Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow История arrow Джерела дослідження політики земельних надань Ягеллонів на українських землях Великого князівства Литовського

Джерела дослідження політики земельних надань Ягеллонів на українських землях Великого князівства Литовського


У статті проаналізовано джерела дослідження політики земельних надань династії Ягеллонів на українських землях Великого князівства Литовського середини XV -- 60-х рр. XVI ст. Базовим джерелом у вивчені цієї теми є Литовська метрика, типологія документів якої проаналізована у цьому дослідженні.

Ключові слова: Велике князівство Литовське, Ягеллони, шляхта, Литовська метрика, типи надань, соціально-економічний розвиток.

Вивчення історії Великого князівства Литовського (далі -- ВКЛ) нерозривно пов'язане із дослідженням та введенням до широкого наукового обігу джерел, археографією. Симптоматично, що активізація литуаніс- тичних студій пов'язується насамперед з джерелознавчою роботою, і нові праці постають саме у такій взаємозалежності Блануца А. Ідея відродження видавничого проекту «Пізньосередньовічні джерела з історії України та Литовська Метрика» // Литовська Метрика в комплексі пізньосе- редньовічних джерел з історії України: проблеми вивчення та публікації / Матеріали круглого столу (Київ, Інститут історії України НАН України 21 березня 2012 р.). -- К., 2012. -- С. 8..

При вивчені політики земельних надань представників династії Ягел- лонів на українських землях ВКЛ неодмінно постає питання про джерела, які лягають в основу таких студій. Тому у цій розвідці автор свою увагу зосередить саме на цьому аспекті Питання історіографії проблеми висвітлені нами у попередній публікації (Див.: БлануцаА. Політика земельних надань Ягеллонів на українських землях Великого кня-зівства Литовського: історіографія проблеми // Україна в Центрально-Східній Європі. -- Вип. 14. -- К., 2014. -- С. 185-206).

* Від лат. шеїгіса -- книга записів, інвентар -- комплекс специфічних матеріалів у вигляді зшитків або книг великокнязівської канцелярії ВКЛ ХУ-ХУШ ст. з копіями документів, що видавалися від імені великого князя литовського, Панів-Ради ВКЛ і сейму та підлягали необмеженому у часі зберіганню. До книг ЛМ вносилися також інші важливі матеріали (переклади ярликів кримських ханів, реєстри з московської дипло-матичної документації, матеріали лівонського ордену тощо), що не мали до них прямого відношення. ЛМ послужила основою великокнязівського, а пізніше -- головного дер-жавного архіву ВКЛ і виконувала юридично-регістраційні функції..

Литовська метрика як базове джерело

Джерельна база задекларованої назви проблеми ґрунтована на архівних комплексах та опублікованих джерелах, базовими з яких є документи Литовської метрики (далі -- ЛМ)*

Документація велася латиною, староукраїнською та старопольською мовами. Листи-записи й виписи з книг ЛМ використовувалися у правових та довідкових цілях усіма суб'єктами права: верховною владою, державними установами, привілейованими станами та групами, магістратами, міщанами, церквою, етнорелігійними громадами та ін. На основі метричних записів на відповідні звернення з державної канцелярії видавалися юридично завірені листи-виписи (копії з копій). У результаті діяльності державної канцелярії відклалися книги ЛМ, які за видовими ознаками розподіляються на книги записів, судових справ, публічних справ, переписів, дипломатичних справ та сигілат. На сьогодні оригінали ЛМ зберігаються у Російському державному архіві давніх актів у Москві Российский государственный архив древних актов (далі -- РГАДА). -- Ф. 389 (Литовская метрика). -- Оп. 1. -- Ед. хр. 1-365., а мікрофільмовані фотокопії -- в архівних та наукових установах Литви, Білорусі та України.

Вивченням архіву ВКЛ займалося чимало учених. Зростання інтересу істориків до джерел ЛМ активізувалося наприкінці XVIII ст., коли друком починають виходити окремі документи або їхні фрагменти. Втім, узагальнюючий покажчик таких опублікованих матеріалів відсутній. Публікації окремих частин або комплексних матеріалів ЛМ паралельно з частковим їх дослідженням почалися з 1830-х років. Першим до виключно джерелознавчого аналізу книг ЛМ звернувся С. Пташицький, який у своїй праці дослідив їх історію, охарактеризував структуру, а також зробив суцільну нумерацію всіх книг Пташицкий С. Описание книг и актов Литовской метрики. -- Санкт-Петербург, 1887. -- 280 с..

Згодом спеціальне джерелознавче дослідження щодо роздач земель та волостей Казимиром Ягеллончиком зробив А. Ясинський Ясінскі А. Спроба крытычнага вывучэньня Кнігі данін вялікаго князя Казіміра (з дадаткам паведамленьня А. Сядзельнікава аб пісару Якубе) // Запіскі Адзелу гуманітар- ных навук. Інстьітут Беларскае Культуры. Кніга 3. Працы клясы гістрьіі. -- Т. ІІ. -- Менск, 1928. -- С. 153-208. Тут і далі посилання на передрук: Ясінскі А. Спроба крытычнага вывучэньня Кнігі данін вялікаго князя Казіміра (з дадаткам паведамленьня А. Сядзельнікава аб пісару Якубе) // Arche. -- 2009. -- № 7. Пстарыяграфш 1920-х: Сярэднявечча і раньнемадэрны час. -- Менск. -- С. 1022-1066.. На сьогодні ці дані опубліковані литовськими метрикантами комплексно у серії Литовська метрика, зокрема, це книга записів № 3 ЛМ Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 3 (1440-1498): Шгавушц knyga 3 / Parenge L. Anuzyte ir A. Baliulis. -- Vilnius, 1998. -- 167 р. (неповне видання тексту книги, підготовлене М. Довнар-Запольським Документы Московского архива Министерства юстиции. -- Т. 1. -- М., 1897. -- С. 1-62., та повне видання тексту цієї ж книги, здійснене пізніше І. Лаппо Литовская Метрика. Отдел первый. Часть первая: Книги записей. Том первый // Русская историческая библиотека. -- Т. XXVII. -- СПб., 1910., на сьогодні не витримують критики, а тексти документів не можуть використовуватися як достовірні дані). Про видавничий рівень книг данин великого князя Казимира у цьому контексті свого часу слушні зауваги висловив А. Ясинський: «... Книга данин як була, так і залишилася книгою за семи печатками і не може бути цілком придатною для уведення у шерег доступних дослідникам джерел» Ясінскі А. Спроба крытычнага вывучэньня Кнігі данін вялікаго князя Казіміра... -- С. 1028..

Значні зрушення у вивченні ЛМ відбулися у середині XX ст. Вони пов'язані насамперед з розробками М. Бережкова. У 1946 р. була надрукована його докторська дисертація «Литовская Метрика как исторический источник. Ч. 1. Первоначальный состав книг Литовской Метрики до 1522 г.». Учений відновив початковий склад найбільш ранніх 32 книг ЛМ за 14401523 рр. Він довів, що книги-копії, переписані у кінці XVI -- на початку XVII ст., частково відрізняються від оригіналів, містять прогалини, вставки та помилки Бережков Н. Литовская метрика как исторический источник. -- Ч. 1: О перво-начальном составе книг Литовской метрики по 1522 г. -- М., 1946. -- 180 с.. Друга та третя частини праці М. Бережкова («О первоначальном составе книг Литовской Метрики 1523-1569 гг.» та «Государственная канцелярия Великого княжества Литовского до Люблинской унии») так і не були до кінця реалізовані.

Важливу роботу щодо практичного використання ЛМ на основі інвентаря С. Пташицького провели гарвардська дослідниця П. Кеннеді-Грімстед Kennedy-Grimsted Р. Uklad i zawartosc Metryki Litewskiej // Archeion. -- Warszawa; Lodz, 1986. -- [Т.] 80. -- S. 121-182; Kennedy-GrimstedР. What is and what was the Lithuanian Metryca? The contents, history and organization of the chancery archives of the Grand Duchy of Lithuania // Harvard Ukrainian Studies. -- 1982. -- № 3. -- P. 269-338; Ib. The «Lithuanian Metrica» in Moscow and Warsaw: Reconstructing the Archives of the Grand Duchy of Lithuania. -- Cambridgh, Massachusetts, 1984. -- Р. 238-243. та польська архівістка І. Сулковська-Курасьова Sulkowska-Kurasiowa I. Nieznane egzemplarze ksi^g Metryki Litewskiej z lat 1440-1518 // Kwartalnik historyczny. -- 1983. -- № 1. -- S. 119-126.. У їхній спільній праці особливу увагу приділено матеріалам ЛМ і частково Коронної метрики, що зберігаються у Варшаві, Кракові та Вільнюсі, а також т. зв. Руській (Волинській) і Підляшській серіям. У книгу повністю також включено працю С. Пташицького з новою нумерацією книг ЛМ, що зберігаються в РДАДА, із позначенням шифрів справ, переданих до Польщі Kennedy-Grimsted Р., Sulkowska-Kurasiowa I. The «Lithuanian Metrica» in Moscow and Warsaw: Reconstructing the Archives of the Grand Duchy of Lithuania. Including An Annotated Edition of the 1887 Inventory Compiled by Stanilaw Ptaszycki. -- Cambridge, Massachusetts, 1984;.

Вагомий внесок у розробку методичних рекомендацій щодо опису та видання ЛМ зробили російські вчені А. Хорошкевич та С. Каштанов Методические рекомендации по изданию и описанию книг Литовской метрики / Сост. А.Л. Хорошкевич, С.М. Каштанов. -- Вильнюс, 1985. -- 133 с.. В окремих своїх публікаціях А. Хорошкевич з'ясувала історію вивчення, видання та формування ЛМ Хорошкевич А. Литовская метрика, состав и пути формирования // Исследования по истории Литовской метрики. -- М., 1989. -- Ч. 1. -- С. 11-31., а також здійснила джерелознавчий аналіз документів/грамот кінця XV ст., згрупованих у книгах ЛМ за №№ 3-6. Дослідниця активно вживає термін «жалувана грамота» для позначення групи документів надавчого характеру Хорошкевич А. Жалованные грамоты Литовской метрики конца XV века и их классификация // Источниковедческие проблемы истории народов Прибалтики. -- Рига, 1970. -- С. 47-74..

Чільне місце питанням вивчення ЛМ відводиться у творчості українського джерелознавця М. Ковальського. Він на основі опрацювання комплексу документів XVI ст., у тому числі і ЛМ, розробив та запропонував власну структуру джерел із соціально-економічної історії України XVI- XVII ст. Ковальский Н. Источниковедение социально-экономической истории Украины (XVI -- первая половина XVII вв.). Акты о городах. -- Днепропетровск, 1983. -- 69 с. Зокрема, вчений у групі документів надавчого характеру, що відклалися в книгах записів ЛМ, виділяє такі різновиди: «“листи” -- грамоти надавчі (привілеї), підтверджувальні -- “конфірмації” чи “підтвердження”...» Ковальский Н.П. Источники по социально-экономической истории Украины (XVI -- первой половины XVII века. Структура источниковой базы. -- Днепропетровск, 1982. -- С. 16.. В опрацьованих нами джерелах книг записів для позначення надань великих князів литовських писарі великокнязівської канцелярії вживали два терміни -- «лист» та «привилей», а для підтвердження -- «потвєржєнє». Окреме дослідження М. Ковальський присвятив джерельному комплексу ЛМ, у якому проаналізував документи різних архівних установ, які стосуються історії України XVI ст. Ковальский Н. Источники по истории Украины XV-XVII вв. в Литовской метрике и фондах приказов ЦГАДА. -- Днепропетровск, 1979. -- 74 с. Абросимова С.В. Документы Литовской метрики по истории городского ремесла Украины первой половины XVI века. -- Днепропетровск, 1985. -- 27 с.; Ее же. Книги переписей Литовской метрики середины XVI века как источник по истории городов Украины // Историографические и источниковедческие проблемы отечественной исто-рии. Актуальные проблемы источниковедения и специальных исторических дисциплин. -- Днепропетровск, 1985. -- С. 123-128; Ее же. Книги судных дел Литовской метрики как источник по истории городов Украины первой половины XVI века. -- Днепропетровск, 1985. -- 20 с.; Ее же. К вопросу об информационном потенциале книг Литовской метрики первой половины XVI века. -- Днепропетровск, 1985. -- 19 с.; Її ж. Архео-графічний «Ренесанс» Метрики Великого князівства Литовського // Metriciana. Дасле-даванні і матэрыялы Метрикі Вялікага Княства Літоускага. -- Мн., 2001. -- Т. І. -- С. 163-166. СпірьідонауМ. «З росказанья господара...» // Беларускі гістарьічньї часопис. -- 1995. -- № 2. -- С. 89-97; СпиридоновМ.Ф. Метрика Великого Княжества Литовского как источник по истории поселений // Lietuvos Metrika: 1991-1996 metu tyrinejimai. -- Vilnius, 1998. -- Р. 115-133. Абросимова С.В., Боряк Г.В. Разновидности актовых документов Литовской мет-рики // Проблемы применения количественных методов анализа и классификации источников по отечественной истории. -- Днепропетровск, 1988. -- С. 85-89; Боряк Г.В. Административно-территориальное устройство украинских земель в конце XV -- середине XVI в.: Анализ документальных источников: Дисс. ... канд. ист. наук / Ін-т історії України АН УРСР. -- К., 1987; Його ж. Проблеми видання Литовської і Волин-ської метрик // Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку. -- К., 1988. -- С. 115-116; Його ж. Ревізії та люстрації українських староств кінця XV -- середини XVI ст. (В аспекті історико-географічної джерельної цінності) // Географічний фактор в історичному процесі. -- К., 1990. -- С. 145-154.

23 Ващук Д.П. Інститут «старини» у Великому князівстві Литовському (аналіз мате-ріалів Литовської метрики) // Укр. іст. журн. -- 2011. -- № 1. -- С. 195-209; Його ж. Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів «старини» та «новини» у Великому князівстві Литовському» // Україна в Центрально-Східній Європі. -- Вип. 11. -- К., 2011. -- С. 207-216.

24 Дзярновіч А.І. Метрыка ВКЛ аб адносінах Вялікага княства Літоускага і Святой Рымскай імперьіі // Беларускі гістарьічньї часопіс. -- 1995. -- № 4 (12). -- С. 90-99; Его же. Возобновление издания Метрики в Беларуси. Кніга 28 (1522-1552). Кніга запісау 28 // Новости Литовской Метрики. -- № 4, 2000. -- Вильнюс: Институт истории Литвы, 2000. -- С. 11-12; Его же. Прызабытая публікацьія матэрыялау Метрьікі ВКЛ // Metriciana: Даследаванні і матэрыялы Метрьікі Вялікага Княства Літоускага. -- Мн., 2001. -- Т. І. -- С. 145-151; Его же. Віцебска-Рьіжскія акты XIII-XVII ст.: дагаворы і службовая карэс- пандэнцыя паміж органамі кіравання горада Віцебска і ганзейскага горада Рьігі (з былога комплекса Ruthenica Дзяржаунага Гістарьічнага архіва Латвіі). -- Вып. 1: Дакументы гаспадарча-гандлёвыя XV-XVI ст. -- Мн., 2005. -- 88 с; Его же. Да партрэту літарьі «й» у Метрыцы ВКЛ // Актуальный пьітанні вывучэння і выдання Метрьікі Вялікага княства Літоускага. Матэрыялы міжнароднай навукова-практычнай канферэнцыі (Мінск, 11-12 лістапада 2003 г.). -- Мн., 2005. -- С. 22-35.

25 Дубоніс А. Найважнейшыя працы даследчыкау Літвьі па Літоускай Метрыцы: Бібліяграфія // Metriciana: Даследаванні і матэрыялы Метрьікі Вялікага Княства Літоус-кага. -- Мн., 2001. -- Т. І. -- С. 152-156; DubonisA. The Lithuanian Metrica // Lithuanian Historical Studies. -- 2001. -- № 7. -- Р. 113-118; Дубоніс А. Праблемы Літоускай Метрьікі: погляд з Вільнюса // Metriciana: Даследаванні і матэрыялы Метрьікі Вялікага Княства Літоускага. -- Мн., 2003. -- Т. ІІ. -- С. 16-32.

26 Дячок О. Митні відносини на українських землях в документах Литовської метрики // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України: Міжпредметний простір історії ідей у вітчизняній науці. -- Дніпропетровськ, 2004. -- С. 154-170; Його ж. Методологічні та джерелознавчі аспекти історії митних відносин на українських землях середини XVI-XVII ст. // Митна політика в Україні: Історичні та правові аспекти проблеми: Збірник наукових праць пам'яті професора Йосипа Леонідовича Рисіча. -- Дніпропетровськ, 2004. -- С. 64-78;

27 Жеребцова Л. Класифікація джерел з історії митної організації на українських землях доби Великого князівства Литовського та Речі Посполитої // Український істо-ричний збірник. -- 2004. -- Вип. 7. -- С. 416-434; Её же. Литовская метрика как источник изучения таможенной системы Великого княжества Литовского // Metriciana: Даследаванні і матэрыялы Метрьікі Вялікага Княства Літоускага. -- Мн., 2010. -- Т. PV. -- С. 31-48.

28 Менжинский В. Из истории оформления прав на землю в Великом княжестве Литовском (по материалам книг записей Литовской метрики) // Советское государство и право. -- Вып. 10. -- М., 1987. -- С. 110-140.

29 Полищук В. Ревизия волынских мыт и особенности документального состава книг Литовской метрики № 22 (1547 г.) // Istorijos saltinip tyrimi. -- T. 2. -- Vilnius, 2010. -- P. 129-160.

Більш вузькі публікації з проблем історії ЛМ в основному виходять у спеціалізованих виданнях: «Новости Литовской Метрики» (Вильнюс), «METRICIANA: Даследаванні і матэрыялы Метрикі Вялікага Княства Літояскага» (Минск) та «Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського» (Київ), а також в інших журналах та збірниках наукових праць, що стало результатом активного зростання з середини 90-х роках XX ст. серед литовських, білоруських, польських, російських та українських істориків інтересу до ЛМ як джерела для вивчення різноманітних аспектів історії ВКЛ. Так, дослідженням ЛМ у 80-90-х роках XX ст. займалися С. Абросимова , М. Спиридонов , Г. Боряк , а на сьогодні заслуговують на увагу роботи сучасних вчених Д. Ващука, О. Дзярновича, А. Дубоніса, О. Дячка, Л. Жеребцово, В. Менжинського, В. Поліщука та ін.

Джерелознавчі напрацювання та розробки указаних авторів дозволяють широко та всебічно застосовувати документальний потенціал ЛМ у вивченні різних аспектів історії ВКЛ. Утім, незважаючи на солідний доробок у дослідженні архіву великокнязівської канцелярії, у сучасній історіографії та джерелознавстві відсутні спеціальні праці з теми джерельного забезпечення дослідження земельних надань/пожалувань Ягеллонів на українських землях ВКЛ.

Типи документів

Згідно зі спеціальними дослідженнями, джерела ЛМ поділяються на три великі групи: публічно-правового (сюди відносяться й документи судочинства), приватно-правового характеру та облікові документи. Найбільш репрезентативною є група джерел публічно-правового характеру. Вона, своєю чергою, поділяється на кілька типів. Сюди відносяться листи або грамоти, привілеї, підтвердження, вольності (відпущення), оренди, дипломатичні акти та окрема група судових джерел. Проаналізуємо ті типи джерел ЛМ публічно-правового характеру, які представляють цінність у вивченні питань політики земельних надань/пожалувань великих князів литовських.

Листи або грамоти. Для позначення документів надавчого характеру писарі ВКЛ найчастіше використовували термін «лист». Видавцем листів був великий князь литовський спільно з представниками центральної влади -- пани-радами. Листи адресувалися місцевим урядникам і містили розпорядження про надання шляхті земельних володінь та підданих. Наприклад, у листі від 1 липня 1501 р. Олександр Ягеллончик наказував овруцькому наміснику князеві Григорію Борисовичу Глинському проконтролювати надання київському боярину Яцьку Мезю на людей Лавріна і Янка Давидо- вичів з їхніми братами та братаничами в Овруцькому повіті до живота РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 6. -- Л. 390.. Листом від 20 жовтня 1508 р. Сигізмунд І Старий повідомляв «воеводе киевъскому тому, которому дамо от насъ Киев держати», про надання київському зем'янину Васку Жеребятичу села Опачичина у Київському повіті ЬМ 8. -- № 376. -- Р. 286..

Листами також оформлювалися розпорядження місцевій адміністрації щодо здійснення різних процедур, пов'язаних з великокнязівськими наданнями шляхті земельних володінь. Однією із таких найбільш поширених процедур було ув'язання у надану маєтність або ж контроль над таким ув'язан- ням. Олександр Ягеллончик своїм листом, датованим 18 березня 1500 р., інформував київського воєводу Дмитра Путятича про надання місцевому шляхтичу Данилу Дєдковичу села Трипілля в Київському повіті, де «в томъ селе толко сем ч(о)л(о)в(е)ков служебных а не данныхъ..., дей, тыи люди толко тобе, воеводе нашому киевъскому, на год по две лисицы а по п' яти возъ сена косять». Великий князь також наказував воєводі здійснити ув'язання у надане село РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 6. -- Л. 322.. Листом від 2 квітня 1511 р. Сигізмунд І Старий, зважаючи на чолобитну господарського дворянина Івашка Івановича Дани- левича, наказував марковському наміснику Мордасу Мишковичу надати прохачу дві запустілі землі у Марковському повіті «в Шоловичох на имя Нежиловы а Тешыловы», а також проконтролювати ув'язання в них -- «и ты бы (марковський намісник. -- А.Б.) ему в то увезанье дал» ЬМ 8. -- № 604. -- Р. 442. . 23 серпня 1514 р. Сигізмунд І Старий адресував свого листа мозирському державці Івану Якубовичу Щитовичу з наказом надати та ув'язати київського зем'янина Івону Болакиревича -- двох людей -- Микиту Ляшутича та Ходора -- з їх «данми, поплатки» та землями у Мозирській волості «межи Бабич и Седелникович» ЬМ 9. -- № 419. -- Р. 254..

