Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Философия arrow "Категоричний імператив" І. Канта і проблема моралі

Свобода і етика

"Для того, хто звик до свободи, немає більшого нещастя, ніж бути відданим у владу такої же суті, як він, що може примусити його відмовитися від своєї волі і робити те, що він хоче".

І. Кант

Свобода - "нерв філософії Канта", вона "є одним з наріжних каменів моралі і релігії, а також ключем для систематичної побудови чистої свідомості і свідомості спекулятивного" - так характеризують значення проблеми свободи в філософії Канта "кантознавців". Кант не уникає мови метафізики в розгляді поняття свободи. По суті, він не розкриває змісту її безумовності, обмежуючись твердженням про негативну свободу, хоча звертається з поняттям "свобода" так, як якщо б знання про неї було досягнуте. Розум не може пояснити, як можлива ця свобода. В "Критиці чистої свідомості" Кант показав тільки як ми можемо її помислити, не впадаючи в протиріччя. Доказ її реальності він залишив для розуму практичного. Визнаючи природну недосконалість людини, Кант в той же час бачив в ній розумну суть, що здатна за допомогою власної свідомості і морального імператива обмежувати і переборювати власні бажання. "Люди мають достатньо розуму для самоконтролю і моральної поведінки" [12].

Кант, як дуаліст, знає тільки два рівня причинності - в рамках природи і свободи, причому в першому вона розуміється механічно, в другому - метафізичні, а оскільки людська свобода виключається з природної, постільки природа, тіло і дух абсолютно відділені один від одного, завдяки цьому ідеї і гіпотези про них ніколи не можуть розрізнити у Канта правильної відмінності. Як можлива свобода розумної суті в світі, де править необхідність, тобто панує необхідна, а не вільна причинність? Кант називає поняття свободи "ключем до пояснення автономії волі". Ідею універсальної волі розвиває категоричний імператив, але він вимагає третьої зв'язуючої ланки, що затверджується їм, між волею людини і універсальним моральним законом. Цією третьою ланкою і є поняття свободи. Завдяки ідеї свободи Кант виявив особливість природи людської свідомості - його "винність", що несе в собі фатальну невідповідність між вимогами природи і рівнем його можливостей. Всі спроби вирішення змістотворних життєвих питань являють собою метафізичні сходи людського існування, які заглиблені в трагічну ситуацію. Кант бачить вихід в пошуку шляхів до нової метафізики. Саме з цією метою його позитивна критика стала спробою уявити спекулятивну філософію як "предтечу" моралі, як шлях до практичної філософії. Кантівська філософія відкидає спекулятивну метафізику, але лише з тим, щоб відкрити двері метафізиці "етизованій", вона "обмежує претензії спекулятивного розуму, дозволяючи необмежено розвиватися розуму практичному;... Коротше кажучи, вона відкриває метафізиці новий шлях..." [12].

Як же можливі свобода і моральність? Людина, говорить Кант, належить в один і той же час до двох світів. Один - світ природи, явищ емпіричного буття, простору і часу, зовнішньої необхідності; інший же - світ ноуменальний, поза простором, часом. Відповідно всі можливі закони поділяються Кантом на "закони природи" і "закони свободи", або моральності. Свобода для Канта означає не безпричинність, а спроможність розумної суті самому встановлювати для себе закон в якості необхідного і універсального. Коли людина сама накладає на себе закон, але при тому такий, що може бути водночас законом загальним, що розповсюджуються на все людство (знаменитий кантовий "категоричний імператив"), тоді він вільний. Це і є моральність, тотожна свободі. В тому, що цей закон визначається вільним, власним розсудом індивіда, що в свою чергу не визначено наперед жодними природними детермінантами, нічим іншим, окрім самої людської свідомості, виявляється суб'єктивний і автономний характер моралі.

З питанням про свободу тісно зв'язана кантівська філософія історії з її ідеєю прогресу, його вчення про вічний мир, про державу, про право. Значення ідеалу суспільного розвитку Кант бачив "в торжестві загальних форм права", в подоланні антагонізму етики і політики на шляхах вічного миру. Реальному втіленню цього ідеалу може служити кантівське гасло "дисциплінувати, культивувати, цивілізувати" [14].

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
"Категоричний імператив" І. Канта і проблема моралі