Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Культурология arrow Архітектурні будови Чернігова

Колегіум

Про цей взаємозв'язок нагадує цікава будівля на Валу - Колегіум, що входила до складу споруд колишнього Борисоглібського монастиря. В архітектурному вирішенні самобутньої пам'ятки, яка складається з кількох, зведених у різні часи, частин (XVI--XVIII ст.), досить помітний вплив московського зодчества - так званого «наришкінського барокко»; а висока вежа-дзвіниця (1700 - 1702 рр.) з церквою Іоанна Богослова (на четвертому поверсі) своєю надзвичайною формою нагадує відому пам'ятку XVI століття - церкву Іоанна Предтечі в підмосковному селі Дьяково. Характерними елементами оздоблення Колегіуму є полив'яні керамічні вставки. Колегіум, який часто називали «чернігівською академією», виник на базі слов'яно-латинської школи, заснованої Лазарем Барановичем, і вважався визначним центром освіти й науки в краї.

Неподалік від Валу розташований Єлецький монастир. Православний Єлецький монастир заснований в 60-х роках XI століття чернігівським князем Святославом Ярославичем на однойменній горі. На думку дослідників, ще з часів Київської Русі тут знаходився княжий двір, який вже тоді зіграв велику роль в суспільно-політичному житті міста. Як свідчить легенда, після успішної бойової операції над степняками в 1060 році князь Святослав разом з вірною дружиною приїхав на Єлецьку гору на полювання. На одній з високих ялин він побачив ікону Богоматері. Незабаром була закладена Успенська церква на честь Богоматері, з часом спорудили і монастир. Єлецький походить від слова "єль" (ялинка).

Величний Успенський собор (XII ст.), який довгий час завдяки довершеній архітектурі був своєрідним еталоном для спорудження інших храмів на Русі, - це тринефний шестистовпний та центральнокупольний храм із своєрідно вирішеним нартексом і вбудованою хрещальнею. Особливої урочистості надають собору, крім дійсно великих розмірів та можливості вільно оглянути його з далекої відстані, сувора велич простих, ясних мас, розчленованих могутніми півколонами, накладеними на пілястри. Видовжені вікна і гладінь білих стін, лише один раз по висоті прокреслена легкою стрічечкою аркатури, посилюють враження піднесеності, стрімкого руху вгору всієї маси будівлі.

Під час монголо-татарського нашестя в 1239 році Єлецький монастир дуже постраждав. Його відбудували лише в 1445 - 1475 рр. У другій половині XVII сторіччя, після визвольної війни, зазнав оновлення Успенський собор: центральну баню було реконструйовано в дусі українського барокко, а ще три нові, такі ж багатоярусні бароккові, з'явилися над вівтарем та по кутах нартекса.

Подібна за обрисами грушоподібна баня увінчала і 36-метрову восьмигранну надбрамну дзвіницю, яка мала й оборонне призначення (1670 - 1675 рр.).

У просторому, висотно розкритому і яскраво освітленому численними вікнами інтер'єрі Успенського собору частково збереглися первісні фрески. За давньою традицією, в соборі поховано генерального обозного, чернігівського полковника В.К. Дуніна-Борковського. А зовні, вздовж південної стіни славетні Лизогуби прибудували родову усипальницю-каплицю з характерними рисами барокко й відповідним меморіальним написом, - не кожен мав честь поховання біля такої святині.

Серед інших споруд ансамблю слід відзначити дерев'яний будиночок настоятеля монастиря Феодосія Углицького (1688 р.) - унікальну пам'ятку цивільного зодчества, палатний корпус та три братських корпуси келій (XVI-XVII ст.). Один з них - північний - оздоблено профільованою червоною цеглою з білими швами розчину - такою звично чернігівською технікою. Корпус келій «набрано» з кількох блоків, кожен з яких являє «хату на дві половини».

В Успенському соборі Єлецького Успенського монастиря розміщувалася бібліотека князя Святослава Ярославича - одна з перших відомих бібліотек часів Київської Русі. Вона була заснована на початку другої половини XI сторіччя сином Ярослава Мудрого Святославом (1027 - 76 рр.) - чернігівським князем (1054 - 73 рр.; у 1073 - 76 рр. - великий князь київський). Він, як і батько, любив збирати книги, а у вільну хвилину сідав до столу і сам їх переписував. У бібліотеці були книги як релігійного, так і світського змісту. До наших днів дійшли збірники Святослава Ярославича 1073 і 1076 рр.

Впродовж XVIII століття Єлецький монастир мав шинки майже у всіх своїх володіннях, що давало йому значні доходи. Єлецькому монастирю належали села Мощенка, Лемешівка, Горбів, Глузді, Авдєєвка, Анисів, Напаровка, Вершинна, Серединка, Муравейка, Сядрічи, Юріївка, Піжовка. У Лемешівці у монастиря була власна винокурня. Єлецькая обітель мала 147 нив орної землі і 56 сінокосів, 2700 возів сіна, що щорічно давали. Крім того, у володінні монастиря знаходилося декілька гаїв стройового лісу, більше десятка млинів і риболовецькі озера. По ревізії 1782 року за ним числилося 1342 душі чоловічої статі. Єлецький монастир мав свій цегляний завод в Чернігові, який теж був переданий в казенне ведення. До 1786 року в Єлецькому монастирі проживав двадцять один чернець. У дев'яностих роках XVII століття з південної сторони собору прибудували усипальню чернігівського полковника Якова Лизогуба. У 1670 - 1675 роках була зведена чотирьохярусна дзвіниця заввишки 36 метрів.

А під Єлецькою горою ховається ще багато таємниць - давніх і недавніх - у частково досліджених печерних лабіринтах. Територія монастиря обнесена високою мурованной стіною.

Неподалік Єлецької гори підносяться над Лісковицею мальовничі Болдіни гори - заповідний комплекс природи і старовини. Сюди можна прийти, спустившись давньою вуличкою вздовж монастирських мурів. Сама назва "Болдіни" походить від старослов'янського слова "болд", що означає дуб. У старовинні часи вони були покриті дубовими чагарниками і знаходилися в декількох кілометрах від міста. За іншою версією слово "болд" в староукраїнській мові означає гора. Високий горб на правому березі Десни наші пращури вибрали як місце для некрополя. На Болдіних горах знаходиться група старовинних курганів-могил. На площі 1,2 гектари їх збереглося близько 230. Один з найбільших - курган "Гульбіще", що знаходиться в північно-східній частині некрополя. Курган "Гульбіще" був розкопаний 1872 року професором Дмитром Самоквасовим, уродженцем Чернігівської губернії. При розкопках знайдені озброєння дружинника - величезний меч в піхвах, загальна довжина якого з рукояткою 126 см, масивний щит, великі кольчуги, бойові сокири, списи. У кургані, поряд з дружинником, були поховані і жінки-рабині. По старовинному обряду трупи спалювали на місці. Це красномовно засвідчує: поховання належать до кінця ІХ - початку X століть. У тому ж році Дмитро Самоквасов розкопав другий за своєю величиною курган - "Безіменний". Археологи знайшли сокири, серпи, ножі, вудила, залізні обручі від дерев'яних відер залишки одягу і т.п. По язичницькій вірі вважалося - ці речі необхідні в потойбічному житті.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Архітектурні будови Чернігова