Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Философия arrow Антична філософія історії

Висновки

Серед авторитетних для неплатників текстів крім текстів Платона (коментарі на платонівські діалоги становлять основну частину спадщини цієї традиції) були твори Аристотеля, Гомер і " Халдейські оракули ". Коментарі на Аристотеля - друга за обсягом частина збереженого спадщини неоплатонізму; ключовою для коментаторів - неплатників стала проблема узгодження навчань Платона і Аристотеля (див. докладніше Аристотеля коментатори) . У цілому курс філософії Аристотеля розглядався як пропедевтика ("малі містерії ") до вивчення Платона ("великим містеріям ").

У 529 едиктом імператора Юстиніана Афінська Академія була закрита, і філософи змушені були припинити викладання. Ця дата приймається як символічне завершення історії античної філософії, хоча вигнані з Афін філософи продовжували працювати на околицях імперії (напр., коментарі Сімплікія, що стали для нас одним з найголовніших джерел з історії античної філософії, були написані ним вже у вигнанні) .

ФІЛОСОФІЯ - ЦЙЛЙБ УПЦЙБУ . Про те, що таке філософія, самі античні філософи говорили настільки ж часто, наскільки часто їм доводилося приступати до початкового філософського курсу. Подібний курс в неоплатонических школах відкривався читанням Аристотеля, Аристотель починався з логіки, логіка - з " Категорій ". Збереглося кілька " введень у філософію " і " введень до Аристотеля ", що випереджають шкільні коментарі до " Категоріям ". Порфирій, що вперше запропонував розглядати твори Аристотеля як пропедевтику до платоновским, свого часу написав спеціальне "Вступ до Категоріям " (" Ісагог "), яке стало базовим підручником для неплатників. Коментуючи Порфирія, неоплатоник Амоній перераховує кілька традиційних визначень, в яких можна розрізнити платоновские, аристотелевские і стоические теми: 1) "пізнання сущого оскільки воно суще " ; 2) "знання справ божественних і людських " ; 3) " уподібнення Богу, наскільки це можливо для людини" ; 4) " підготовка до смерті" ; 5) "мистецтво мистецтв і наука наук " ; 6) "любов до мудрості " (Ammonius. In Porph . Isagogen, 2, 22-9, 24) . Найкращим чином прояснити сенс цих пізніх шкільних визначень, в яких продемонстровані стійкість і місткість традиції, скріпіть собою різноманітні вчення більш ніж тисячолітнього періоду в одну " історію античної філософії", могли б всі наявні в нашому розпорядженні античні філософські тексти.

Припинивши своє існування, антична філософія стала значущим чинником розвитку європейської філософської думки (найближчим чином вплинувши на формування християнського богослов'я та середньовічної схоластики) і залишається таким аж до сьогоднішніх днів. Мова античної філософії не втратив жвавості звучання. У той час як одні терміни назавжди залишилися технічними термінами тільки філософії греків (Арета, атараксія, майевтика, деміург, діереза, калокагатия, анамнесіс, гомеомерии, нус), інші поповнили словник філософів пізніших епох і придбали додатково зміст (СР автаркія, Пнівне, логос, ентелехія, епосі, ейдос, ефір). У назвах ряду сучасних наукових дисциплін чутні грецьке коріння - це не просто присутність грецької мови в науковому лексиконі, це також вказівка ??на витоки формування цих наук, що мали свою особливу історію в рамках античності (серед них - логіка, фізика, етика, психологія) .

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 
СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Антична філософія історії