Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Культурология arrow Архітектурні будови Чернігова

"Архітектурні будови Чернігова"

Нікітіна Іллі

Вперше в літописі "Повість минулих літ" Чернігів згадано під 907 роком у договорі Київського князя Олега з греками після його переможного походу на Візантію такими словами: "Давати уклади на руські городи - спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, і на Переяславль, і на Полоцьк, і на Ростов, і на Любеч, і на інші городи...". Вже саме згадування Чернігова другим після Києва свідчить про високий рівень його розвитку.

У 992 році Чернігів, як столиця Чернігово-Сіверської землі, стає центром величезної єпархії, до складу якої до 1118 року входили території сучасних Чернігівської, Курської, Тульської, Рязанської, Владимирської, Московської і частково Могильовської та Смоленської областей. У місті, територія якого до кінця дванадцятого століття досягла 200 га, а населення - 20 тисяч чоловік, розгортається інтенсивне храмове будівництво. Шкода, що багато зі зведених тоді церков та соборів не збереглися до нашого часу, але і сьогодні у Чернігові височить 5 храмів XI-XIII ст.

Будучи стольним градом князівства, кордони якого в період його розквіту на північному сході доходили до Мурома, а на півдні включали в себе Тмутаракань, Чернігів мав міцні укріплення, дерев'яні стіни яких неодноразово зупиняли орди войовничих степових сусідів та амбіції руських князів. Час стер з лиця землі неприступну Чернігівську фортецю, але зберіг в пам'яті імена та діяння тих, хто зводив її вежі та стіни. Навічно увійшли в історію князі Мстислав Володимирович (1024-1036 рр.), Святослав Ярославич (1054-1073 рр.), Володимир Мономах (1076-1077 рр., 1078-1094 рр.) та Давид Святославович (1097-1123 рр.).

Усім відомі герой "Слова о полку Ігоревім" чернігівський князь Ігор Святославович (1198-1201 рр.) та страчений в орді святий князь Михайло Всеволодович (1224-1234 рр.).

У 1239 році воїни монголо-татарського хана Батия після семиденної облоги штурмом узяли Чернігів. Місто було пограбоване та зруйноване. Після цієї трагедії Чернігів надовго впадає у запустіння. Розміри та кількість населення Чернігова до початку XIV ст. значно зменшились. Архієрейська кафедра переводиться в більш безпечний Брянськ. Місто постійно переходить з рук в руки: у 1320 р. його захопили поляки; у 1340 р. воно стає володінням київських князів; на початку 60-х років XIV ст. беззахисний Чернігів потрапляє під владу Литви, а з 1503 р. на ціле століття стає складовою Московської держави.

У 1618 році за домовленістю між Варшавою та Москвою Чернігів переходить під юрисдикцію Польщі. У 1623 році король Сигизмунд Третій надає йому Магдебурзьке право (міське самоврядування), що позитивно позначилося на розвитку Чернігова. В цей же час відбувається процес окатоличення місцевого населення. У костьоли перетворюються давні Борисоглібський та Успенський собори. На початку 1648 року місто взяли в облогу козаки під проводом старшого сотника Родака, і невдовзі воно вже знаходилося в руках повстанців. В 1649 році за Зборовським договором Чернігів включається в число міст, підпорядкованих гетьману Богдану Хмельницькому. Утворюється Чернігівський полк. 28 січня 1654 року чернігівці присягнули на вірність московському царю. В цей час в місті проживало всього 1078 жителів.

Чернігів знову є центром єпархії, відновлюються давні храми і монастирі. Зводяться нові церкви та собори. Один з найвідоміших чернігівських ієрархів того часу Лазар Баранович (1657-1693 рр.) навіть прагнув перенести сюди київську митрополичу кафедру.

Територія Валу, Кремль, або Дитинець, - ідеологічний, адміністративний громадський центр древнього Чернігова. Саме тут зосереджено і пам'ятки стародавньої культури, оправлені в сучасне паркове оточення. 1967 року в Чернігові створено Державний архітектурно-історичний заповідник, до якого увійшли численні пам'ятки древнього міста. Серед них ансамбль споруд XI-XIX століть на Валу.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 
СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Архітектурні будови Чернігова