силу і техніку від наземного і повітряного спостереження, маскувальну ємність району і окремих її частин.

Природні маски, які дозволяють приховувати розташування і пересування військ від повітряної розвідки, легко можуть бути виявлені за топографічною картою великого масштабу. Визначення видимості окремих об'єктів і кордонів ділянок місцевості, які не проглядаються з наземних спостережних пунктів вимагає спеціальних розрахунків і побудов.

На рівнинній місцевості перешкодами є, як правило, місцеві предмети, а на горбистій місцевості - хребти, горби та інші форми рельєфу у сполученні з місцевими предметами. Визначення за картою

взаємовидимості між точками місцевості виконують співставленням висот точок побудовою трикутника і побудовою вертикального профілю.

Співставлення висот точок - спосіб, що здається простим, але вимагає певних навичок у просторовому сприйнятті карти. У напрямку, за яким необхідно визначити видимість, розглядається за картою рельєф місцевості і встановлюють, які нерівності рельєфу або місцеві предмети можуть заважати видимості.

Потім визначають за допомогою горизонталей абсолютні висоти спостережного пункту (СП), можливого укриття ( перешкоди ) і цілі ( об'єкту ). Якщо висота цілі (Ц), то видимість є, а якщо більша, то видимості нема. Якщо висота перешкоди більша висоти СП, але менша висоти цілі (Ц) або навпаки, видимість може бути визначена побудовою трикутника або вертикального профілю.

Визначення видимості точок побудовою трикутника.

На карті будується трикутник у такій послідовності:

  • а)поєднуються на карті точки СП і Ц прямою лінією і позначають на ній вірогідну точку перешкоди. На мал. Точкою перешкодою може бути висота П;
  • б)визначають абсолютні висоти позначених вище трьох точок ( СП, Ц, П ). Висоту найнижчої точки приймають за нуль і відносно неї визначають і підписують на карті перевищення інших точок; у нашому прикладі за нуль приймають висоту цілі; перешкода вища на 10м а СП - на 40м;
  • в)із точок з перевищеннями над нульовою точкою встановлюють перпендикуляри до прямої лінії СП-Ц на них відкладають одержані перевищення ( 10 і 40) у довільному вертикальному масштабі. На мал. 1см карти відповідає 10м на місцевості по висоті;
  • г)кінець перпендикуляра, встановленого з точки СП або Ц з'єднують прямою лінією з точкою Ц або СП відповідно, і ця лінія є променем зору. Якщо промінь зору проходить вище перпендикуляра, встановленого з точки перешкоди, то видимість є, а якщо промінь зору перетне його, то видимості нема. В нашому прикладі видимості немає, а щоб з СП було видно Ц, необхідно на СП піднятися на 10м.

Визначення видимості побудовою вертикального профіля.

Вертикальний профіль дозволяє найточніше визначити ділянки місцевості, які не можна продивитися, але цей спосіб більш притаманний оборонним діям і на марші не використовується.

Вивчення маскувальних властивостей.

Вивчення маскувальних властивостей місцевості полягає у визначенні природних масок та їх ємності, яка визначається кількістю умовних батальйонних одиниць, що можуть потайно розміститися на ділянці в 2-3км одна від одної за умов використання всієї площі масок. Так, одна умовна батальйонна одиниця може розміститися в лісі площею 0,16км, в яру - завдовжки 1км, у лісосмузі - до 3км, або в населеному пункті, в якому 75 дворів.

Для вивчення маскувальних властивостей лісу, чагарників, лісосмуг визначають їх площу, висоту дерев (кущів), густоту та зімненність крон. При цьому необхідно враховувати пори року оскільки восени і весною маскувальні властивості листяного лісу мінімальні, а взимку - майже відсутні.

В населених пунктах визначають характер розташування, щільність забудови, наявність споруд, густоту парків тощо. Надійними природними масками є глибокі яри та балки, які поросли чагарником, байрани та інші елементи рельєфу.

Вивчення захисних властивостей місцевості.

Під час вивчення захисних властивостей рельєфу враховують наявність, напрямок і розміри висот, водо роздільних хребтів, річкових долин і інших великих форм рельєфу, перевищення їх над оточуючою місцевістю і стрімкість схилу. Якщо коливання висот у районі дій підрозділу не перевищують 100м і стрімкість схилів менше 10*, то вплив вертикального розчленування рельєфу на вражаючу дію ядерної зброї незначне. Захисними властивостями на такій місцевості володіють тільки природні укриття, як яри, балки, лощини, обриви і підземні розробки. На пагорб ній місцевості з великими перевищеннями висот, а також у гірській рельєф суттєво впливає на характер розповсюдження і дію ударної хвилі, світлового опромінення і проникаючої радіації, а також на ступінь зараження місцевості.

На схилі підвищення, яке повернуто у бік вибуху, тиск ударної хвилі підвищується. На зворотніх схилах, навпаки тиск зменшується. Про ступінь посилення або послаблення вражаючої дії ударної хвилі на особовий склад і техніку, яка знаходиться на схилах, у порівнянні з рівнинною місцевістю, можна судити по даним таблиці.

Стрімкість схилу, градуси

Коефіцієнт зміни тиску ударної хвилі

На передніх схилах

На зворотніх схилах

10

1.1 -1.2

1

10-15

1.2 -1.4

0.9

15-30

2.0

0.7

45

2.5

0.5

Складки місцевості при достатній їх висоті ( глибині ) екранують від проникаючої радіації і створюють зони затінення, у яких світловий імпульс значно послаблюється.

Значення ярів, лощин, промоїн і інших подібних елементів рельєфу як укриттів суттєво залежить від характеру їх профілю: чим більше відношення глибини до ширини, тим більше буде ступінь зменшення тиску ударної хвилі. Так, наприклад, вражаюча дія ударної хвилі на дні яру глибиною 5м при ширині яру 5м зменшується в 2,5 рази, при ширині 10м у 1,5 рази, а при ширині 15м у 1,3 рази у порівнянні з рівною місцевістю. Але утому випадку, коли напрямок розповсюдження ударної хвилі і хмари забрудненого повітря співпадає з напрямком яру або лощини, які мають прямолінійне накреслення, то вони не тільки не послабляють, а і посилюють вражаючу дію ядерного вибуху противника. Таким чином, під час оцінки захисні властивості лощин, ярів, промоїн враховують їх напрямок, ширину, глибину, стрімкість схилу. Необхідно виявити і такі невеликі по розміру укриття, як ями, виямки, кургани, насипи. Вони послабляють уражаючи дії не тільки звичайної зброї, але і ядерної.

У населених пунктах укриттями можуть служити підвальні приміщення з міцними залізобетонними перекриттями, підземні споруди комунального господарства.

Вивчення захисних властивостей лісу і характеру грунтів.

Лісові масиви послабляють дії усіх вражаючих факторів ядерного вибуху і сприяє захисту від зараження отруйними речовинами у випадку застосування їх противником. Під час оцінки захисних властивостей лісу враховують його породу, густоту, висоту і товщину дерев. Найбільшими захисними властивостями від дії ударної хвилі володіють молоді густі ліси. Послаблення швидкісного напору ударної хвилі у лісі спостерігається вже на віддаленні 50-100м від узлісся і в 30-50м від лісових доріг і просік. Послаблюючи тиск ударної хвилі, ліса підвищують захисні властивості ярів, балок, річкових долин, які знаходяться у їх межах. Але у лісі зростає небезпека ураження деревами які будуть падати, а також ускладнювати вихід із нього у випадку створення завалів і пожеж.

У результаті екранізуючої дії лісу і осідання радіаційного пилу на кронах дерев рівні радіації у лісних масивах можуть бути у 2-3 рази менше, чим на відкритій рівній місцевості.

Ступінь зменшення рівнів радіації у лісі залежить від породи дерев. Лісові насадження зменшують також пилостворення, що сприяє зниження ступеня забруднення місцевості.

Вплив лісу і чагарника на вражаючу дію отруйних речовин у випадку застосування їх противником залежить від того, де створено очаг забруднення. Якщо очаг зараження створено на відкритій місцевості і ліс розташований на шляху розповсюдження розповсюдженої хмари, тоді лісові насадження будуть перешкоджати проникненню хмари, концентрація отруйних речовин у лісі буде менше, чим на відкритій місцевості. Якщо очаг забруднення знаходиться у лісі,

тоді хмара забрудненого повітря може тривалий час утримуватися в цьому районі і, повільно розповсюджуючись у боки, збільшуючи площу забруднення.

Щоб оцінити вплив місцевості на дії зброї масового ураження противника, необхідно з'ясувати також характер грунтів. Від хімічного і механічного складу залежить степінь наведеної радіації, особливо при наземних ядерних вибухах, тривалість радіоактивного зараження місцевості, а також процес дезактивації місцевості.

Вважається, що найбільшою наведеною радіацією володіють глинисті, суглинисті і солені грунти, а найменшою - пісчані грунти і чорноземи. Чим рихліше і сухіше грунт, тим сильніше і триваліше зараження ділянки місцевості.

Сухі пильні, лісові і інші мілко зернисті грунти несприятливі і тим, що радіоактивні речовини, які осіли на землю, можуть знов підніматися у повітря з частками грунту під час проходження військ або на вітру. Більш успішно піддаються дезактивації ділянки з глинистими або пісчаними грунтами. Складніше віддалити радіоактивні речовини з кам'яних грунтів.

Висновки про вплив захисних властивостей місцевості на виконання СБЗ.

У результаті вивчення захисних властивостей місцевості командир підрозділу визначає:

  • - несприятливі ділянки у напрямку дій ( у розумінні ЗМУ );
  • - природні укриття, які можна використовувати з метою захисту особового складу і техніки;
  • - заходи по найкращому використанню захисних властивостей місцевості під час обладнання укриттів для особового складу і техніки.

Найбільш повно захисні властивості місцевості проявляються лише тоді коли підрозділи одночасно застосовують розосередження,

маскування, індивідуальні засоби захисту і інженерне обладнання місцевості.

Приклад вивчення і оцінка місцевості за картою командиром взводу, призначеного у ГПЗ.

Противник, поніс втрату у зустрічному бою, під ударами наших військ відходить у західному напрямку, веде стримуючі дії на вигідних рубежах.

  • 1 мб о 12.00 17.05 досяг перехрестя доріг (8880) і був призначений у авангард.
  • 2 мв 1мр, рухаючись у колоні батальйону, отримав бойове завдання, із якого командиру взводу з'ясував:
  • 1. В 65км західніше Антонівка (9040) встановлено рух у східному напрямку колони бронетранспортерів і танків противника. Зустріч з підрозділами охорони противника можлива на рубежі Кумір (9446), Дубовий (9046) о 15.00 17.05.
  • 2. 1мб здійснює марш за маршрутом Стрілець (9078), Водяний (9474), Вільний (9466), Калинівка (9064), Пролетарський (9254), Кумір (9446) з завданням забезпечити безперешкодний рух, розгортання і вступ у бій головних сил бригади; до 14.40 повинен вийти на рубіж Калмиков (9442), Адамов (9242).
  • 3. 2 мв з ПТВ, ін.від.- ГПЗ. Завдання: рухатися по вказаному маршруту, забезпечити колону батальйону від раптового нападу противника і проникнення його розвідки; до 14.30 17.05 оволодіти рубежем - стик польової дороги з шосе (9240), західне узлісся лісу (9040), забезпечити розгортання і вступ у бій головних сил мб.

Вихідний пункт - стик ґрунтової дороги з покращеною ґрунтовою дорогою (9080) - пройти о 12.00 17.05.

4. Попереду за маршрутом руху застави веде розвідку РГ бригади.

Оцінка місцевості за маршрутом руху командиром 2 мв.

Місцевість за маршрутом руху середньо пересічена, напівзакрита. Природними масками від повітряного спостереження противника є гаї, побудови у населених пунктах і обсадка вздовж шосейних і ґрунтових доріг. Розвинута мережа доріг дозволяє обходити населені пункти, ділянки забруднення і загородження без суттєвої втрати часу. Основними природними перешкодами є річка Бистра, Леда, Арген і їх заболочені пойми.

Протяжність маршруту 45км. Від вихідного пункту до Калинівка (9064) маршрут проходить по покращеній ґрунтовій дорогі шириною 4 - 5 м, яка допускає швидкість руху 20 - 30 км/год.

З'їзди з дороги і рух поруч з нею можливий. Перешкодою на цьому шляху є річка Бистра, Рубін.

Річка Бистра має ширину 60м, глибину 2,1м; грунт дна, судячи по швидкості течії, пісчаний. Берега пологі, за виключенням двох невеликих обривистих ділянок. Міст на покращеній грунтовій дорозі металевий довжиною 112м, шириною 5м, вантажністю 60т. У випадку його руйнування переправа можлива по мостам 1км північно-східніше Водяний (9474) і 1км північно-західніше Гримучій (9074), а при необхідності і по залізно дорожньому мосту; їх вантажність допускає рух усіх видів бойової техніки.

Ріка Рубін (її ширина менш 10м) має заболочену пойму шириною 500м. При зруйнуванні противником мостів на цій річці заболочену пойму можливо обійти з півночі, і рухатися поза дорогами, вийти до населеного пункту Вольний (9466).

Від Калинівка до Кумир (9446) маршрут проходить по грунтовій дорозі. Порівнюючи цю дорогу з подібними дорогами у районі Стрілець (9078), стан яких відомо, можна сказати, що швидкість руху по ній складає 15-25 км/год. Річка Леда має ширину 20м, глибину 1,1м, пологі берега і в'язкий грунт дна. Даних про міст на карті немає. Можливо

передбачити, що його вантажність розрахована лише для автомобілів. Танки і БМП (БТР) можуть переправитись через річку по мосту в Єрофеєвка (9458). Більш суттєвою перешкодою є широка заболочена почва р.Арген, особливо північніше Власівка, де вона перерізана каналами для осушування, важко прохідна для бойових машин.

Подолати пойму доцільно у місці броду, показано на карті (глибина 0,5м, грунт дна твердий). Міст через р.Арген має вантажність 5т, тому потребує посилення. Природних масок на цієї ділянці маршруту немає, за виключенням лісу Данилівський, а також побудов і саду у населеному пункті Пролетарський. У процесі руху огляд із машин маршруту і місцевості по обидві сторони від нього можливий на дальність 1,5-2км.

Від Кумир до західного узлісся (9040) маршрут проходить по асфальтованій дорозі шириною 8м. Можлива швидкість руху по ньому 40-50 км/год. Дорога з обох боків обсаджена деревами, що сприяє маскуванню колони.

Висновки:

  • 1. Характер дороги за маршрутом забезпечує вихід ГПЗ на призначений рубіж до 14.30 17.05. Для цього швидкість руху з врахуванням затримок, пов'язаних з обходом загороджень і перешкод, повинна бути: на ділянці №1 (вихідний пункт, Калинівка) - 25 км/год, на ділянці №2 (Калинівка, Кумир) - 20 км/год; на ділянці №3 (Кумир, західне узлісся лісу) - 35 км/год.
  • 2. Засади підрозділів противника, що відходять можливі у населених пунктах Малинин (9258), Пролетарський (9254), Кумир і в лісах Данилевський і Високій.
  • 3. Дозорному відділенню бути готовими у випадку руйнування мостів відшукати місця переправ через р. Бистрая, Леда і напрямок подолання заболоченої пойми р. Арген.
  • 4. Характер місцевості у районі сарай (9236), Антонівка (9040), сприятлива виконанню завдання, поставленого ГПЗ. Заболочені пойми річок Курем і Алан стискують маневр противника. Підступи до рубежу, яким повинна оволодіти ГПЗ, добре проглядається прострілюється. Ліс північніше Антонівка забезпечує прихований вихід і розгортання ГПЗ і вибір вигідних вогневих позицій для танків і артилерії. В цьому лісі преобладає сосна; із цього можна зробити висновок, що грунт у ньому пісчаний і проходимість лісу добра.
 
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >