Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Экология arrow Екологічний аспект переробки відходів на цукрових заводах

Екологічний аспект переробки відходів на цукрових заводах


Розкрито екологічний аспект та його взаємозв'язок з ефективністю в сучасних умовах ведення бізнесу. Оцінено підходи різних вітчизняних авторів та зарубіжних шкіл до поняття екологічного виробництва та переробки відходів на цукрових заводах. Досліджено дискусійне питання категорії екологічного виробництва, зменшення екстерналій в контексті екологічної ефективності. Показано деякі загальні показники ефективності виробництва в поєднанні з державним регулювання стану довкілля. Поглиблено вивчення синтезу економічної та екологічної ефективності в уніфікованій категорії еколого-економічної ефективності, яка ставить нові виклики перед економістами та суспільством загалом.

Ключові слова: екологічна ефективність, економічна ефективність, еколого-економічна ефективність, переробка, відходи.

Романчук С.В. ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ ПЕРЕРАБОТКИ ОТХОДОВ НА САХАРНОМ ЗАВОДЕ

Раскрыт экологический аспект и его взаимосвязь с эффективностью в современных условиях ведения бизнеса. Оценены подходы различных отечественных авторов и зарубежных школ к понятию экологического производства и переработки отходов на сахарных заводах. Исследован спорный вопрос категории экологического производства, уменьшение экстерналий в контексте экономической эффективности. Показаны некоторые общие показатели эффективности производства совместно с государственным регулированием состояния окружающей среды. Углублено изучение синтеза экономической и экологической эффективности в унифицированной категории эколого-экономической эффективности, которая ставит новые вызовы перед экономистами и обществом в целом.

Ключевые слова: экологическая эффективность, экономическая эффективность, эколого-экономическая эффективность, переработка, отходы.

Romanchuk S.V. ENVIRONMENTAL ASPECT OF WASTE PROCESSING AT SUGAR FACTORIES

In the article the author reveals the environmental aspect and its relationship to efficiency in today's business environment. Different approaches of local authors and foreign schools to the concept of ecological production and recycling in the sugar factories are assessed. The article examines disputable issue of the category of ecological production, reducing of externalities within the context of environmental performance. Some common indicators of production efficiency, combined with state environmental regulation are shown by the author. There is deepening of the study of the synthesis of economic and ecological efficiency in the unified category of environmental and economic efficiency, which poses new challenges for economists and society as a whole.

Keywords: eco-efficiency, economic efficiency, ecological and economic efficiency, recycling, waste.

Постановка проблеми

екологічний переробка відходи цукровий

Гостра проблема енергозалежності та велика енергоємність економіки є гострою проблемою для України, що зумовлено політичними і економічними зрушеннями. Сформована істотна залежність від імпорту природніх енергоресурсів зараз заміщується альтернативними напрямками. Значне забруднення довкілля характеризується невмілим використанням ресурсів та використанням застарілих технологій, які перешли у спадок від Радянського союзу та за часів незалежної України не були модернізовані. В Україні одним із шляхів вирішення питання екологічних та економічних проблем є впровадження та використання нових інноваційних технологій, переорієнтація виробництва на скорочення та ліквідацію негативного впливу на довкілля. Зазначені зміни неможливі без чіткого розуміння понять економічної та екологічної ефективності у нерозривному взаємозв'язку. Виокремлення сутності еколого-економічної ефективності дозволить чітко окреслити розуміння екологічної складової та допоможе внести уточнення та групування за різними критеріями поняття «еколого-економічна ефективність у сучасному промисловому виробництві», дозволить чітко сформувати уяву про один із головних показників сталого розвитку економіки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зважаючи на актуальність, проблема залишається недостатньо вивченою вітчизняною наукою. Фундаментальні дослідження з питання ефективності розкриті у працях провідних вчених-економістів: В. Базилевич, В. Геєць, О. Бугуцький, Д. Черваньов, Чухно. Дослідження у сфері еколого-економічної ефективності сьогодні проводяться зазвичай в економічному та екологічному аспектах окремо. Зокрема проблеми економічної, екологічної ефективності, та їх взаємозв'язок у еколого-економічній ефективності знайшли відображення у наукових працях вітчизняних вчених: В. Андрійчук, Д. Баюра, Н. Вихор, Л. Гацька, Н. Гончаренко, Т. Довга, Г. Купалова, Л. Кожушко, М Лемешев, Ю. Сагайдак, Т. Харченко. Необхідно зазначити, що проблемами еколого-еко- номічної ефективності в контексті сталого розвитку займалися класики економічної думки: Г. Брейнс, Ойкен, П. Самуельсон, Р. Солоу, Ф. Хайєку, Є. Шаго, С. Шрімпф.

Мета статті

Недостатнім є дослідження теоретичного аспекту сутності еколого-економічної ефективності як повноцінної категорії, існують різні тлумачення та підходи до її характеристики. Уточнення та уніфікація сутності еколого-економічної ефективності дозволить виокремити цю категорії і визначити її місце в бізнес-процесах в умовах реформування економіки України в контексті сталого розвитку. Головною метою статті є уточнення екологічних аспектів, засад переробки відходів на цукрових заводах. Співвідношення цього напряму з економічною ефективністю як сучасний виклик сталого розвитку країни.

Обрана мета визначає такі завдання: визначити сучасні теоретичні підходи до трактування категорій економічної та екологічної ефективності; дослідити взаємозв'язок та дати уточнення поняття «еколого-економічна ефективність переробки відходів на промислових підприємствах».

Виклад основного матеріалу

Неокласична економіка природокористування визначає об'єкт дослідження як «циркулярної економіки», в якому матеріальні ресурси випливають з «навколишнього середовища» до «економіки», і відходи від «економіки» до «навколишнього середовища». Більш формально включення екологічних проблем до неокласичного аналізу економіки розширив аналіз ефективності з використанням таблиці затрати-випуск. Загалом в неокласичному підході аналіз економічної ефективності доповнюється додатковими параметрами зменшення екологічної неефективності.

Також сучасні іноземні вчені вбачають поєднання екологічної та економічної ефективності в одне поняття еколого-економічної ефективності, що базується на потребах та викликах сталого розвитку людини - інноваційного розвитку, використання відновлюваних природних ресурсів [4, с. 8]. При екстенсивному розвитку економіки природоємкість дуже велика, отже ефективність виробництва мала. Зниження показника природоємності можливе за рахунок росту національного доходу без збільшення витрат природних ресурсів або їх зниження. Це можливо за рахунок впровадження нових технологій виробництва, переходу на маловідходні і безвідходні технології, енергозберігаючі технології, використання вторинної сировини і відходів.

Ефективність господарської діяльності знижується за рахунок забруднення навколишнього середовища. Збитки від забруднення навколишнього середовища враховуються за допомогою так званої еколого-економічної шкоди. Виходячи з концепції еколого-економічної системи, будь-яка шкода, що завдається природному середовищу, неминуче призводить до шкоди господарській та соціально-економічній (антропосній) підсистемам. Тобто, при розгляді категорії еколого-економічної шкоди необхідно виходити з поняття економічна шкода - економічні та виражені в грошовому виразі неекономічні втрати суспільства, яких можна було й уникнути при оптимальному стані природного середовища, що порушується в результаті техногенного впливу.

За своїм змістом економічні втрати від забруднення природного середовища становлять екологічну складову суспільно необхідних затрат, тобто витрат суспільства, що викликані негативним впливом на природні компоненти процесів виробництва та споживання продукції. Це насамперед витрати, що пов'язані з впливом забруднення на здоров'я людей (недовиробництво національного доходу, додаткові витрати на лікування та профілактику хвороб, виплати із соціальних фондів), додаткові затрати на компенсацію інтенсивного зносу основних фондів промисловості, житлово-комунального господарства та викликані цим різноманітні витрати.

Для подальшого аналізу взаємозв'язку економічної та екологічної ефективності, як поєднаної категорії, та визначення синергетичного ефекту їх взаємодії, автором пропонується використовувати таке визначення екологічної ефективності: екологічна ефективність - це результат взаємодії суб'єктів економічної діяльності із навколишнім середовищем, коли обсяг використаних природних ресурсів за цього рівня технологічного прогресу і суспільно нормальних умов праці є найменшим для заданого попитом рівня виробництва і його зростання неможливо досягти за рахунок інтенсифікації використання цих ресурсів.

Автором підтримується думка, що взаємозв'язки, які існують між економічною системою та навколишнім природним середовищем, свідчать про те, що національна економіка є цілісною системою, де розуміння та бажання досягти максимальної еколого-економічної ефективності є першочерговою ціллю господарюючих суб'єктів. Визначення реальної еколого-економічної ефективності - надзвичайно складна проблема. Соціальні, моральні, екологічні наслідки шкоди, заподіяної господарською діяльністю навколишньому середовищу, не піддаються кількісному вираженню і не можуть бути відображені в економічній оцінці. Еколого-економічна оцінка ефективності виробництва характеризується тим, що до безпосередньо економічного ефекту додається прогнозований тривалий ефект, який враховує економічні наслідки від зміни навколишнього середовища в майбутньому. Складності економічно адекватної оцінки природних ресурсів і збитків, заподіяних господарською діяльністю навколишньому середовищу і людству, призвели до того, що часто еколого-економічну ефективність визначають як співвідношення витрат на охорону навколишнього середовища і традиційного економічного ефекту.

У працях західних учених еколого-економічна ефективність виробництва є одним із головних понять стійкого зростання (sustainable development). [9, с. 151]. Широке тлумачення еколого-економічної ефективності полягає у принципах господарювання за умов обмеженості природних ресурсів та необхідності їх збереження для майбутніх поколінь, для забезпечення постійного рівня споживання та справедливого розподілу ресурсів та благ у суспільстві. Ця позиція заснована на двох передумовах:

- немає майже ніяких меж для наукового та технічного прогресу для підвищення ефективності використання природних ресурсів (екологічна ефективність);

- капітал, праця і природні ресурси можуть бути взаємозамінними.

Отже, обмежена наявність природних ресурсів може бути стримуючим фактором для економічного зростання, але це тільки відносний бар'єр, який може зникнути у зв'язку із науково-технічнім прогресом. Все це відбувається, немов економічна система може рухатися плавно від ресурсної бази до іншої по мірі її вичерпання. Науково-технічний прогрес, в якості ключової змінної, робить процес заміни неперервним для економічного зростання, відтак гарантуючи його стійкість в довгостроковій перспективі. Такий підхід був названий Р. Солоу теоремою слабкого стійкого розвитку, що передбачає з часом повну заміну природних ресурсів відтворюваними, тобто максимізації еколого-економічної ефективності. [7, с. 74]. Для досягнення показників потрібно орієнтуватися на відновні ресурси та безвідходні виробництва, з допомогою яких можна досягати максимального ефекту.

Пояснення цього полягає в тому, що на ранніх стадіях процесу економічного розвитку погіршення навколишнього середовища сприймається як негативне, але неминуче явище. Тим не менше, після певного рівня економічного благополуччя люди стають більш чутливими і готові платити за поліпшення якості навколишнього середовища, що призведе до введення інституційних інновацій та організаційних заходів, щоб виправити провали ринку, пов'язані з суспільним характером більшості екологічних послуг. Ці інституційні та організаційні інновації, своєю чергою, гарантують впровадження технічних інновацій у виробничі процесі, здатних компенсувати тиск господарської діяльності на навколишнє середовище [9, с. 353].

Визначення економічної ефективності середовище захисних заходів містить дві групи взаємозв'язаних економічних і соціальних завдань:

1) раціональне використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових).

2) якнайкраще задоволення соціальних потреб природокористувачів у природних ресурсах і умовах, а також у чистоті та різноманітті довкілля.

Слід мати на увазі, що теоретично в чистому вигляді не існує ні економічних, ні соціально-екологічних завдань. Є завдання соціально-еколого-економічні, при вирішенні яких задоволення соціальних потреб є метою, а економічні можливості - засобом досягнення цілей. Крім того, оцінка ефективності природоохоронних заходів - це ще і морально-етична проблема, оскільки здійснення цих заходів торкається інтересів майбутніх поколінь.

Отже, вирішення загального завдання оцінки ефективності середовище захисних заходів пов'язане з труднощами при зіставленні витрат і результатів. Основними з них є: визначення величини різнорідних витрат і їх зіставлення; вимірювання кінцевих результатів і їх зіставлення за соціальною корисністю для різних пририродокористувачів; облік чинника різночасності витрат і результатів чи невизначеності, (ризику) соціально-економічних і екологічних процесів.

Принципова проблема тут полягає в тому, що результати природоохоронної діяльності досить різноманітні та немає єдиної кількісної міри їх вимірювання. Тобто результатом здійснення природоохоронних заходів є: не тільки зміна якісних і кількісних характеристик природоохоронних ресурсів і умов, але і зміна умов праці, побуту і відпочинку населення; зміна рекреаційної і естетичної цінності природних комплексів. Водночас необхідно враховувати як соціально-економічні, так і демографічні, політичні наслідки цих змін.

В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.

Для розвитку біоенергетики дуже важливим є формування інституційного середовища, яке сприятиме інтенсивному запровадженню еко-інновацій. Аналізуючи законодавчу базу України в галузі біоенергетики, ми бачимо, що незважаючи на низку прийнятих важливих законів і програм, ця база все ще потребує доопрацювання. Необхідно розробити і прийняти в Україні програму розвитку біоенергетики, а також пакет законів і підзаконних актів щодо біоенергетики з метою стимулювання, підтримки й розвитку біоенергетичних технологій, передусім технологій одержання та використання біогазу. Вважаємо за необхідне якнайшвидше увідповіднити «вузьке» трактування терміна «біомаса» в законі «Про електроенергетику» до визначення, даного в законі «Про альтернативні види палива». В іншому випадку сектор виробництва електроенергії з біомаси буде розвиватися значно повільніше, ніж це необхідно для України в теперішніх умовах.

В аналізі ефективності енергетичних проектів важливу увагу потрібно звертати на негативні екстерналії, які виникають при реалізації проектів і залишаються поза увагою фінансових аналітиків. Ігнорування негативних екстерналій, які виникають у процесі виробництва енергії на теплових і атомних електростанціях, призводить до заниження цін на електроенергію, вироблену з використанням викопних видів палива і перекладання частини витрат (негативних екстерналій) на суспільство. Проекти виробництва енергії з використанням альтернативних джерел мають низку позитивних екстерналій, які теж не потрапляють у контекст фінансового аналізу [5, с. 216]. Тому, щоб охопити всі впливи енергетичних проектів на суспільство, потрібно проводити не лише фінансовий аналіз ефективності проекту з погляду інвестора, але і аналіз привабливості проекту з точки зору суспільства, тобто його економічний аналіз.

Необхідність проведення оцінки ефективності інвестиційного проекту з економічної позиції, тобто з боку суспільства, зумовлена низкою причин. Насамперед це неспроможність ринку врахувати у ринкових транзакціях вартість ресурсів довкілля. Крім того, у фінансовому аналізі не розглядаються зовнішні ефекти, які можуть зробити фінансово непривабливий інвестиційний проект вигідним для суспільства, і навпаки. Ринкові ціни можуть відрізнятися від економічних внаслідок втручань уряду, асиметричності інформації. І ще один важливий аспект економічного аналізу - це намагання простежити хто саме і в який спосіб отримає вигоди від проекту, а чиї інтереси будуть порушені. Оцінити економічну (суспільну) ефективність проекту - означає перевірити доцільність з погляду суспільства виділення ресурсів на здійснення саме цього проекту за наявності альтернатив [2, с. 126].

Сьогодні все більшої актуальності у сфері державного регулювання та управління діяльністю сільськогосподарських підприємств та забезпечення екологічної безпеки регіонів набуває питання підвищення ефективності регулювання та управління з урахуванням розроблених прогнозів та цільових програм. Практика засвідчує недостатню ефективність існуючих фінансово-економічних та управлінських механізмів, які б змогли зацікавити у вирішенні екологічних проблем менеджерів різних рівнів управління у регіоні, у тому числі і керівників підприємств, які виступають головними господарюючими суб'єктами, що одночасно сприяють розвитку економіки, забезпеченню продовольчої безпеки та виступають джерелами екологічної небезпеки.

Формування методичних засад програм розвитку регіонів з урахуванням екологічної безпеки, що могло б забезпечити ефективне функціонування економіки аграрної сфери регіону та його суб'єктів, на сьогодні ускладнюється недостатністю аналізу фінансово-економічних та управлінських проблем еколого-орієнтованої діяльності. Так, у процесах управління господарською діяльністю із загальної сукупності економічних показників не виокремлюються екологічні, що заважає ефективному регулюванню та управлінню еколого-економічною діяльністю суб'єктів господарювання. Крім того, у процесі управління та регулювання еколого-економічним розвитком суб'єктів господарювання виникає необхідність скоординованості еколого-економічних перетворень на мега- та макрорівнях. З цією метою автор пропонує використання еколого-економічного індикативного планування, прогнозно-розрахункових методів, а також аналізу процесів відтворення суспільного продукту та навколишнього середовища.

Індикативному плануванню як методу державного регулювання соціально-економічного розвитку було присвячено багато робіт зарубіжними вченими, російськими вченими, а в останній час і вітчизняними науковцями підіймається це питання. Але у більшості робіт розглядаються загальні підходи до використання індикативного планування у державному регулюванні соціально-економічних процесів та аналізується зарубіжний досвід, водночас мало уваги приділяється конкретизації, систематизації та практичним рекомендаціям щодо застосування індикативного планування у сучасних умовах господарювання.

За таких умов актуальності набуває застосування індикативного планування як методу регулювання, що здатне сформувати раціональне співвідношення галузевої та територіальної структур регіону для його цілеспрямованого розвитку з урахуванням екологічної безпеки, а також дозволить ефективно та вчасно регулювати еколого-економічні процеси за допомогою визначення орієнтованих цілей та індикаторів розвитку виробництва та створення відповідних фінансових важелів впливу.

Бібліографічний список

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств / В.Г. Андрій- чук. - 2. вид., доп. і перероб. - К.: КнЕу, 2004. - 624с. - Біблі- огр.: с. 612-614.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії.: навчальний посібник / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич. - 2-ге вид. - К.: Знання-Прес, 2008.- 263 с.

3. Бугуцкий А.Л. Повышение эффективности труда в сельском хозяйстве / А.Л. Бугуцкий. - Е.: Урожай, 1990. - 168 с.

4. Климко Г.Н., Несторенко В.П. Основи економічної теорії: полі- текономічний аспект / Г.Н. Климко, В.П. Несторенко. - К.: Вища школа, 1994. - 560 с.

5. Макконнел К.Р, Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы иполітика / К.Р Макконнел, С.Л. Брю; пер. с англ. 11-го изд. - К.: Хагар-Демос, 1993. - 785 с.

6. Мельник Л.Г. Економіка підприємства: підручник. - Суми: Університетська книга, 2004. - 648 с.

7. Самуельсон П. Економіка: підручник / П. Самуельсон. - Львів: Світ, 1993. - 495 с.

8. Урсула А.Д. Проблема эффективности в современной науке / под ред. А.Д. Урсула. - Кишинев: Изд-во Штиинца, 1985. - 256 с.

9. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и приложения. В 2-х. т. / Д.Н. Хайман; пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 1992. - Т II - 384 с.

10. Эрроу К. Переход к рыночной экономике: темпы и возможности: Лекция, прочитанная 5 октября 1993 г. в Китайском университете Гонконга // Проблемы теории и практики управления. 1995./5. - С. 8-13.

11. Grossman G.M., Krueger, A.B., 1995. Economic growth and the environment. Q.J. Econ. 110, 353-377 p.

12. Hartmut Hoh, Karl Scoer, Steffen Seibel /Eco-Efficiency Indicators in German Environmental-Economic Accounting/ Joint UNECE/EUROSTAT Work Session on methodological issues of environmental statistics/ Ottawa/Canada 1.- 4. 13p.

13. Livio D. DeSimone, Frank Popoff/Eco-efffciency: The Business Link to Sustainable Development/ MIT Press, 2000 - 280 p.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
 
Предметы
Банковское дело
Бухучет и аудит
География
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Охрана труда
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Техника
Товароведение
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее