Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Философия arrow Антична філософія

Вступ

Філософське мислення починає формуватися в Античній Греції приблизно в VII-VI ст. до н.е. У суспільстві в цей час відбуваються великі зміни. Майнова нерівність спричиняє за собою поглиблення соціальної диференціації. Процес формування нового класу пришвидшується, зокрема, розвитком ремесел і торгівлі. Відбувається поступове розкладання родового суспільства й обмеження влади родової знаті. Рабство в порівнянні з часами Гомера набуває нових форм. Його патріархальність поступається місцем новим формам. Суспільний клас рабовласників, пов'язаний із господарським розвитком, захоплює політичну владу і встановлює тиранію. Зі зростанням економічної і політичної сили цього класу розвивається і грецька культура.

У VIII і VII ст. інтенсивно здійснюється і грецька колонізація. Вона поширюється як на північний схід (острови і малоазійське узбережжя), так і на захід (зокрема, на Сицилію і Південну Італію). Грецькі поселення запроваджують не тільки торгівлю і ремесла, але поступово висуваються і як центри культури й освіти. Це стосується, зокрема, тих колоній, що були засновані на малоазійському узбережжі в VII і VI ст. до н.е. Серед них особливе місце займають Мілет і Ефес, що і стають центрами розвитку філософії.

Перші ознаки філософського осмислення світу можна знайти вже у творах Гомера, хоча по своїй міфологічній формі вони ще далекі від «раціоналізму», властивого грецької філософії. Гомер говорить про три першопричини, що можна у вважати першоосновами світу, і називає їх Ніке, Океанос і Тетис.

Спроба пояснення виникнення світу міститься й у працях Гесіода. Відповідно до Гесіоду, основою усього є хаос, що розуміється як необмежена, безформна маса, яка містить у собі всі можливі потенції. З нього ж виникають правихідні форми буття. З одного боку, це Гея (Земля) і Ерос (визначена життєва сила), з іншого боку - це Еребос (тьма) і Ніке (ніч) як визначальна, правляча сила.

З них потім виникають Уран (зоряне небо), Етер (Ефір), світло, і поступово інші божества.

Такий світогляд можна розглядати як проміжну ланку між релігійно-міфологічними уявленнями і спробами створення наукової картини світу. На цих спробах власне і зароджується феномен грецької філософії. Філософські розмірковування в цьому випадку виступають як спроба дати обґрунтоване і зрозуміле пояснення питання космогонії (походження всесвіту) і космології (його складу і будови) не посилаючись на надприродні сили. Тобто мілетська, а потім -іонійська і елеатська школи стали в цих умовах оплотом стихійного матеріалізму. Цей матеріалізм, звичайно ж не являв собою стрункої системи, а отже і не міг бути визнаним мислячими сучасниками "істиною в останній інстанції". Подальший розвиток філософської думки відбувається двома ззовні протилежними, але водночас взаємопов'язаними шляхами: шляхом подальшого обґрунтування (і ускладнення) матеріалістичної картини світу (Демокрит) та шляхом відходу від матеріалістичних поглядів на користь поглядів ідеалістичних (Платон). Жодна з цих тенденцій не перемогла, та мабуть і не могла перемогти, іншу. Питання про первинність матерії чи духу залишається основоположним питанням філософської думки і в наші дні.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Антична філософія