Листами великі князі литовські регулювали умови, на яких шляхтичі володіли певними маєтностями. Так, листом від 5 березня 1509 р. Сигізмунд І Старий на звернення київського боярина Івашка Полозовича звільнив його самого «отъ служъбы киевское с тыхъ именеи, которыи он в Киеве мает..., а самъ он головою своею мает службу нашу и земъскую зъ ыменеи с пинскихъ заступовати, а с киевъскихъ именеи казали есмо ему слугами своими службу служити подълугъ н(ы)нешнее ухвалы земъское», і дав відносно цього розпорядження київському воєводі Юрію Александровичу Гольшанському, щоб «в тои служъбе киевъское и его самог(о) не нагабалъ» ЬМ 8. -- № 421. -- Р. 314..

Широкого поширення набули «листи продажні». Вони одночасно можуть відноситися і до групи приватно-правового характеру. У публічно- правовому відношенні такі листи набували значення для шляхти шляхом пред'явлення їх перед великим князем литовським для відповідного затвердження ним і запису до книг ЛМ. Як правило, такі документи мають розлогу наративну частину. Наприклад, до Сигізмунда ІІ Августа з чолобитною звернувся полоцький зем'янин Артем Іванович і просив підтвердити куплені ним землі у полоцьких бояр та господарських путних слуг: Бориса Івановича Шиловича; Микити Ялоновича Лапши; Пилипа Івановича Божковича; Санка, Мишука та Никипора Опанасовичів Божкевичів; Малашка, Ортема, Кумина, Опанаса, Максима, Гридка, Уляна, Ониска, Савки, Івана Пралника і дітей його Ходора, Петра, Герасима, Курила Никипоровича, Харитона і брата його Кузьми Псорців; Орехви Петровича і його дружини Матруни; Костка, Пантелея, Пилипа, Данила Гридкових, дітей Махоневих; Ігната Гридковича Тетеринича з дружиною Хонею і сином Мойсеєм. Як результат -- великий князь литовський видав на указану купівлю підтверджувальний лист під датою 1 квітня 1558 р., занесений до однієї із канцелярських книг ЬМ 37. -- № 126. -- Р. 200-203. (за сучасною нумерацією даній книзі ЛМ присвоєно інвентарний номер 37).

Землі і маєтності продавалися із приватного земельного фонду великих князів литовських. Зокрема, велика княгиня й королева Бона своїм привілеєм від 29 грудня 1548 р. оформила продаж маєтку Красноє, Ставров, Галичани з половиною села Зборошева у Луцькому повіті володимирському владиці Івану Яцковичу Борзобагатому РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 32. -- Л. 41 об.-43..

Привілеї. Такими актами, що виходили з-під пера великого князя литовського, фіксувалися пожалування шляхті ВКЛ на нерухоме майно, людей та інші об'єкти, пов'язані із земельними володіннями та умовами тримання чи володіння ними. Такий тип документів набув широкого поширення за часів правління усіх представників династії Ягеллонів. Наведемо по кілька прикладів по кожному правителю.

Так, Казимир Ягеллончик своїм привілеєм від 3 січня 1452 р. пожалував пану Петру Мищичу маєтки Хулев, Холюневець, Селищове Городище та Бєче з усіма прилеглими до них землями у Перемильському (Луцькому) повіті вічним правом РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 22. -- Л. 5 об.-6.. У серпні 1465 р., перебуваючи у Волковичах, великий князь видав серію привілеїв, якими жалував кременецьких зем' ян неос- воєними землями. Зокрема, пусті землі у Кременецькому повіті отримали шляхтичі Кузьма і Данко Волошини, Костя Тилянка, Сидор ЬМ 3. -- Р. 41..

За привілеєм Олександра Ягеллончика від 26 жовтня 1493 р. київський ключник Сенько Полозович отримав у вічне володіння маєток Хабну з десятьма потужниками у Завшській волості Київського повіту ЬМ 3. -- № 27. -- Р. 80.. На прохання волинського зем'янина Юхна Зеньковича, великий князь своїм привілеєм від 27 квітня 1501 р. надав йому у Луцькому повіті село Волковичі з людьми Зенцем і Богданцев та їх братами, а також пусте дворище Підгаєцьке під Луцьким ключем РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 6. -- Л. 381..

Сигізмунд І Старий за період свого правління видав низку привілеїв, якими жалувалися шляхті землі та маєтності. Наприклад, 19 листопада 1516 р. великий князь своїм привілеєм пожалував господарського маршалка, писаря і довговського намісника Богуша Боговитиновича двором Жуковим з присілками Бєлєвим, Новим Ставом і Гумениками у Луцькому повіті вічним правом РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 7. -- Л. 1175-1175 а.. Власником села Шпиколоси і пустих селищ Колосів та Дворець у Кременецькому повіті став господарський дворянин Яцько Єскович Жабо- крицький за привілеєм великого князя від 19 грудня 1514 р. ЬМ 25. -- № 59. -- Р. 122., а привілеєм від 12 січня 1525 р. київський зем'янин Долмат Єремеєвич отримав у володіння на умовах земської служби пусту Чигирівську землю в Овруцькому повіті ЬМ 14. -- № 684. -- Р. 283..

Листи-привілеї виходили з-під пера і великої княгині Бони -- вони стосувалися шляхетського землеволодіння на підпорядкованих їй землях. Наприклад, своїм привілеєм від 29 червня 1548 р. Бона пожалувала підданого кременецького замка Сенька Стародубця селищем Молодковим на Жерді до волі і ласки господарської РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 32. -- Л. 4.. Іншим привілеєм (Варшава, перша половина 1549 р.) велика княгиня надала клецькому боярину 5 пустих земель у Клецькій волості на умовах доживотного володіння РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 32. -- Л. 74 об.-75..

Масового характеру набув процес видачі привілеїв Сигізмундом ІІ Августом. Наприклад, привілеєм від 13 вересня 1560 р. великий князь литовський надав до волі і ласки господарської селища Бодинці та Ісвань, а також землю за вінницьким лісом на Звенигородщині у Вінницькому та Брацлавському повітах господарському дворянину Григорію Кайдашу РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 41. -- Л. 171 об.-172.. На таких же умовах великий князь видав привілей (Книшин, 24.01.1567 р.) брацлавському зем'янину Кіндрату Козарину на пусте селище Харпані над р. Бугом та Горбанівську пасіку РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 48. -- Л. 95 об.-96 об..

Підтвердження -- грамоти, яким великий князь литовський від свого імені підтверджував шляхті ВКЛ земельні надання, у тому числі своїх попередників. Наприклад, підтверджувальним листом від 25 липня 1484 р. Казимир Ягеллончик підтвердив путивльському боярину Демиду право на володіння селом Чаплища і землею Терн, що в Путивлі, які були раніше пожалувані йому київським князем Семеном Олександровичем ЬМ 4. -- № 89. -- Р. 120.. Підтверд- жувальним листом від 19 березня 1501 р. Олександр Ягеллончк підтвердив луцькому городничому Петру Мушатичу право на володіння вічним правом селом Свинарино, частини якого територіально знаходилися у Луцькому та Володимирському повітах РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 22. -- Л. 4..

У відповідь на чолобитну київського зем'янина Івашка Андрійовича Фурса, Сигізмунд І Старий видав підтверджувальний лист (Вільнюс, 20.09.1513 р.), за яким підтвердив шляхтичу свою попередню данину на маєток Разничі над р. Стир у Луцькому повіті РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 7. -- Л. 1147-1148..

Низку підтверджувальних листів видав Сигізмунд ІІ Август. Зокрема, одним із таких листів (Люблін, 02.03.1569 р.) великий князь підтвердив київському зем'янину Бенедикту Шкаровському попередню данину до волі і ласки господарської київського воєводи князя Костянтина Костянтиновича Острозького на володіння селищем Желяни у Київському повіті РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 50. -- Л. 326-326 об..

До книги записів ЛМ № 37 записано підтверджувальний лист Сигіз- мунда ІІ Августа (11.09.1558 р. -- Варшава) ЬМ 37. -- № 182. -- Р. 233-235., яким він підтвердив дубен- ському боярину Миколаю Вербицькому привілей великої княгині й королеви Бони (07.07.1540 р. -- Вільнюс), яким вона пожалувала боярина маєтком Лебединим і трьома сіножатями, вислуженими у підляського воєводи Мико- лая Паца. Привілей Бони, як і більшість подібних документів, повністю вписаний до підтверджувального листа великого князя литовського ЬМ 37. -- № 182. -- Р. 233-234.. Господарем постійно підтверджувалися і пожалування місцевих урядників -- старост, державців, намісників. Так, у диспозиційній частині підтверджу- вального листа Сигізмунда ІІ Августа пану Олександру Богдановичу Се- машку від 8 лютого 1569 р. підтверджувався попередній запис намісника київського воєводи К.К. Острозького пана Єсифа Івановича Немирича на володіння маєтками Гоща та Улевщина у Київському повіті РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 48. -- Л. 297-300 об..

Вольності (відпущення). Такими актами шляхта ВКЛ звільнялася від сплати мит та окремих зборів на певний термін. У документах надавчого характеру такі вольності в основному стосувалися пожалувань неосвоєних чи спустошених земель або ж у винагороду за службу.

Певною пільгою можна вважати і дозвіл великого князя стягувати на користь власника маєтку певні платежі. Наприклад, 4 вересня 1528 р. Сигізмунд І Старий, вислухавши чолобитну князів Василя і Богдана Віди- ницьких, дозволив їм у їхньому маєтку Любчі торг, ярмарок і корчми мати, а також «мостового на томъ мосту дозволили есмо имъ брати отъ кожъдого воза купецкого по грошу, а отъ коня по п(е)н(я)зю для отправы того мосту вечъно» ЬМ 22. -- № 9.16 -- Р. 90.. князівство литовський привілей відпущення

Часто шляхтичі у своїх чолобитних просили литовських правителів скасувати певні види платежів, якими були обкладені їхні земельні володіння. Так, 4 квітня 1558 р. Сигізмунд ІІ Август у листі, адресованому справці Городенського староства Себастияну Дибовському і всім наступним старостам, наказував звільнити Шимка Кисловського від «плата», що йшов з його двох волок землі, вислужених у королеви Бони ЬМ 37. -- № 121. -- Р. 197..

Оренди -- документи-угоди, які жалувалися великим князем литовським конкретним особам на утримання прибуткових нерухомих об'єктів або видів промислів.

Особливого значення в економіці ВКЛ набувало корчемне господарство, від якого йшли постійні чималі прибутки. Тому господарі для поповнення державної казни здавали в оренду корчми, які належали до великокнязівського домену. Наприклад, 5 травня 1500 р. Олександр Ягеллончик «продал есми корчму пивную в месте Кричовъском мети боярину кричовъскому Иеву Кучуковичу на годъ за десять копъ грошеи» ЬМ 6. -- № 411. -- Р. 251., а 9 грудня 1518 р. Сигізмунд І Старий віддав в оренду на два роки Богданові Орменчику могилевські корчми за двісті кіп грошів литовських і куничну шубу, а також наказував могилевському державці пану Янові Якубовичу Щитовичу слідкувати за умовами тримання корчем, чітко регламентованими у самому тексті орендного договору.

Листом від 8 листопада 1548 р. велика княгиня й королева Бона здала в оренду пінським євреям Ізраїлю та Нахиму Песаховичам, а також Юшку Мошеєвичу пінські мита терміном на один рік РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 32. -- Л. 22-23.. 26 вересня 1561 р. Сигіз- мундом ІІ Августом оформлено орендний лист городенському наміснику Льву Михайловичу на держання оренди моста на р. Немні на один рік у сумі 70 кіп грошів литовських LM 37. -- № 598. -- P. 475-476.. У Мозирі, як свідчить орендний договір Сигіз- мунда ІІ Августа з мозирськими міщанами Павлом Пархимовичем та Радком Єрмановичем від 22 серпня 1567 р., прибутковим вважалося корчемне господарство і рибне мито. Згідно договору, мозирські міщани орендували на три роки міські корчми із щорічною виплатою по «польсемаста копь грошем» та рибне мито, за що повинні були давати «десятую рыбу» РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 267. -- Л. 166-167 об..

В окрему групу публічно-правових документів дослідники виокремлюють судові джерела. До них належать справа, оповідання/пильність, вирок/ декрет/ухвала.

Справа -- документ, в якому зазначалася сутність судового документа. У питаннях про земельні володіння справи в основному стосувалися зловживань у цій сфері. Наприклад, у справі волковийських шляхтичів Офанаса Васильовича Тризни зі зведеним братом Андрієм Васильовичем Тризною, що розглядалася 9 січня 1566 р. на вальному сеймі у Вільнюсі під головуванням Сигізмунда ІІ Августа, піднімалося питання про незаконне заво- лодіння маєтком Світицею одним із спадкоємців. Із справи дізнаємося, що після смерті мачухи Офанаса Тризни Феді Тимофіївни та його братів Василя та Івана Тризн його зведений брат Андрій Тризна насильно захопив спільний успадкований маєток Світицю. Вивчивши документальні та усні свідчення братів, суд присудив дві треті маєтку Офанасу Тризні, а третину -- Андрію

Тризні ЬМ 264. -- № 13. -- Р. 32-35..

На цьому ж сеймі 10 січня 1566 р. розглядалася справа господарського дворянина Кіндрата Семеновича Жаби і його дружини Ганни Лукомської Болинського з Яном Миколайовичем Кибортом про Следневський дворець маєтку Болинське. Перші скаржилися, що Я.М. Киборт ґвалтовним наїздом захопив Седлевський дворець і заволодів ним. На противагу звинуваченню Я.М. Киборт представив як доказ листи полоцького воєводи Станіслава Станіславовича Довойни, які доводили право на володіння спірним След- невським дворцем. Таким чином, вирок у справі, винесений судом, виправдав дії Я.М. Киборта, які кваліфікувалися не наїздом, а ув'язанням у володіння ЬМ 264. -- № 15. -- Р. 38-40..

У травні 1566 р. на судових роках у Петрикові Сигізмунд ІІ Август розглядав кілька справ, що стосувалися земельних спорів. Зокрема, це справа зем'ян Київського повіту Івана і Федора Олехновичів, а також Григорія Масла з підданими Поленицькими про острів землі Ласковський РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 266. -- Л. 175-177.. Того ж дня розглядалася справа господарських підданих Овруцького замку Тимошка, Тита та Васка Данильєвичів Колодчичів із овруцьким державцею Єсифом Михайловичем Халецьким про їх отчизну, землі Митковська та Колодчицька, відібрані у них останнім РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 266. -- Л. 177-178..

Оповідання/пильність -- запис скарги позивача, запис свідчень та запис щодо проведених судових засідань. У січні 1566 р. до книги великокнязівської канцелярії було внесене «оповеданье» Михайлової Богови- тинової Шумбарської, пані Ганни Борзобагатої проти Григоревої Толмачової Борковського Богдани Семенівни і її зятя Рая з дружиною Любкою Тол- мачовною «о многие въ суседстве з обу сторонъ розницы и зайшстья ихъ» володінь у Луцькому повіті ЬМ 264. -- № 11. -- Р. 29..

Під датою 10 січня 1566 р. до однієї із книг великокнязівської канцелярії внесено «оповеданье» пані Двида Єсмана та Станіслава Скопа про маєтність небіжчика Яна Закревського, дисненського ротмістра, на яку перші претендували за правом близькості, описану у тестаменті Я. Закревського ЬМ 264. -- № 17. -- Р. 41-44.. У цій же книзі зберігся запис від 7 лютого 1566 р. «оповеданья» пана Дмитра Федоровича Сапіги через його служебника Каспора Рахольського проти пана Юрія Остика про маєток Жировичі, який начебто насильно був відібраний ним. Умоцований Д. Сапіги К. Рахольський отримав відповідний випис «с книгъ его королевское м(и)л(о)сти канцлеремских» ЬМ 264. -- № 57. -- Р. 151..

Під час розгляду судових справ у січні 1567 р. до канцелярських книг було внесено «оповеданье» господарського зем'яникна Луцького повіту

Дениса Богушевича Несвецького. З його змісту дізнаємося про передачу у заставу частини отчизного маєтку Несвеч Д.Б. Несвецього підканцлеру ВКЛ, двірному маршалку, берестейському і кобринському старості пану Остафію Воловичу у сумі 400 кіп грошів литовських. Причому це була перезастава, так як господарський зем'янин «за недостатком своим не могучи с тое части своее у брата своего (Ільяша Несвецького. -- Авт.) высвободити» (віддану під заставу у сумі 200 кіп грошів), потребував «еще на выправу военную двесте кон грошей» РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 268. -- Л. 149-150..

Вирок/декрет/ухвала -- рішення, винесене великим князем литовським або від його імені, панів-рад, урядників або вищих судових інстанцій у справі.

У червні 1559 р. у Кракові великий князь Сигізмунд ІІ Август виніс «вирок» у справі князя Івана Федоровича Чорторийського з волинською зем'янкою Жданою Федорівною Михайловою Войсецього про маєток Вой- сеч на користь князя. Як виявилося, волинська зем'янка спершу продала третину Войсеча князеві, а лиш потім записала королеві Боні, а дві третини маєтності князь викупив у пана Михайла Михайловича Свинюського. Повноправним власником Войсецького маєтку великий князь визнав кн. І.Ф. Чорторийського ЬМ 37. -- № 268. -- Р. 278-279..

У січні 1566 р. на вальному сеймі у Вільнюсі Сигізмунд ІІ Август розглянув «справу» бояр Більського повіту Дениса, Леха, Івана і Маниха Баньковських з Іваном, Васьком Климовичами і з Васьком Лук' яновичом про землю Карповщизну. Останні пред'явили як доказ свого права на володіння спірною землею судовий лист більського намісника Матея Левицького (від 09.03.1542 р.) та підтверджувальний лист королеви Бони (від 09.03.1548 р.). Це дало підстави великокнязівському суду винести вирок на їх користь: «Мають они сами, жоны, дети и потомъки ихъ тую землю Карповщизну водле листу судового наместника бывшого бельского Матея Левицкого и водле листу потверженья королевое, ее м(и)л(о)сти, пани матъки нашое, в томъ листе нашомъ веръху меновите описаныхъ, со всимъ на себе держати и того вживати вечъными часы» ЬМ 264. -- № 41. -- Р. 95-97..

Тоді ж під датою 2 лютого 1566 р. був винесений «вирок» великим князем спільно з пани-радою у справі володимирського городничого пана Михайла Тихновича Козинського, його дружини із сином та його пасинком Яном Монтовичем з ковенською старостиною пані Яновою Юрійовича Комаєвською про маєтки Свинець та Жирмуни. У справі вирішального значення набули докази ковенської старостини, що підтвердилися нормами ІІ Литовського Статуту. У результаті пані Комаєвській було підтвердженоправо на володіння частиною указаних маєтків, викуплених у законний спосіб у МонтовтовичівЬМ 264. -- № 48. -- Р. 113-121..

На цьому ж вальному сеймі у Вільнюсі Сигізмунд ІІ Август виніс «вирок» від 4 березня у справі Станіславової Медведєвої Богумили Глуської із волинським зем'янином Федором Петровичем Турчиновича Шумятою і його невісткою Михайловою Шавулиною про половину маєтку Глухова. Причому на суді інтереси першої представляв її умоцований Матис Богу- матчич. Вирок був сформульований наступним чином: «Ино его кролевская м(и)л(о)сть... в той речы Станиславовую Медведевую Богумилу Глускую напротивко Март Ивановой Туртыновичъ и мужу ее Михайлу Шавуле зоставити и дворанина своего г(о)с(по)д(а)рьского на увезенье и поданье ей в держанье четьвертое части того именья Глуховъ казати дати рачылъ»ЬМ 264. -- № 88. -- Р. 194-196..

10 лютого 1567 р. Сигізмунд ІІ Август спільно з пани-радою ухвалив «декрет» чорнобильським боярам Богдану і Ондрею Круневичам з чорнобильським державцею Філоном Кмітою про начебто заподіяні боярам шкоди і кривди. Розгляд справи показав, що «тые бояре на довод Филоновъ слатися не хотели, аже бы Филонъ з оселостей ихъ выгналъ, а сами того ничимъ не довели»РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 266. -- Л. 96 об.-98 об., й тому виправдав дії чорнобильського державці.

Великий князь Сигізмунд ІІ Август на судових роках влітку 1568 р. виніс «вирок» від 5 серпня у справі господарського дворянина Балтазара Гнєвоша з дружиною княжною Федорою Федорівною Чорторийського із луцьким і сторозьким владикою Марком Жоравницьким та його синами Олександром, Михайлом, Яном і Василем про приєднання ґрунтів Свинюського маєтку до маєтку Блудів Жоравницьких. Документальні свідчення про право Б. Гнєвоша на маєток Свинюхи стали вирішальними у винесені вироку на його користьРГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 269. -- Л. 49 об.-52 об..

На судових роках влітку 1570 р. Сигізмунд ІІ Август ухвалив «декрет» від 30 липня, яким присудив князеві Михайлові Оболенському п' ять волок «застенку лесного в державе Обельской»РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Ед. хр. 269. -- Л. 64 об.-65 об.

Варто звернути увагу на документи періоду кінця XV -- середини XVI ст., які частково ввійшли до ЛМ, а більшість з них не ввійшли до неї або були пов'язані з великокнязівським архівом опосередковано. Це більшою мірою стосується джерел приватно-правового характеру. До таких документів відносяться дарчі, купчі/продажні грамоти, менові листи (угоди обміну), духовні (тестаменти), вінові записи, реєстри, заруки та застави. Серед них у контексті дослідження шляхетського землеволодіння особливого значення набувають документи дару, купівлі-продажу, застави, оренди та обміну -- т. зв. транзакційні договори.

Дарчі -- дарування об'єкту нерухомості, маєтку чи земельної ділянки. Наприклад, у листі великого князя литовського Сигізмунда І Старого від 20 серпня 1516 р., яким він підтвердив усі маєткові надбання троцького воєводи дворного маршалка пана Григорія Станіславовича Остиковича, зустрічається угода дару, якою Г.С. Остикович отримав у дар від княгині Петкової Іриковича Олени Довгирдівни 50 данників із їхніми землями у Спяглі і на Лучеї і Кривому ЬМ 9. -- № 554 (16). -- Р. 306-307. ЬМ 22. -- № 5.3- Р. 18-19..

У достатутовий період часто у спосіб дару двох третин нерухомості шляхта продавала свою маєтність повністю. У такому разі лист оформлювався як дарування частини маєтку, а інша -- як продаж. Наприклад, 29 вересня 1524 р. волинський шляхтич Степан Кунахович Гуща своїм листом оформив князеві Федору Михайловичу Чорторийському маєток Кол-нятичі у спосіб дару його третьої частини, а дві третіх -- як продаж .

Із листа королеви Бони від кінця 1548 р. дізнаємося, що красносільський і галичанський намісник Василь Юнкевич подарував їй третину своїх волинських маєтків -- двір Колмов і село Зборошів, що мали відійти у власність королеви по його смерті ЬМ 32. -- № 42. -- Р. 51. У цьому ж листі В. Юнкевич прохав королеву про скасування дарчого договору, на що отримав позитивну відповідь, якою Бона «его есмо выпустили, и симъ листомъ нашимъ выпускаемъ и вольнымъ делаемъ, и оные листы его намъ, на то отъ него даные, в нивошто оборочаемъ, казимъ и вморяемъ» (Р. 51)..

Акти купівлі-продажу нерухомого майна шляхти відносяться до групи транзакційних договорів, за якими відбувався перехід маєтків та земель від одного власника до іншого. Такого типу договорів увійшло багато до книги записів ЛМ № 22, яка сформувалася за результатами підтвердження своїх прав на володіння землями і маєтками волинськими землевласниками на вимогу великого князя литовського Сигізмунда ІІ Августа у 1547 р. Так, до цієї книги увійшли документи, у тому числі і низка договорів купівлі- продажу волинських князівських (Пронських, Порицьких, Чорторийських, Сангушків) та шляхетських (Мишки-Варковських, Свинюських, Єньковичів, Козинських) родів ЬМ 22. -- Вступ. -- Р. XI..

Також низка актів купівлі-продажу увійшла до групи пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві. Це, наприклад, лист продажний (1.07.1520 р.) Богдана Львовича Боговитиновича князеві Василю Михайловичу Сангушковичу Ковельському маєтку Сомин у Володимир- ському повіті за 450 кіп грошів; лист продажний (8.04.1532 р. -- Луцьк) Тихна та Олехна Гриньковичів Козинських віленському біскупу Яну з князів литовських на дворище Ісаєвське разом із сіножатями Хотенове, Ловче та

Гремяче у Кременецькому повіті за 60 кіп грошів; лист продажний (5.01.1535. -- Миляновичі) волинського зем'янина Левка Ласковича Задиб- ського князеві В.М. Сангушковичу Ковельському отчинного маєтку Задиби у Володимирському повіті за 500 кіп грошів Акти Волинського воєводства кінця ХУ-ХУІ ст. (із зібрання Пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві) / Підготовка до друку А. Блануци, Д. Ващука, Д. Вирського (латиномовні документи). -- К., 2014 (далі -- АВВ). -- № 6. -- С. 63-64, № 10. -- С. 71-72; № 20. -- С. 98-99. АВВ. -- № 1. -- С. 55-56. та ін.

Застава (заклад) -- документ, яким від імені власника маєтку чи землі повідомлялося, кому, на який термін і на яку суму закладався маєток, а також на яких умовах його можна було тримати та повернути. Наприклад, 10 липня 1492 р. у Дорогичині дорогичинський шляхтич Койця Ярославич Строчевич оформив договір застави із дорогичинським старостою паном Якубом Довойновичем, яким перший заклав двір Липу, частину у Дідко- вичах та Кожі з людьми та землями у сумі 545 золотих і 10 грошів широких на невизначений термін .

Волинський шляхтич Іван Васкович Бєліковича Свищовський своїм листом від 30 червня 1538 р. заставив пану Михайлу Васильовичу (Свиню- ському) дві частини свого маєтку Кокоровщини у сумі півтораста кіп грошів, а третю частину оформив як продаж ЬМ 22. -- № 6.9. -- Р. 37-38.. Згодом, через два роки, Михайло Васильович виклопотав у великого князя литовського підтверджувальний лист на здійснену ним транзакцію ЬМ 22. -- № 6.10. -- Р. 38-40..

Оренда. Орендні договори укладалися у випадку надання однією особою частини маєтності або землі іншій особі на умовах користування на певний обумовлений термін і за певну суму. Орендні договори були дуже подібні до договорів застав із держанням маєтностей, а поширення набули у 60-х роках XVI ст. Наприклад, у цей час луцький шляхтич Андрій Дахнович за договором орендував у Кирила Терлецького село Липняни з хутором, а також поле Сопалаєвщину і дім у Луцьку терміном на три роки із щорічною виплатою орендодавцю 20 кіп грошів Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі -- ЦДІАК України). -- Ф. 25. -- Оп. 1. -- Спр. 12. -- Арк. 345-348 зв., а шляхтич Пилип Бокій Печихвост- ський відразу отримав 240 кіп грошів за відданий в оренду терміном на два роки луцькому повітнику Олехнові Мощеницькому свій маєток Печихвости ЦДІАК України. -- Ф. 25. -- Оп. 1. -- Спр. 19. -- Арк. 220 зв.-222 зв..

Менові листи (угоди обміну) -- договори обміну між окремими землевласниками. Обмін маєтностями здійснювався як між представниками великокнязівської влади з її підлеглими, так і між князями і шляхтою усередині своєї корпорації. Наприклад, 12 жовтня 1536 р. у Вільнюсі маршалок

Волинської землі, володимирський староста князь Федір Андрійович Сан- гушкович Кошерський оформив меновий лист з королевою Боною маєтку Ставрів біля Луцька на маєток Лепесовку Кременецького повіту АВВ. -- № 19. -- С. 96-98.. Інший князів Сангушковичів, Василь Михайлович Сангушкович Ковельський, березня 1543 р. уклав з королевою Боною договір обміну замку Ковель з усіма прилеглими до нього населеними пунктами та землями на волость Горвол і двори Соляни і Обольці АВВ. -- № 22. -- С. 102-105..

У березні 1509 р. у Володимирі була укладена менова угода Івашка Сеньковича Русиновича з паном Левом Боговитиновичем маєтку Сомин у Володимирському повіті з фільварком Хмельником і палацом у Володимирі на маєток Берестечко у Луцькому повіті, Ляшки у Перемильському повіті і фільварок у Луцьку в Гнідаві АВВ. -- № 4. -- С. 60-61.. Із менового листа від 6 листопада 1542 р. у Кракові дізнаємося, що подружжя волинських шляхтичів Михайло і Ждана Федорівни Бубновські обміняли господарському писареві пану Михайлу Васильовичу (Свинюському) свій маєток Бубново на маєток Вєчини ЬМ 22. -- № 6.19 -- Р. 49-50. ЬМ 4. -- № 16.2 -- Р. 54..

Реєстри або записи. Це списки різних документів, які систематизувались відповідно до тематики змісту. Найбільш часто складалися реєстри великокнязівських пожалувань, які мають неабияку цінність для вивчення питань шляхетського землеволодіння. Так, книга данин Казимира Ягеллон- чика, яка, власне, є реєстром пожалувань великого князя литовського, лягла в основу дослідження його політики земельних надань. Наприклад, у записі про роздачу волостей Казимиром Ягеллончиком близько 1488 р. міститься інформація про надання на один рік київському боярину Пирхайлу Олевської волості .

Висновки

Хоча шляхта й намагалася представити свої договори перед великокнязівською канцелярією для занесення до метричних книг, утім, як показує практика суцільного опрацювання книг ЛМ періоду Ягеллонів, дуже малий відсоток таких документів внесений до канцелярських книг. Такий стан можна частково пояснити й втратою частини книг ЛМ, до яких гіпотетично могли бути внесені такі акти. Водночас в архівних установах України, Польщі, Литви, Білорусі, Росії та інших країн можна віднайти чимало оригінальних документів, із яких, власне, робились метричні копії. Знаходяться й такі документи, які стали результатом діяльності великокнязівської канцелярії. Це копії листів із метричних книг, видані шляхті для її потреб.

Комплекси таких документів зберігаються у різних архівосховищах та рукописних відділах бібліотек низки держав сучасної Європи. Наприклад, чимало транзакційних договорів та документів судового характеру міститься у фонді Пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві Archiwum Glowne Akt Dawnych w Warszawie. Zbior Dokumentow Pergaminowych («Tak zwana Metryka Litewska)».. Частину з них (ті, що стосуються українських земель ВКЛ) введено до наукового обігу АВВ. і 154 с..

Також можна віднайти групи документів, що стосуються українських князівсько-шляхетських родів, які зберігаються у Державному історичному архіві Литовської Республіки Lietuvos valstybes istorijos archyvas. -- F. 1029. -- Apyr. 1.. Окремі документи цього архіву також уведені до наукового обігу, опубліковані у кількох збірниках джерел Князі Масальські: документи і матеріали XVI ст. Випуск 1 / Підготовка до друку й авторський текст Андрія Блануци, Дмитра Ващука. -- К., 2007. -- 176 с; Поліщук В. Князі Масальські на Волині у XVI ст. за документами Державного історичного архіву Литви (Руська титулована знать у просторі Великого князівства Литовського). -- К., 2007. -- 100 с.. Близько 50 документів (як оригінали, так і виписи із ЛМ чи актових книг), пов'язаних із князівською родиною Чорторийських, увійшли до одного із фондів, який нині зберігається у відділі рукописів Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі Отдел рукописей Российской национальной библиотеки г. Санкт-Петербург. -- Ф. 293 (Западно-Русские акты). -- Оп. 1.. Ці акти також подають цінну інформацію щодо задекларованої теми й готуються до видання окремою збіркою. Джерельну основу роботи також складає низка документів про київську шляхту та міщан (також як оригінали, так і виписи із актових книг), що укомплектовані в окремому фонді Російського державного архіву давніх актів у Москві РГАДА. -- Ф. 1473 (Поместно-вотчинный архив Юго-Западных земель XVI- XIX ст.). -- Оп. 1. Частина документів введена до наукового обігу (Див.: Блануца А. Кошколдеї-Басанські: документи до історії київської родини (остання чверть XVI ст.) // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського. -- К., 2013. -- Т. ІІ. -- С. 228-242)..

Кілька оригінальних документів (як копії великокнязівських пожалувань, видані шляхті ВКЛ, так і транзакціний договір) зберігається у фондах Державного архіву Рівненської області та Рівненського краєзнавчого музею. Так, у фондах музею міститься надавчий лист королеви Бони від 6 березня 1537 р. шляхтичу Лук'янові Польховичу на маєтності у Пінському старостві, а також підтвердний лист Сигізмунда І Старого від 12 грудня 1538 р. волинському зем'янину Грицьку Промчейковичу, який уступив свій маєток Дятковичі князеві Костянтину Івановичу Острозькому Рівненський краєзнавчий музей. -- Ф. П 1031. -- Інв. КП -- 629/ЩД -- 754; Ф. П 1029. -- Інв. КП -- 629/ЩД -- 755.. В обласному ж архіві, за даними архівного путівника, зберігається найдавніший документ з історії Рівненщини. Це купча угода князя Юрія Васильовича Заславського з паном Семеном Олізаровичем, згідно з якою перший продав другому свій родовий маєток Білашів на Волині Державний архів Рівненської області. -- Ф. 370. -- Оп. 3. -- Спр. 100.. Нам вдалося встановити точну дату укладення угоди -- 26 червня 1496 року БлануцаА. До історії земельних володінь князів Заславських на Рівненщині (кінець XV ст.) // Український історичний збірник. -- К., 2010. -- Вип. 13. -- С. 158-160., тоді як авторами енциклопедичного видання «Історія міст і сіл...» була зроблена помилка, яку можна пояснити нез'ясуванням до кінця обставин створення документу, а також не менш вірогідною версією -- намаганням удавнити першу документальну згадку про існування села, що часто трапляється у практиці дослідників- краєзнавців.

Із утворенням у ВКЛ повітових гродських та земських судів уся документація, у тому числі і транзакційні договори, заносилася до відповідних актових книг. Цього вимагав окремий артикул Другого Литовського Статуту. Автором була здійснена перевірка актових книг земського суду волинських повітів (тих книг, що збереглися до кінця правління Сигізмунда ІІ Августа -- 1572 р.) на предмет внесення до них документів надавчого характеру. Утім позитивного результату так і не було досягнуто. Хоча вже у більш пізніший період такі документи заносяться до актових книг. Прикладом може послужити вище згадуваний підтвердний лист Сигізмунда І Старого волинському зем'янину Грицьку Промчейковичу, записаний до актової книги кременецького земського суду під датою 21 листопада 1596 р. ЦДІАУК. -- Ф. 22. -- Оп. 1. -- Спр. 9. -- Арк. 762-763 зв.. Тим не менше, окремі документи актових книг повітових судів Волині також можуть застосовуватися у дослідженні цієї теми.

Таким чином, джерельна база дослідження дає широкі можливості для вивчення низки питань з історії ВКЛ, у тому числі і політики земельних надань Ягеллонів на українських землях у його складі.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
 
Предметы
Банковское дело
Бухучет и аудит
География
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Охрана труда
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Техника
Товароведение
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее