Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow История arrow "Життя окрім роботи я собі й помислити не можу": вибрані листи Михайла Грушевського до Ганни Ямпольської (1890-1892 рр.)

"Життя окрім роботи я собі й помислити не можу": вибрані листи Михайла Грушевського до Ганни Ямпольської (1890-1892 рр.)


Серед епістолярію М.Грушевського зберігся корпус, що досі лише фраґментарно був використаний у дослідженнях, присвячених університетському періоду у житті вченого Грушевський М.С. Щоденник (1888--1894 рр.) / Підгот. до вид., переднє слово, упорядк., ком. і післям. Л.Зашкільняка. -- К., 1997. та не публікувався, за винятком одного листа Кондаурова Г.В. «Так я розумію свій характер»: Роздуми Михайла Грушевського про влас-не «Я» у листі до приятельки Ганни Ямпольської [Електронний ресурс]: http://vuam.org.ua/ ик/802:«Так_я_розумію_свій_характер». Ідеться про «епістолярну дружбу» з Г.Ямпольською, яка тривала понад десятиріччя, особливо активно -- у роки навчання й магістерських студій М.Грушевського в київському Університеті св. Володимира. Окрім фактичного матеріалу, що перегукується з даними щоденника історика за 1888--1894 рр., у його листах ширше розкриваються деталі побуту, подробиці дослідницької роботи, лунають думки про перечитані книжки, про плани на майбутнє, а також містяться додаткові штрихи до психологічного портрета М.Грушевського тих часів.

Історією свого знайомства з вихованкою Харківського інституту шляхетних дівчат Ганною Платонівною Ямпольською та її родиною вчений поділився у споминах Зазначимо, що дані про біографію Г.Ямпольської ґрунтуються переважно на спогадах М.Грушевського, а також відомостях з їхнього листування (див.: Грушевський М. Спомини/ Публ., підгот. тексту і прим. С.І.Білоконя // Київ. -- 1992. -- №2. -- С.115--117; Центральний держав-ний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.273, 301.. У травні 1885 р. адміністрація Тифліської чоловічої гімназії, де навчався майбутній історик, улаштувала гучну святкову академію з нагоди тисячолітнього ювілею просвітителя св. Мефодія. Зачитати на врочистостях невеликий реферат від учнівської громади довірили найкращому учневі--Михайлові Грушевському. У цей тріумфальний момент у залі була присутня родина його гімназійного товариша Володимира Ямпольського. Вражені виступом промовця, сестри В.Ямпольського умовили згодом брата запросити хлопця додому. Із того часу М.Грушевський частенько навідувався до їхнього будинку в Тифлісі Нині - Тбілісі., де зазвичай було «людно і гамірно, бували гості, багато молодіжі, організовувались різні забави, домашні спектаклі тощо» Грушевський М. Спомини. -- С.116.. Знаючи про українські «симпатії» Михайла, свого батька Володимир представляв українцем, показавши як доказ примірник «Кобзаря» 1860 р., проте сам М.Грушевський особливих проявів українства у цій родині не помічав. Пригадувала момент особистої зустрічі з Михайлом також і Ганна в листі до нього від 19 грудня 1887 р.: «Это было 24 ноября, в день Володиного рожденья. Вы пришли к нам перед обедом и остались обедать и сидели около меня; я помню всё до мельчайших подробностей» ЦДІАК України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.301. - Арк.29..

Дівчина, за словами М.Грушевського, «любила дотепкувати [...], вести розмови на літературні теми, багато справді читала і взагалі “інтересувалась” усім, що виникало на поверхні життя» Грушевський М. Спомини. - С.117.. Головною ж рисою Ганни називав сентиментальність, яка й підштовхнула її взяти на себе місію «облагородити індивідуальність гімназиста». З її ініціативи між ними зав'язалося дружнє листування, в якому трішки старша за віком дівчина відігравала «ролю менторки і моральної виховательки» Там само.. Так, Михайло на декілька років потрапив під приятельську «опіку» Ганни (або «Ніни», як її називали близькі та рідні).

Якщо спочатку М.Грушевського здебільшого дратували нарікання та настанови Г.Ямпольської, про що він неодноразово писав у щоденнику Грушевський М. Щоденник (1888-1894 рр.). - С.78, 114-115., то з часом їх приятелювання стало для нього настільки важливим і бажаним, що навіть з'явилися думки про одруження. У щоденнику занотовано почуття сумніву щодо майбутніх взаємин, які огортали М.Грушевського. 10 січня 1892 р. він писав: «Учора одібрав лист од Анни Ямпольської; він дуже потурбував мене -- “ніхто, каже, не вивів мене з тюрми” -- се мені гірке дорікання, й воно мене і кучить, так що я завагався; але все таки я дуже не певний, щоб вона була зо мною щаслива -- і враз тяжко зріктися її» Там само. - С.148.. Згодом від планів одруження з Г.Ямпольською він таки відмовився, але жінка залишиться відданим другом на довгі роки не лише Михайлові, але й усій родині Грушевських.

У 1893 р. Ганна переїхала до Києва разом зі своїм братом Миколою Ямпольським, котрий отримав посаду на київській залізниці ЦДІАК України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.301. - Арк.429.. Тут через посередництво М.Грушевського почала брати участь у діяльності Старої громади, зокрема у створенні біографічного словника українських діячів під керівництвом В.Антоновича Лотоцький О. Сторінки минулого: в 4 ч. - Ч.1. - [Б.м.], 1966. - С.203.. Серед епістолярію Михайла збереглась і його коротка записка ЦДІАК України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.273. - Арк.79. із запрошенням Ганни на зібрання редакції словника, що відбулося ввечері 19 вересня 1893 р. в помешканні В.Антоновича.

Після від'їзду в 1894 р. М.Грушевського до Галичини Г.Ямпольська залишилася в Києві та здійснила свій давній задум, який обговорювала з ним у листах Там само. - Спр.301. - Арк.143-146., -- вивчилася на фельдшера, працювала сестрою милосердя. Уже згодом О.Лотоцький згадував: «Наче б виткана з чистого альтруїзму, Ганна Платонівна, хоч і не мала потреби в заробітку, працювала, як сестра жалібниця, в шпиталю Червоного Хреста і до того свого фаху дуже прислужилася доглядом за О.Кониським під час його неодноразової

хвороби» ЦДІАК України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.301. - Арк.203-204.. Як про людину добру, порядну та інтеліґентну про неї відгукувалася й Ганна Берло, із чиїх слів відомо, що саме Г.Ямпольській О.Кониський довірив свій архів та заповіт на зберігання (згодом вона передала папери письменника Г.Берло) Берло Г. Мої знайомства з деякими українськими діячами // Україна. - 1929. - №3/4. - С.99-100. Про долю архіву та заповіту О.Кониського див.: Панькова С. Заповіти Олександра Кониського // Вісник НТШ. - Л., 2011. - С.26-30..

Активне спілкування М.Грушевського з Г.Ямпольською відновилося вже 1909 р. Плануючи нове видання газети «Село» в Києві, він звернувся до неї з проханням виконати функції офіційного видавця-редактора. На цю пропозицію відразу отримав відповідь: «Коли моє ймення потрібно для загального добра, дак я з великою охотою приношу його в жертву» ЦДІАК України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.301. - Арк.676.. Проте ця роль виявилась нетривалою: відбувши другий арешт у в'язниці за заборонені цензурою публікації, серед них і М.Грушевського, Г.Ямпольська відмовилася від участі у виданні Див.: Панькова С. Михайло Грушевський і народна газета «Село» у світлі мемуарних та епістолярних джерел // Український історик. - 2004-2005. - №4/1. - С.25-46..

Подальша доля цієї людини майже незнана. Останні збережені листи від Г.Ямпольської до сестри М.Грушевського -- Ганни Шамраєвої (Шамрай) датовано 1928 р. Згадані листи Г.Ямпольської до Г.Грушевської-Шамрай зберігаються у приватному зібран-ні С.Білоконя. Із Києва вона виїхала на Кавказ і знову повертатися в Україну не планувала. Будучи самотньою жінкою в поважному віці, не маючи засобів для існування, змушена була працювати ґувернанткою. Коли та за яких обставин закінчився її життєвий шлях нам невідомо.

У поданих нижче листах М.Грушевського до Г.Ямпольської кінця 1890--1892 рр. є декілька важливих сюжетів, вартих детального розгляду. Один із них -- питання вступу Михайла до магістратури Київського університету та підготовки дисертаційної праці -- ґрунтовно розглянули М.Крикун (у заключній статті до перевидання дисертації Див.: Крикун М. Магістерська дисертація Михайла Грушевського // Грушевский М. Барское староство: Исторические очерки (XV-ХУШ в.). - Л., 1996 [репринт. вид.]. - С.577-622.), а також Л.Зашкільняк (у післямові до університетського щоденника М.Грушевського Див. прим.1.). Інформація, подана М.Грушевським у листах до Г.Ямпольської, щодо цього сюжету не додає якихось нових деталей, утім дозволяє краще зрозуміти його ставлення до тодішніх обставин (див. листи №1--2, 4--6).

Серед найбільш обговорюваних тем листування М.Грушевського та Г.Ямпольської була література. Майже в кожному листі кореспонденти обмінювалися думками про перечитані твори. Під впливом М.Грушевського, який надсилав книжки зі власної бібліотеки, дівчина зацікавилась українською літературою. Діючи делікатно та поступово, таким чином він намагався її «українізувати».

Перший час друзі листувалися російською мовою, а у жовтні 1887 р., судячи зі слів Ганни, Михайло вперше надіслав їй лист українською, котрий, утім, справив на адресатку гнітюче враження: «Ваши русские письма были часто сухи и безжизненны, но Ваше малороссийское письмо превзошло их все. [...] от него веет таким мертвящим холодом, что пропадает всякая охота говорить по душам; лучше уж пишите по-русски; хотя, конечно, виноват не язык, кот[орый] я полюбила последнее время» ТТДТАК, України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.301. - Арк.5.. Згодом, передумавши, просила його продовжувати писати українською. Сама ж наважилася відправити україномовного листа через чотири роки, 28 червня 1891 р. У відповідь Михайло, схваливши цю спробу, зробив і деякі зауваження (див. лист №4).

У процесі вивчення мови в Ганни виникло, зокрема, питання: «Разрешите, пожалуйста, мои сомнения: я записала іюнь -- червець, іюль -- липець, а по-Вашему -- наоборот. Кто же из нас прав. Напишите мне, пожалуйста, все месяцы по-Вашему» Там само. -- Арк.196.. У наступному ж листі від кінця липня 1891 р. (див. лист №4) він перелічив українські назви місяців: «січень, лютий, березіль, квітень, травень, липець, червець, серпень, жовтень, листопад, грудень, студень» Там само. - Спр.273. - Арк.28-29 зв.. Спровокувавши М.Грушевського на відповідь, Г.Ямпольська зробила велику послугу дослідникам його спадщини, адже цей перелік став орієнтиром при датуванні університетського щоденника, епістолярію та рукописів ранніх літературних творів Див.: Грушевський М.С. Щоденник (1888-1894 рр.). - С.14; Його ж. Твори: У 50 т. - Т.13: Проза, драматичні твори, переклади (1887-1924) / Підгот. тексту, упор., ком., уклад. покажч. Г.Бурлаки - Л., 2012. - С.547. У коментарі до датування чистового автографа оповідання М.Грушевського «Старий терен» упорядник використовує згаданий перелік місяців із листа до Г.Ямпольської, але допускає неточність: замість «січень» указано «просинець».. Спробуємо з'ясувати, як витворилася ця своєрідна схема, що в дечому відрізнялася від поширеної як на українських землях Російської імперії, так і на Галичині в ХІХ ст. У ХІХ ст. на Наддніпрянщині використовувалися такі назви місяців у порядку від першого до дванадцятого (через риску подано варіанти, поширені на Галичині): січень, лютий, березіль/ березень, квітень/цьвітень, травень, червець/червень, липець/липень, серпень, жовтень/вере- сень, листопад/жовтень, грудень/листопад, студень/грудень (див.: Словарь украинского языка, собранный редакцией журнала «Киевская старина» / Редактировал, с добавлением собственных материалов, Б.Д.Гринченко. - Т.1-4. - К., 1907-1909)., і скільки часу М.Грушевський нею користувався.

Одна з відповідей міститься в нотатці гімназійного щоденника за 5 березня 1884 р., де є згадка про замовлення за каталогом київської книгарні Л.Ільницького найповнішого на той час російсько-українського словника М.Левченка 1874 р. Опыт русско-украинского словаря / Сост. М.Левченко. - К., 1874. - IV, 188, 2 с. Див.: Грушевський М. Щоденник (1883-1884) // Київська старовина. - 1993. - №5. - С.21. Для юнака він мав особливе значення: завдяки цій книжці він міг «доповнити своє знання української мови, властиво -- запас слів, щоб мати змогу літературно писати по- українські» Грушевський М. Спомини // Київ. - 1988. - №12. - С.125.. Упорядник словника, поряд із перекладом деяких місяців, зазначив у дужках джерело -- часопис «Основа» 1862 р. На обкладинці й титулі журналу «Основа» було позначено рік і місяць: 1861 р. російською мовою, а з 1862 р. - як російською, так і українською. Нижче для порівняння подаємо три варіанти перекладу:

Місяць

У М.Грушевського

За словником М.Левченка

У часопису «Основа» 1862 р. (останнє число вийшло у вересні)

Январь

Січень

Січень

Січень

Февраль

Лютий

Лютий

Лютий

Март

Березіль

Березіль

Березіль

Апрель

Квітень

Квітень

Квітень

Май

Травень

Травень

Травень

Июнь

Липець

Липець

Червець

Июль

Червець

Червець

Липець

Август

Серпень

Серпень

Серпень

Сентябрь

Жовтень

Жовтень

Жовтень

Октябрь

Листопад

Листопад

-

Ноябрь

Грудень

Грудень

-

Декабрь

Студень

[Відсутня назва]

-

Акцентуємо, що у Грушевського повторено за словником Левченка, зокрема, незвичний порядок перших двох літніх місяців як «липець», «червець». Про те, що це -- помилка впорядника, а не свідомий переклад, говорить посилання М.Левченка на «Основу» 1862 р. у випадку перекладу «июнь -- липець» Опыт русско-украинского словаря. -- С.55., хоча має бути -- «июнь -- червець». У переліку головних друкарських помилок, доданому наприкінці словника, про цю похибку не згадано, натомість виправлено тільки «ноябрь -- грудень» на «ноябрь -- листопад» Там же. -- С.2. Обидва варіанти були у слововжитку: перший -- на Наддніпрянщині, дру-гий -- на Галичині (див.: Словарь украинского языка, собранный редакцией журнала «Киевская старина». - Т.1. - К., 1907. - С.333; Т.2. - К., 1908. - С.362-363)., що ще більше заплутало користувачів видання. М.Грушевський не зауважив цю примітку. Або, можливо, у його примірнику останні сторінки були відсутніми, адже книгу, як він писав у щоденнику, прислали «обшарпану» Грушевський М. Щоденник (1883-1884). - С.21..

На підтвердження припущення, що Михайло скористався словником М.Левченка, а не одразу «Основою» 1862 р., свідчить також його спомин про намір придбати комплект часопису лише роком пізніше. Улітку 1885 р. йому випала нагода особисто відвідати книгарню Л.Ільницького в Києві, де він «поповнив всім можливим прогалини українського відділу» і купив серед іншого «Основу» за 1861 р., а річник 1862 р. придбати «не рішився» через його зависоку ціну Грушевський М. Спомини // Київ. - 1992. - №2. - С.122..

Отже, уважаємо, М.Грушевський запозичив переклад саме зі словника М.Левченка, за винятком «декабрь -- студень», який був пропущений у книзі, як і багато інших широковживаних слів. На цю хибу юнак нарікав, щойно ознайомившись із виданням: «Словниця Левченкова нічого собі, словень багато, але ж деяких я не найшов тамечки» Грушевський М. Щоденник (1883-1884). - С.21..

Проте на цьому він не припинив процес формування власного лексикону, вкраплюючи у схему місяців альтернативні назви. Так, у його університетському щоденнику за 1889, 1891 рр. Записи початку 1890 р. у щоденнику відсутні. замість «січня» вжито також слово «просинець», від якого з 1892 р. М.Грушевський відмовився, зупинившись остаточно на «січні». Імовірно, під час навчання в університеті до його рук потрапив українсько-німецький словник Є.Желехівського, що вийшов друком 1886 р. у Львові Малоруско-нїмецкий словар / Уложив Є.Желеховский. - Т.1. - Л., 1886; Малоруско- нїмецкий словар / Уложили Є.Желеховский і С.Недїльский. - Т.2. - Л., 1886., де зафіксовано назви першого місяця року -- «просинець» Там само. - Т.2. - С.777. та останнього -- «студень» Там само. - С.930..

Не виключено, що схема, викладена М.Грушевським 1891 р. в листі до Г.Ямпольської (див. лист №4), не завжди була сталою для нього. На цю думку наводить ще одна згадка в листах до Г.Ямпольської: у листопаді 1891 р. він писав про плани пробути в Києві до «студня (грудня/декабря)» (див. лист №5). Паралельне вживання перекладу «декабрь» як «студень» або «грудень», до того ж повторене в листі двічі, дає підстави припустити, що М.Грушевський і в інших ситуаціях міг використовувати або один, або другий варіанти. Хоча наразі таких прикладів не виявлено, але при дослідженні епістолярію історика слід мати цей нюанс на увазі.

Цікаво, що одна з головних особливостей у схемі Грушевського, -- переплутані місцями, слідом за М.Левченком, «липець» із «червцем» -- теж зазнала корегувань. Якщо простежити за щоденником, то впродовж 1889--1891 рр. ця послідовність не змінювалася, проте у записах літа 1892 р. спостерігається дивна ситуація: назва «липець» випала, на її місці з'явився «червень», при цьому звичний для нього «червець», як сьомий місяць року, залишився Грушевський М. Щоденник (1888-1894 рр.). - С.174--175.. Цей приклад ілюструє, що, виробляючи свій лексикон, М.Грушевський не уникнув плутанини та непорозумінь. Тож не дивно, що згодом дедалі частіше обмежувався позначеннями римськими цифрами: у щоденнику з 1 вересня 1892 і до 5 березня 1894 рр. не зустрічаємо жодної назви місяця ані російською, ані українською мовами (так само, переважно, і в листуванні з Г.Ямпольською).

Чергову редакцію в назвах місяців року, уже за галицькою традицією, зафіксовано знову ж завдяки Г.Ямпольській. У першому ж листі після прибуття М.Грушевського до Львова восени 1894 р. вона запитувала: «Ви мині колись написали усі місяці по украинску, але тепер я перечитала усі Ваши листи (які є гарні меж ними!) й не знайшла; дак, коли ласка, напишіть мині ще раз» ЦДІАК України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.301. - Арк.607-608.. Цього разу М.Грушевський зробив правки в її ж тексті відповідно до нової практики, та відправив назад:

«Январь -- січень февраль -- лютий

март -- березіль (дописано: “і марець” -- А.К.)

апрель -- квітень

май -- травень (дописано: “май”)

июнь -- червець (виправлено на “червень”)

июль -- липець (виправлено на “липень”)

август -- вересень (закреслено й дописано: “серпень”)

сентябрь -- жовтень (виправлено на “вересень”)

октябрь -- листопад (виправлено на “жовтень”)

ноябрь -- грудень (виправлено на “листопад”)

декабрь -- студень (закреслено й дописано: “грудень”)» Там само. - Арк. 561. За припущенням С.М.Панькової, з яким погоджуємося, цитований фраґмент листа, написаний на окремому аркуші та вкладений у справі до листа Г.Ямпольської від 8 листопада 1894 р. між арк.559-566, слід віднести до іншого - за кінець вересня - початок жовтня 1894 р. (див. прим.40)..

На основі даних листування М.Грушевського з Г.Ямпольською та записів у його щоденнику можна простежити зміни у використанні ним українських назв місяців:

Березень 18841888 рр.

1889-1891 рр.

1892 р.

1893 р.

Із жовтня 1894 р.

І

Січень

Просинець/Січень

Січень

І

Січень

ІІ

Лютий

-

-

ІІ

Лютий

ІІІ

Березіль

-

-

ІІІ

Березіль/Марець

IV

Квітень

-

-

IV

Квітень

V

Травень

-

-

V

Травень/Май

VI

Липець

-

Червень

VI

Червень

VII

Червець

-

Червець

VII

Липень

VIII

Серпень

-

-

VIII

Серпень

IX

Жовтень

-

ІХ

IX

Вересень

X

Листопад

-

Х

X

Жовтень

XI

Грудень

-

[ХІ]

XI

Листопад

XII

(Уживав рос. «Декабрь»)

Студень/Грудень

[ХІІ]

XII

Грудень

М.Грушевський зазвичай лаконічно розповідав про свої студії, особливо архівні, для сторонньої людини доволі одноманітні. У листах до Ганни навіть жартома називав себе «старим архівним пацюком» ЦДІАК України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.273. - Арк.83 зв., перепрошуючи за нецікаві подробиці свого життя. Але дівчина уважно читала не лише його листи, але й історичні студії, та зізнавалася: «Ваши Мстислави, Святослави, Святополки и т. п. снились мне во сне, и Вы вместе с ними» Там само. - Спр.301. - Арк.318..

У листі до Г.Ямпольської від 20 червня 1891 р. М.Грушевський повідомив, що наступного дня, тобто 21 червня, вирушає в подорож Поділлям у товаристві проф. В.Антоновича Там само. - Спр.273. - Арк.38-38 зв.. Мандрівку було заплановано ще навесні. Про запрошення В.Антоновича приєднатися до «екскурсії в Бакоту» є згадка у щоденнику М.Грушевського від 26 березня 1891 р. Грушевський М. Щоденник (1888-1894 рр.). - С.101. Повернувшись у Київ, він поділився своїми враженнями з приятелькою (див. лист №3). Із його розповіді відомо, що тиждень минув на розкопках залишків Бакітського Михайлівського чоловічого скельного монастиря. Окрім цього, дослідники відвідали міста Бар і Кам'янець-Подільський. А далі, з 27 червня по 7 липня, М.Грушевський мандрував Подільською ґубернією вже наодинці.

За протекцією В.Антоновича в Кам'янці-Подільському М.Грушевський зустрівся з місцевим істориком Ю.Ролле (псевдонім -- «Антоні Й.»), автором численних праць з минувшини краю Там само. - С.583.. Адже головною метою поїздки, як він зазначав згодом у піврічному звіті від 6 листопада 1891 р. про хід підготовки дисертації, окрім бажання побачити на власні очі терени колишнього Барського староства, було ще й налагодження зв'язків із місцевими дослідниками Крикун М. Магістерська дисертація Михайла Грушевського. - С.583-584..

Наступного року В.Антонович повернувся до археологічного вивчення Бакітського монастиря, цього разу більш тривалого. 1 серпня 1892 р. в листі до М.Грушевського закликав його знову заїхати до Бакоти Ситник О. Листи В.Антоновича до М.Грушевського // Український історик. -- 1991--1992. -- №3/4. - С.400., але запланована останнім подорож не відбулася. Певно, надихнувшись роботою на розкопках, М.Грушевський згодом у передмові до дисертації образно порівняв методику свого дослідження з прийомами археологічної розвідки. Його праця -- наче «пробні свердловини, що дають можливість простежити у землі розташування шарів» Грушевский М. Барское староство: Исторические очерки (ХУ--ХУШ в.). -- Л., 1996. -- С.ІІІ.. Учасник розкопок у Бакоті 1891--1892 рр., один із керівників Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, історик, археолог, протоієрей Ю.Сіцінський, вітаючи 1910 р. М.Грушевського з 25-літнім ювілеєм його науково-літературної діяльності, писав: «Я мало що старше від Вас літами, пригадую, як назад тому 20 літ я з Вами та з приснопамятним Владимиром Боніфатьєвичем був кілько часу в Бакоті (пам'ятні для мене години! Гарний час!)» Тарасенко І. Листи Ю.Й.Сіцінського до М.С.Грушевського // Проблеми країн Центральної і Східної Європи: Зб. наук. праць. -- Вип.2. -- Кам'янець-Подільський, 2011. -- С.222.. Тож цей епізод, згаданий у листі до Г.Ямпольської, є ще однією маловідомою сторінкою діяльності молодого історика на ниві української археології.

Листування з Г.Ямпольською торкається й історії взаємин М.Грушевського з родиною члена Старої громади, публіциста та перекладача В.Вовка-Карачевського Про участь В.Вовка-Карачевського у житті Старої громади згадував у споминах О.Лотоцький (див.: Лотоцький О. Сторінки минулого. -- Ч.І. -- С.62, 65, 169, 177, 201).. Заприятелювали вони наприкінці 1890 р. -- тоді з'явилися перші згадки у щоденнику М.Грушевського про відвідування їхнього будинку Грушевський М. Щоденник (1888--1894 рр.). -- С.57, 59, 61, 65--67.. Найвірогідніше, особисте знайомство між ними відбулося через посередництво В.Антоновича чи О.Кониського, або ж їх обох.

У листі до Ганни Михайло писав про атмосферу, що панувала у сімействі Карачевських, близьку йому за духом (див. лист №2). Спілкувався він і з молодшим поколінням родини -- сином Василем та донькою Марією. За його нотатками відомо, що у цьому товаристві Михайло проводив вільний час, разом із ними відвідував театр.

Промовисто про взаємини з В.Вовком-Карачевським свідчить звістка М.Грушевського в листі до Г.Ямпольської від 24 лютого 1893 р. про смерть відомого старогромадівця: «Не подивуйтесь, друже, що так довгенько не одзивався на останній лист Ваший: одібрав я єго за день перед дорогою, а приїхавши, застав при смерті одного з найкращих своїх приятелів і вкупі з тим -- одного з найповажніших людей тутейших; три роки прожили ми з ним, як рідні або й краще рідних. В среду кінчився він при мині, а в суботу поховали; на мою долю випало клопотатись коло проводів єго в далеку дорогу [...] й досі я не зовсім притомний» ЦДІАК України. -- Ф.1235. -- Оп.1. -- Спр.273. -- Арк.69. Лист датовано березнем 1893 р. на основі щоденника (див.: Грушевський М. Щоденник (1888--1894 рр.). -- С.201)..

Ганні Ямпольській чи не єдиній Михайло повідав про свою закоханість у Марію Василівну Вовк-Карачевську, утім найпотаємніші думки про власні почуття довірив лише щоденникові Грушевський М. Щоденник (1888--1894 рр.). -- С.57, 61, 65--66, 94, 99, 128, 167, 203--213.. Закритість Михайла й раніше обурювала Ганну, але тепер вона з особливою заповзятливістю розпитувала подробиці: «Напишите мне, милый, что Ваша симпатия -- блондинка или брюнетка, и хорошенькая или нет? Мне очень интересно побольше о ней узнать» ЦДІАК України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.273. - Арк.186. Лист за 19-22 червня 1891 р. (арк.182-187).. Не бажаючи продовжувати ці дражливі розмови, М.Грушевський відписав, що вирішення справи «своєї симпатії» відклав (див. лист №3). Лише із записів у його щоденнику дізнаємося про розвиток взаємин із дівчиною, нещасливе освідчення, гіркі переживання...

Зізнання М.Грушевського в 1891 р. про симпатію до М.Вовк-Карачевської та його роздуми про одруження підштовхнули Г.Ямпольську попросити знищити її попередні листи та висловити обіцянку писати надалі такі, щоб можна було читати як його дружині, так і майбутнім дітям Там само. - Арк.187.. Але оскільки з освідченням Михайло вирішив зачекати, Ганна заспокоїлася. Удруге вона порушила це питання вже після переїзду історика до Львова. 26 березня 1895 р. писала: «Зробіть мені велику ласку: зпалить усі мои листи. Я навіть згожусь вернути Вам Ваши, як будете в Київі. Тільки не сердьтесь й не ображайтесь, благаю Вас!» Там само. - Арк.648-649.. Що спровокувало її на таке рішення -- невідомо. Але наступного разу, у червні того ж року, прохала ще більш наполегливо: «Нащо Ви возите мої листи з собою? Я ж просила Вас зпалить их усі й більш ничого. Знов повторяю -- як приідете у Львів, зараз зберіть их до купи й зпалить усі, а мині напишіть, що це зробили, я Вам повірю на слово.[...] А Ваши я Вам верну, як побачу вас, з тими робить, що знаєте» Там само. - Арк.652-655.. І дотримала свого слова: листи Михайла до Ганни повернулися до нього, але її листи він так і не знищив, незважаючи на висунуті умови. Найпізніші збережені листи М.Грушевського до Г.Ямпольської з цього епістолярію датовано кінцем 1894 р., отже передача відбулася приблизно після червня 1895 р. Так склався цей унікальний діалог у листах, фраґмент якого пропонується нижче.

У фонді №1235 Центрального державного історичного архіву України в м. Київ виявлено 55 листів М.Грушевського Серед 56 листів М.Грушевського до Г.Ямпольської, включених до справи, 1 належить ін-шій, невстановленій, особі з оточення адресантки (див.: ЦДІАК України. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.273. - Арк.73-74). до Г.Ямпольської та 183 її відповіді. Обрані для цієї публікації 7 листів за 1890--1892 рр. оприлюднюються вперше. Авторські скорочення розкрито у квадратних дужках. Непрочитані слова позначено трьома крапками у кутових дужках. Листи відтворюються мовою ориґіналу, із незначними правками відповідно до сучасного правопису та зі збереженням лексики. Дати в документах і коментарях подано за старим стилем. Місця написання й датування листів, установлені за змістом, узято у квадратні дужки.

Провідний науковий співробітник Історико-меморіального музею Михайла Грушевського ІКиїв)

ГВ.Кондаурова

№1

[Київ] 28 вересня 1890 р.

Простите, дорогой друг, что несколько промедлил с ответом; письмо Ваше я получил во время экзаменов, но и после экзаменов, каюсь, не тотчас собрался с ответом. 22-го окончились мои экзамены Першу частину державних випускних іспитів по закінченню історичного відділення істо- рико-філологічного факультету Університету св. Володимира М.Грушевський склав 5-28 травня 1890 р., другу -- 1-22 вересня того ж року (див.: Міяковський В. До біографії М.Грушевського (Студентські роки 1886--1890) // Український історик. -- 1976. -- №1/4. -- С.120).; прошли они даже лучше, чем я рассчитывал и чем сколько я к ним подготовился -- занятый сочинением, усталый, я не мог уделить им достаточно времени; на днях я получил уже и свой диплом Опубл.: Гирич І. Архів М.Грушевського // Київська старовина. -- 1992. -- №1. -- С.32. -- «первой степени» -- и свернул его вместе с картою Киевской земли. Сообщу ещё несколько подробностей о себе, о своих намерениях, которые, может быть, будут интересны для Вас вследствие дружеского Вашего внимания. Возбуждён вопрос о моём оставление при университете; на днях он должен рассматриваться в факультете, поднял его председатель той комиссии, где я экзаменовался Головою екзаменаційної комісії на іспитах 1890 р. був професор грецької філології Казанського університету Д.Бєляєв. У щоденнику за 22 вересня 1890 р. М.Грушевський записав, що почув від В.Антоновича, ніби «Біляєв дуже задоволений (в восхищении) моїм екзаменом і непремінно хоче в мінистерстви просити, щоб мене зоставили» (див.: Грушевський М.С. Щоденник (1888-1894 рр.). -- С.63). Опублікований витяг із загальних підсумків іспитів, поданий Д.Бєляєвим кураторові шкільної округи, дійсно засвідчував схвальну оцінку ним складених студентом М.Грушевським випробувань та містив рекомендації щодо підтримки клопотання університе-ту про зарахування його до магістратури (див.: Міяковський В. До біографії М.Грушевського. --

С.120)., и мне особенно приятно, что его подняли совершенно безо всякого участия с моей стороны; буду ли я оставлен, это, конечно, другой вопрос, который, впрочем, не имеет для меня существенной важности, так как нисколько не влияет на планы моих занятий. Планы же мои таковы: в настоящее время я приступил к окончанию своего сочинения о Киевской земле - оно уже подано, ещё 1 сентября, но не вполне. Эту работу я надеюсь окончить к концу октября Мається на увазі дипломна праця М.Грушевського «Нариси історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV століття», подана на розгляд факультету (як дізнаємося з листа) 1 вересня 1890 р., із початком іспитів. У щоденнику за 1 вересня М.Грушевський зауважував, що планував передати працю напередодні, 31 серпня, але не вийшло («шкода тільки, що не одніс учора сочинения -- через годинник, думав, що вже спізнився, а воно було ще рано»; див.: Грушевський М.С. Щоденник (1888--1894 рр.). -- С.57). Певно, до 1 вересня 1890 р. М.Грушевський не встиг, як планував, завершити дипломну працю, адже у щоденнику за вересень -- жовтень 1890 р. згадував про її доопрацювання, зокрема останній розділ. Імовірно також, що йому довело-ся враховувати зауваження наукового керівника -- В.Антоновича. Про таку вірогідність він і сам писав 29 серпня: «[...] знаю, що буде читать Антон[ович], і якщо [щось не так], то дасть і попра-вить» (див.: Там само. - С.56). Як і розраховував, закінчив «Нариси.» наприкінці жовтня -- 22-го числа занотував у щоденнику: «Властиво кажучи, не багато пішло часу на докінчення Київщини, а тижнів зо два, трохи більше» (див.: Там само. -- С.72). Працю було відзначено золотою медал-лю. Упродовж 1891 р. готував її до публікації у журналі «Университетские известия» (1891 р., №3, 4, 6, 7, 9, 10, 12) та окремою книжкою (див.: Грушевский М. Очерки истории Киевской зем-ли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. -- К., 1891). Про напружену роботу автора над «Нарисами...» згадував у своїх споминах Л.Добровольський (див.: Добровольський Л. Спогади про М.Грушевського // Український історик. -- 2002. -- №1/4. -- С.409); про це ж ідеться в листах №2, 4, 5.. Затем, отчасти одновременно с этим, я намерен посещать здешний архив, чтобы собрать постепенно материал для диссертации -- тема для неё у меня ещё раньше была намечена Темою маґістерського дослідження М.Грушевського стало Барське староство ХУ--ХУШ ст. Про історію його підготовки див.: Крикун М. Магістерська дисертація Михайла Грушевського. -- С.577-622; Зашкільняк Л. М.С.Грушевський у Київському університеті (1886--1894 рр.) // Грушевський М.С. Щоденник (1888-1894 рр.). - С.222-254.: её рекомендовал тот профессор, В.Б.Антонович, под ближайшим руководством которого я занимался во время университетского курса. Наконец, я должен готовиться исподволь к магистерскому экзамену и вскоре намерен преступить в переговоры по этому вопросу с профессорами. Вот мои намерения на ближайшие 2--3 года, к которым, конечно, следует применить, прежде всего, пословицу l'homme propose, Dieu dispose Людина планує, а Бог вершить (лат.)., и которые я сообщаю Вам, как доброму другу, уверенный, что и в случае неудачи у Вас не найдётся насмешки или осуждения на мой счёт.

Спасибо Вам, дорогая, за приглашение в Тифлис: мне самому хотелось бы посетить сей городок, который, по мере того, [как] идёт время, представляется мне всё в более привлекательном виде; но мне хотелось бы совершить эту прогулку вместе с сестрой, а зимнее время для этого не годится; но, во всяком случае, я надеюсь явиться к Вам, хоть в Тифлисе, хоть в Одессе. Домой я думаю двинуться отсюда не раньше начала ноября и пробыть там до конца святок. Адрес мой теперишний таков: Мариинско-Благовещенская (М[алая] Жандармская), №8, М.С.Грушевскому; напишите подробнее о себе, дорогой друг! Сообщите, как устроился Ив[ан] Плат[онович]; передайте поклон Ольге Платоновне, а также Ив[ану] Плат[оновичу] и Юлии Платоновне, если они теперь в Тифлисе; поклонитесь также Александру Плат[оновичу] Як згадував у споминах М.Грушевський, Г.Ямпольська мала чотирьох братів -- Івана, Олександра, Миколу, Володимира, та двох сестер -- Ольгу, Юлію. Із родиною Ямпольських Михайло познайомився, гостюючи в будинку свого гімназійного товариша В.Ямпольського в Тифлісі 1885 р. (див.: Грушевський М. Спомини // Київ. -- 1988. -- №9. -- С.116.). У листах №3, 4, 7 М.Грушевський переказує родичам Г.Ямпольської вітання., если ему известно об этой переписке.

В котором классе теперь Володя маленький Імовірно, син Івана Платоновича Ямпольського.?

Ваш М.Г[рушевский]

1890. IX.28

Центральний державний історичний архів України, м. Київ. -

Ф.1235. - Оп.1. - Спр.273. - Арк.14-15 зв.

№2

[Київ] 23 лютого 1891 р.

23/11 1891

Спасибо Вам, дорогая, за доброе письмо Ваше, ещё раз обнаружившее Ваше участье ко мне, моим интересам и планам.

Я не отвечал на него некоторое время именно потому, что мне хотелось по возможности основательно ответить на вопрос относительно моего оставления, а я не мог ответить на него раньше, потому что ожидал своего руководителя проф. Антоновича, человека, к которому я отношусь с глубоким уважением и доверием, и которого ждал, чтобы посоветоваться насчёт своих обстоятельств.

Университетское начальство по приезде моём объявило, что министерство на ходатайство ответило, что не может исполнить его по недостатку средств. В университетских сферах такого ответа не ожидали, ибо обыкновенно министерство, если отказывало в содержании, предоставляло искателю возможность остаться на свой счёт, как и оставило одного из окончивших со мною Ідеться про історика-медієвіста В.Піскорського (1867--1910 рр.), котрий разом зі М.Грушевським навчався на історико-філологічному факультеті Університету св. Володимира в Києві (1886--1890 рр.) і був залишений на кафедрі професорським стипендіатом. У 1898 р. захис-тив магістерську працю «Кастильські кортеси в перехідну добу від середніх віків до нового часу (1188--1520)» (див.: Университетские известия. -- 1897. -- №10/12). Див.: Піскорський В.К. Вибрані твори та епістолярна спадщина. -- К., 1997; Труш О.М. Науково-педагогічна та громадська ді-яльність В.К.Піскорського: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2009. Згадки про В.Піскорського неодноразово трапляються в університетських нотатках М.Грушевського (див.: Грушевський М. Щоденник (1888-1894 рр.). - С.24, 41, 56-57, 59-60, 66-68, 77, 84, 88, 91, 94, 105, 108, 124, 152, 159, 165-166, 204). -- по всеобщей истории. Университет постановил ходатайствовать вторично, ссылаясь на присуждение медали, об оставлении с содержанием или без содержания. Это представление было решено ещё до моего приезда, но его остановили, ожидая проф. Антоновича, который был рецензентом моего сочинения. Последний приехал завчера.

Во всяком случае, я весьма мало огорчён всем происшедшим и Вам не советую беспокоиться. Оставление при университете не обеспечивает в будущем кафедры и неоставление не загораживает к ней дороги. Для занятия её единственным условием и правом служат учёные степени (магистра и доктора), которые приобретаются экзаменом и представлением диссертаций. Оставление даёт только следующее: оставленный считается на государственной] службе, может пользоваться библиотекой университета, может (а может и не получать) содержание.

Служба меня не особенно искушает, библиотекой я пользуюсь и так, содержание пока имею, благодаря моему отцу. Остаётся некоторое щекотание тщеславия. О моих занятиях и ближайших планах напишу следующий раз. Теперь я занят исправлением для печати своего сочинения (оно уже началось печататься) о Киевской земле, недавно приготовил к печати ещё одну небольшую работу: «Волынский вопрос 1097-1102 г.» Грушевський М. Волынский вопрос 1097--1102 г. // Киевская старина. -- 1891. -- Т.ХХХІІІ. -- №4. -- С.32--55; №5. -- С.259--272.. Сижу дома и <...>, в опере не буду; теперь для меня лучше состояние -- душевный покой (Вы, вероятно, покачаете укоризненно головою и назовёте мёртвым человеком); недавно был, впрочем, в многолюдном обществе у моих близких знакомых Ідеться про родину члена київської Старої громади В.Вовка-Карачевського (1834--1893 рр.). Можливо, М.Грушевський згадував у листі про візит до них напередодні, 22 лютого 1891 р., де його, як писав, «приймали добре, посадили за стіл із старими між О[лександром] Як[овичем Кониським] і Мик[олою] Віталійовичем Лисенком]» (див.: Грушевський М. Щоденник (1888-- 1894 рр.). -- С.56)., у которых я бываю с удовольствием -- очень простая и интеллигентная семья, придерживающаяся одних со мною воззрений, с оттенком патриархальности, которая мне очень нравиться.

Прощайте пока, мой дорогой друг! Простите, если это письмо не понравиться Вам! Пишите!

Ваш преданный М[ихаил] Г[рушевский].

Простите небрежность: спешу, занят!..

[Дописано на берегах] Напишите, дорогая, побольше о себе и своей жизни; пишите почаще моей сестре: она, бедная, скучает и будет рада Вашим письмам.

Адрес мой: Нижне-Владимирская ул., д. №16, кв. Белицкой Враженнями про своє помешкання М.Грушевський поділився в листі до батьків від сере-дини лютого 1891 р. (див.: ЦДІАК України. -- Ф.1235. -- Оп.1. -- Спр.9. -- Арк.84--85 зв.):

«Квартира у меня в общем ничего, только всё-таки темновата -- говорят, выбор квартир был слишком мал; комната довольно большая, тёплая, на втором этаже, ход с улицы, коридором, вся беда в том, что окно выходит в соседнюю стену; когда на эту стену падает свет, -- у меня светло и весело, а в пасмурные дни -- пасмурно. Комнату нанимаю не у самих хозяев, а у польки, которая снимает верхний этаж и занимается тем, что держит квартирантов и нахлебников [...]; у неё же беру и стол -- приносят мне в комнату, стол порядочный, только 9 р. (а в прошлом году было 8), по желанию могу иметь и постный стол».

Про Т.Бєліцьку -- орендарку квартир, кімнати в яких близько трьох років після закінчення університету винаймав М.Грушевський, -- він коротко згадував також у спогадах (див.: Магунь М. Фрагмент споминів Михайла Грушевського 1934 р. // Український історик. -- 2002. -- №1/4. -- С.150). Про київські адреси історика див.: Мельник О. Київські адреси Михайла Грушевського університетських років (1886--1894) // Київ і кияни. -- Вип.6. -- К., 2006. -- С.213--228; Її ж. Київ Михайла Грушевського // Пам'ятки України. -- 2013. -- №10. -- С.16--29..

Я собираюсь давно написать Вам о «Без догмата» Ідеться про роман польського письменника Г.Сенкевича.. Главные персонажи обрисованы прекрасно, хотя описания душевного состояния Леона слишком утомительны; Анелю я вполне понимаю; существо чувства -- она хотела игнорировать его и это её убило. Леона я понимаю тоже, но это характер совершенно чуждый мне; я погиб бы без труда, регулярного, упорного, и труд был выходом (хотя и не единственным) из всех душевных невзгод.

Там само. - Арк.24-25 зв.

№3

Київ, 13 липня [1891 р. Рік установлено за щоденником М.Грушевського. У нотатці від 13 червця [липня 1891 р.] йдеться про його повернення до Києва з подорожі Поділлям (див.: Грушевський М. Щоденник (1888-1894 рр.). - С.115).] Киев 13 июля

Дорогой мой «большой шалунья»! По общей судьбе человеческих планов я приехал в Киев как раз неделею позже, чем рассчитывал, а потому и письмецо Ваше пролежало некоторое время; низенько кланяюсь Вам за него -- оно такое хорошее и милое, особенно если выкинуть несколько шпилек, вложенных в него. Вы напрасно так подозрительно и пессимистически относитесь ко мне -- я, откровенно говорю, вполне верю Вам, верю тому, что у Вас нет задних мыслей на мой счёт, что Вы на меня не рассчитывали и не рассчитываете. Кстати, я тогда именно и обрадовался известию о Вашей свадьбе только потому, что это показывало совершенную простоту и безрас- чётность Ваших отношений ко мне, а в безучастии к вашей судьбе (в чём Вы меня обвиняли) я совершенно не виновен. Итак, верьте в искренность и правдивость моих к Вам отношений; только с своей стороны не применяйте талейрановских правил -- мне было тяжело узнать, что Вы притворялись -- хотя и с добрыми намерениями.

Вы просите написать Вам о «моей симпатии» «Симпатією» М.Грушевського була донька В.Вовка-Карачевського - Марія.; мне не хочется исполнить этой просьбы -- не потому, чтобы я скрытничал или стыдился Вас, а потому, что, как писал Вам, вопрос о своих симпатиях отложил, для выяснения его временем и обстоятельствами; говорю Вам это совершенно искренно, и Вы искренно скажите, если что-нибудь в этих словах Вы нашли нехорошего, больного и т.д.

В Киев я приехал вчера вечером -- 12-го; по Подольской губернии проездил 27 [липця] - 7 [червця] Див. у вступній статті таблицю використання М.Грушевським назв місяців., а по дороге заезжал к деду на четыре дня, оттуда и приехал вместе с Галею и её мужем У щоденнику М.Грушевський занотував, що повернувся до Києва з с. Сестринівка (нині -- Козятинський р-н Вінницької обл.), парафії діда по матері З.Опокова, 13 липня 1891 р. разом із сестрою Ганною та її чоловіком В.Шамраєвим (див.: Грушевський М. Щоденник (1888--1894 рр.). -- С.115). У Сестринівці зібралася родина М.Грушевського на вінчання сестри Ганни, яке відбулося 14 червня 1891 р. (див.: Там само. -- С.114).. Путешествие по Подолью было интересное и освежительное У листі до Г.Ямпольської від 20 червня 1891 р. М.Грушевський повідомляв, що 21 черв-ня вони з В.Антоновичем вирушають у подорож Поділлям (див.: ЦДІАК України. -- Ф.1235. -- Оп.1. -- Спр.273. -- Арк.38--38 зв.). Тож перша частина мандрівки, проведена, переважно, на роз-копках у Бакоті, тривала 21--27 червня. Другу частину подорожі М.Грушевський присвятив зна-йомству з теренами колишнього Барського староства та подорожував Поділлям наодинці впро-довж 27 червня -- 7 липня.. Мы проехали в г. Бар, оттуда в Каменец, оттуда в с. Бакоту, где пробыли целую неделю на раскопках, целые дни проводя на горе, стремниною возвышающейся над самым Днестром, в пещерах монастыря, который раскапывали; это ряд пещер, высеченных в известняке; монастырь древний - он упоминается лишь однажды, в конце

XVI в., но мы раскопали лишь часть его -- для окончания работ Антонович хочет предпринять новую, более продолжительную экскурсию; оттуда я проехал вёрст 250 на лошадях, через Могилёв-Подольский, на железную дорогу, и приехал опалённый солнцем, загорелый, вымазанный как трубочист и с огромную скукою по обычным занятиям. О прочем оставлю на следующий раз; пишите мне по адресу: Нижне-Владимирская ул., №25, кв. Белицкой У червні 1891 р. М.Грушевський змінив адресу. Поки він гостював у батьків у Владикавказі, орендарка квартир, де він займав кімнату, Т.Бєліцька (див. прим.71) повідомила йому про переїзд із будинку №16 на вул. Нижньо-Володимирській до сусіднього -- №25 (див.: ЦДІАК України. -- Ф.1235. -- Оп.1. -- Спр.871. -- Арк.6--6 зв.)..

Галя Вас благодарит за характеристику Очевидно, ідеться про враження Г.Ямпольської від характеру сестри Грушевського -- Ганни, подібно до надісланого нею опису характеру Михайла. Його лист-відповідь від 18 травня 1891 р. стосовно думок Г.Ямпольської про нього опубліковано (див.: Кондаурова Г.В. «Так я розумію свій характер»: Роздуми Михайла Грушевського про влас-не «Я» у листі до приятельки Ганни Ямпольської [Електронний ресурс]: http://vuam.org.ua/ ик/802:«Так_я_розумію_свій_характер»).; она, точно, не совсем с нею согласна, хоть и не обижена. Поздравьте от меня Вашу сестрицу Ольгу Платоновну с прошедшими именинами и извинитесь, что опоздал с этим поздравлением.

Не успел зайти в редакцию по поводу брошюрок, там задержка какая-то по поводу смены цензора.

Прощайте, мой добрый, мой искренний друг, моя маленькая сестричка Нина «Ніною» Ганну Ямпольську називали у сімейному колі та у середовищі близьких людей.!

Ваш М.Г[рушевский].

[Дописано на берегах] Саша О.Грушевський (1877--1943 рр.) -- історик, літературознавець, громадський діяч. Молодший брат М.Грушевського. остался на несколько дней в селе у деда с матушкою. Во Владикавказ наши собираются выезжать 20-21-го.

Там само. - Арк.32-33 зв.

№4

[Київ, кінець липня 1891 р. Це -- відповідь відразу на декілька листів Г.Ямпольської (за 19--22 червня 1891 р.; 28 черв-ня -- 12 липня 1891 р.; див.: ЦДІАК України. -- Ф.1235. -- Оп.1. -- Спр.301. -- Арк.182--187, 192--197).]

Маленький Ніна, большой шалунья! Одібрав я Ваший лист і од єго повіяло мені теплом і пахощами -- не тіми пахощами, якими він був прилитий, а пахощами приязні й ласки.

Ви пишете, як загадували мені щастя... не дякую - бо дяка сама собою єсть -- я хтів тільки сказати, що я якось ніколи не жадав гля Тут: у значенні «для». себе щастя особистого, і я не вмів би навіть сказати, чого б я хтів гля него, гля себе, але перша основа мого щастя -- щоб були щасливі близькі мені люде -- меж ними й Ви, моя Ганнуся (можна Вас так назвати?).

В понеділок ввечері я провів своїх усіх додому, на Кавказ, й зостався знову -- як звичайно -- на самоті, бурлакою. Сі дні, живучи вкупі із сестрою, багато мусив думати за неї, за її будуче життя; багато добрих подає надій її чоловік - дай Боже, щоб справдились!

Я, як виїхали вони, з головою окунувся у звичайну свою працю -- так щоб і місця не зосталося инчим думкам як про «Київщину» та «Барське староство»; вранці хожу в архив (архивиста ще не бачив: мабуть, ще не скоро побачу), а дома правлю «Київщину»; дрібніше за се напишу Вам другий раз, а поки що, що инче.

Дуже дякую зарані за Вашу мережку; Ваши рушник висить в мене под іконою, а підчасник -- з часами, тільки що може Вам незручно, то киньте -- новий подарунок не наддасть мені памьяти про Вас -- Ви й так у мене в думці. Дуже мило мені було прочитати Ваш лист український, гля першого разу дуже добрий, найбільше з початку, де Ви, очевидячки, більш пільнували; от які у Вас єсть помилки: не насмілилась -- а осмілилась, оно (воно) тронуло -- вразило (добре чи зле), маю себе добре -- мині добре, пріятно -- мило, цель -- мета, попасть -- улучити, желаніе -- бажання, жадання (дуже), между прочим -- меж инчого, оправдаетесь -- оправитесь, викрутитесь, считаю -- маю за ..., виноват -- винен (виноват значит «должен» (гроші)). Місяці я пишу так: січень, лютий, березіль, квітень, травень, липець, червець, серпень, жовтень, листопад, грудень, студень -- але тепер більше пишуть не так; треба довідатись, з якої причини.

З того разу ще зосталось кілька питань, на які я не відповів (вибачайте -- голова як решето). Од поганих слів (хоч і не дуже!) я ще не одвик, але здержуюсь; «Оксану» М.Грушевський дає відповідь на питання Г.Ямпольської в листі до нього від 20 черв-ня 1891 р.: «Милый друг, я хочу спросить у Вас совета. У нас денщик поляк, грамотный и довольно развитый, как Вы думаете, можно дать ему прочитать “Оксану”?» (див.: ЦДІАК України. -- Ф.1235. -- Спр.301. -- Арк.182--187). Найімовірніше, мається на увазі присвячена по-діям польського повстання 1863--1864 рр. на Правобережжі України історична поема київського літератора й фотографа В.Висоцького (1846--1894 рр.), надрукована на початку 1891 р. в Києві польською мовою («Oksana: szkic sielankowy»). Оголошення про її продаж одна львівська газе-та подала в рубриці книжкових новинок 5 лютого 1891 р. (див.: Nowosci ksi^garskie // Gazeta Lwowska. -- 1891. -- №27. -- S.4). можна дати, тільки якщо не зрозуміє, про яке повстання писано там, -- коротко обяснити; «Дівоче серце» Оповідання-ідилія П.Куліша «Дівоче серце». й мині подобалось, тільки я читав єго давно й на свій смак не здався, бо Петров в «Іст[орії] літерат[ури]» Петров Н.И. Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия. -- К., 1884. не поважав сего писання -- тим я й не давав єго Вам. Листи Ваші я одержую добре. Щодо вини моєї, то її немає, здаєцця, через те вже, про що я писав.

Тут у нас новина. Єсть у мене кілька родичів Грушевських -- добрі хлопці, з ідеалами; один із них Ідеться про Григорія Миколайовича Грушевського (1867--1938 рр.) -- священика, брата у других М.Грушевського, випускника Київської духовної семінарії. Був учасником семінарської громади на чолі з М.Грушевським. 1 вересня 1891 р. взяв шлюб з О.Ранцовою (1867--1945 рр.), донькою російського письменника й перекладача В.Ранцова (М.Грушевський був одним зі свід-ків на весіллі). Дівчина приїхала 1890 р. з Петербурґа до Києва проти волі батьків разом з україн-ським письменником Т.Зіньківським, котрий невдовзі помер від сухот. Після його смерті деякий час О.Ранцовою опікувалася семінарська громада, зокрема О.Кониський, який історію її «укра-їнізації» взяв за тему для оповідання «Вісім день з життя Люлі. Фотографія». Після вінчання

Г.Грушевський із дружиною поїхав на Чигиринщину, де змінив кілька парафій. Як зазначав згодом М.Грушевський, поступово подружжя відійшло від демократичних ідеалів семінарського гуртка та зійшло на «попівський кар'єризм». Спомини про епізод в історії семінарського гурт-ка, пов'язаний із О.Ранцовою, залишили О.Лотоцький, М.Грушевський (див.: Лотоцький О. Сторінки минулого. -- Ч.1. -- С.68--70; Магунь М. Фрагмент споминів Михайла Грушевського 1934 р. -- С.143--144). Про долю подружжя Грушевського-Ранцової див.: Кучеренко М.О., Панькова С.М., Шевчук Г.В. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського). -- К., 2006. -- С.290, 337. збераєцця женитися -- він семінарист, буде священником, вона -- з заможнеї, як кажуть, сімьї; вихована на аристократичний (хоч з претензіями) кшталт, хоче стати на користь сільському люду -- як «на действительной службі» (тільки не з сего прикладу, бо в нас і раньше меж братією були добрі ідеали); і добре се бачити, й шкода - дівчина все-таки жертвує себе, а нема, про мене, тяжче бачити, як дівочу жертву. Чи не прийде каяття, чи буде тяготою життя десь у тісному закутку, чи не буде одзиватись ветхий панський хвост, хоч і проти волі, і навіть непримітно, коли пройде перший запал? Звичаї виховання, громади зоставляють глибокий слід, глибоко залегають і дають себе дуже знати. А тільки зьявицця незадоволення -- усему годі! Шкода; а дівчина дуже симпатична, я її бачив кілька разів. Таке то.

Послав я Вам, сестричко моя, книжочку, що обіцяв давно, чи одержали її? Надпись зробив офіціальний через те, що вона мала переходить через чужі руки. Сей раз посилаю карточку гля Юлії Платоновни -- обясніть їй, будьте ласкаві, що я мав за ніякове попереду посилати, а спитавши Вас -- одважився.

Прощайте, серце моє, й не забувайте вашого приятеля й брата Михайла.

Поклоніцця од мене Ользі Платоновні!

Там само. - Арк.28-29 зв.

№5

[Київ, середина листопада 1891 р. Місце та дату листа встановлено за змістом. Під 12 листопада 1891 р. М.Грушевський згадував про отримання листа та сорочки, надісланих Г.Ямпольською (див.: Грушевський М. Щоденник (1888--1894 рр.). -- С.139). А про книгу, відправлену М.Грушевським разом із цим лис-том, Г.Ямпольська згадувала в кореспонденції до нього за 25 листопада 1891 р. (див.: ЦДІАК України. -- Ф.1235. -- Спр.301. -- Арк.256).]

Більш як місяць не мав я листа од Вас, і з такої прояви навіть став думати, що Ви, мабуть, хочете зірвати зносини свої зо мною. Тім не посилав досі і книжки про Київщину Див. прим.63., хоча й вона раніше вийшла. Зате тепера так трапилось, що ми ніби розмінялися подарунками -- в той самий день, як я написав Вам лист, я одержав сорочку од Вас (вона була прислана раніше, та я не зібрався раніше одебрати ту посилку). Дуже дякую Вам за подарунок Ваший - дуже гарна сорочка, та ще й усенька Вашої роботи!

Щодо книжки Данілевського Ідеться про головну працю російського філософа М.Данилевського «Росія та Європа» (1870 р.). М.Грушевський радив Г.Ямпольській ознайомитися з книжкою й раніше. У 1888 р. в листі до неї писав (див.: ЦДіАк України. - Ф.1235. - Спр.273. - Арк.63-64 зв.):

«Вы ещё ничего не написали о книге Данилевского, как она Вам понрави-лась? Против неё есть статья [В.]Соловьёва в “Вестнике Европы”, но я ещё не прочёл её до сих пор, знаю только, что тот нападает на идеи Данилевского во имя единства человеческого прогресса, человеческого духа. Но я думаю, что национализм, если откинуть некоторые увлечения им (к которым склонен действительно Данилевский), нисколько не помешает общечеловеческому прогрессу. А что касается соединения церквей, которые проповедует Со-ловьёв, то ведь религия должна особенно быть свободною от всяких нацио-нальных увлечений, и потому национализм не может повредить ей, на-ционализм истинный, очищенный, -- что нужно строго различать от шовини-стских увлечений. Если действительно на религиозных заблуждениях отра-жаются именно национальные склонности, национальный характер, то это только должно научить изгонять из области религии всякие национальные инстинкты, а испорченное ими нужно восстановить, а не признавать совер-шившимся фактом, с которым нужно идти на сделку. Путём такой сделки, конечно, не может и соединение церквей состояться».

У цитованому уривку листа М.Грушевський згадував статтю російського філософа В.Соловйова «Росія та Європа» (див.: Вестник Европы. -- 1888. -- №2). Критичні зауваги з приводу філософських концепцій М.Данилевського та В.Соловйова М.Грушевський висловив 1893 р. в рецензії на публікацію П.Мілюкова (див.: Грушевський М.С. Твори: У 50 т. -- Т.14: Серія «Рецензії та огляди» (1888-1897). - Л., 2002. - С.57-61)., то вона, як книжка розумного чоловіка, дуже цікава, й під взглядом користно прочитати єго, хоч провідні ідеї, а ще більше -- виводи практичні з них -- дуже несправедливі й несимпатичні. Щодо схеми прогрессівного руху, то думка, що рух се[й] не йде простим пругом, єсть дуже розповсюжена, ба навіть не всі признають і взагалі прогрессівний рух в історії й натомісь бачуть тільки рух взагалі, еволюцію.

Я пробуду ще в Київі до початку студня (грудня/декабря) і звідти поїду, мабуть, просто додому. В Камінець сеї осени мині поїхати не довелось: одебрав лист, що хазяїн цікавих мені документів не може привести їх раніше весни, бо ще не розпорядкував їх Мається на увазі В.Гурський (1822-1902 рр.) - власник приватного архіву з до-кументами стосовно Барського староства з с. Котюжани Могилівського повіту (тепер - Мурованокуриловецький р-н Вінницької обл.). Історик Ю.Ролле, з яким М.Грушевський по-знайомився в Кам'янці-Подільському під час згаданої в листі №3 подорожі Поділлям, пообіцяв йому доступ до зібрання В.Гурського. 4 вересня 1891 р. М.Грушевський занотував у щоденнику: «Ролле написав, що вже списувався з Гурским, хто єго зна: мені так[а] ще тепера [приходить] думка, що чи не краще б обійтися зовсім без поляків у сій справі» (див.: Грушевський М.С. Щоденник (1888-1894 рр.). - С.126). Утім він так і не скористався матеріалами з цього архіву у своїй дисертації, побудувавши її на власних знахідках у документосховищах Києва, Москви, Варшави. У серпні 1892 р. М.Грушевський дізнався від В.Антоновича, що син подільського іс-торика - М.Ролле - також працює над темою Барського староства, тож занотував у щоденнику: «[...] неприємно [це] - найбільше з псіхологичн[ого] погляду гля мене» (див.: Там само. - С.185). У 1897 р. в рецензії на дослідження М.Ролле М.Грушевський, згадуючи обставини знайомства з його батьком 1891 р., зауважував: «[...] опублікована тепер книжка д. Роллє має для мене особливу цікавість: цікаво було знати, що містить в собі для Барщини архив Гурського; цікаво було знати й те, як скористав з них автор, як уложив свою працю, що мала предметом ту ж тему, що й моя, але написана незалежно від неї» (див.: Грушевський М. [Рец.] Michal Rolle. Z przeszlosci. Okr§g Rowski - starostwo Barskie // Його ж. Твори: У 50 т. - Т.14: Серія «Рецензії та огляди» (1888-1897). - С.183-188).. Коли я поїду в Москву, ще все-таки мині не певно. Поки що маю роботу й у тутейшім архиві. Тепер готую реферат гля Товариства тутейшого історичного про барську околічну шляхту 24 листопада 1891 р. на засіданні київського Історичного товариства Нестора-літописця М.Грушевський виголосив реферат «Етнографічні дані про барську околичну шляхту до кінця

XVIII ст.», згодом опублікований (див.: Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца. -- Кн.6. -- Отд.1. -- К., 1892. -- С.15--16). Відбитку статті надіслав Г.Ямпольській (див. лист №6). й розпочав діло з тутейшою археографичною комісією, що вона надрукувала мій збірник барських документів Ідеться про Київську археографічну комісію, з якою М.Грушевський погодив друк збір-ки документів з історії Барського староства (див.: Материалы для истории местного управле-ния в связи с историей сословной организации. Акты Барского староства XV--XVI в. / Под ред. М.Грушевского // Архив Юго-Западной России. -- Ч.УШ. -- Т.І. -- К., 1893. -- 502 с.; Материалы для истории местного управления в связи с историей сословной организации. Акты Барского старо-ства ХУЛ--ХУШ в. / Под ред. М.Грушевского // Там же. -- Т.ІІ. -- К., 1894. -- 772 с.).. Се діло вчиницця в початку студня/грудня, й мині тра почекати єго кінця. Роботи дуже багато, і дуже шкода, що вже так мало зостаєцця часу до нового року.

У нас зіма; сніг, вітер сегодня. Взагалі мало де буваю, та й то більше по оффиції Тобто з офіційної, службової нагоди.; в театрі не був сей сезон ні разу, там, мабуть, в сему році й не буду. Сумний настрій взагалі громадський. Одводиш душу роботою.

Прощайте, мій друже, й будьте здоровеньки! Писати можна, щоб ув усякім разі лист дійшов моїх рук, в архів -- в Центральний архив университ[ета] св. Владимира, мині просто.

Ваш М.Г[рушевский]

Там само. - Арк.100-101 зв.

№6

Москва, 3 березня [1892 р. 7 лютого -- 13 березня 1892 р. історик працював в архівах та бібліотеках Москви над дисер-тацією (див.: Грушевський М.С. Щоденник (1888--1894 рр.). -- С.150--159; Крикун М. Магістерська дисертація Михайла Грушевського. -- С.586--587; Зашкільняк Л. М.С.Грушевський у Київському університеті (1886--1894 рр. -- С.244--245).]

Ось уже весна починаєцця - по календару, бо на дворі ще добра зіма струже! В Вас у Тифлисі, сестричко, мабуть таки й справді тепленько, а тут вуха добре мерзнуть. Та справжнеї весни я тут і не діждусь, і так вже хочецця швидче вибратися звіці. Куди попростую, не знаю, се буде залежать від того, що, приїхавши, почую в Київі; як не буде треба їхать ані в Варшаву, ані в Каменець, то пребувши кілька днів, думаю поїхати на село до діда й там перебути аж до Паски - там мені буде добре готуватись до екзамена, до котрого хтів би приступитесь у травні (май), як тільки факультет не закопилить губу, що дуже швидко, бо й се може бути.

Тут провожу я час самим монотонним способом. О одинадцятій годині іду в архів Московський архів міністерства юстиції., там сижу до 3--4[-ї], звіти на обід, з обіда в бібліотеку Публичного музея, звіти о 8-й годині додому; таким способом я вдома переважно тільки що ночую. Після масниці я мало де був -- в Румянц[евському] музеї, в Архиві іностранн[их] дел. Постановив, що на сей раз буде з мене й що тепера не побачив, то може другим разом побачу. А таки я маю певну думку, що як нещо не перешкодить, приїхати на той рік сюди знову, на кілька місяців вже й засісти [за] Литовську метрику таки добре. І тепер в неї ж пораюсь, і ще на кілька днів зостаєцця роботи. Також почав ходити і в Архив иностранн[ых] дел, та там мало що поживлюсь.

Вибачайте, що архивною матерією Вас поштую; мало що більше маю сказать; час проходить у роботі. Вчора заходив до одного молодого хлопця У щоденнику за 3 березня 1892 р. М.Грушевський зафіксував прізвище нового знайомо-го -- Миколаєнко (див.: Грушевський М.С. Щоденник (1888--1894 рр.). -- С.156), утім докладніших даних про цю людину в нас немає. з нашої сторони, з котрим припадково тут познаємився; добрий хлопець собі і щирий, як буде робити, будуть з него люде. Дак ото з ним балакали, і єго здивувала думка, щоб усе робити -- так і життя перебіжить... А мене так обставини зклали, що про життя окрім роботи я собі й помислити не можу. «Праця єдина нас вільними робить -- нумо до праці, брати!» Цитата з поезії Б.Грінченка «До праці!»..

Послав я Вам вчера брошюрку свою -- реферат, читаний в історич[ному] товаристві; Ви знаєте по-польску і вам не заважать польскі розмови. Пробачте моїм барянам -- вони неохайні й незвичайні. На сю мою бідну «Барщину» як у Києві, так і в Москві зкоса поглядають -- кажуть, що нічого цікавого не буде, і не варто працювати. Але я таки се діло хочу довести до кінця, чи вийде з него чи леміш, чи ніж, чи пшик, як то приказка єсть Про складнощі в опрацюванні теми магістерської праці М.Грушевський згадував в «Автобіографії» (див.: Грушевський М. Автобіографія, 1906 р. // Великий Українець: Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського. -- К., 1992. -- С.201)..

Буваю я ще тут часом у архиваріуса Литовської] метр[ики] одного Ідеться про М.Оґлобліна (1852--? рр.) -- історика-архівіста, співробітника Московського архі-ву міністерства юстиції. У щоденнику історика неодноразово зустрічаються згадки про неофіцій-ні зустрічі та розмови з М.Оґлобліним під час архівних студій у Москві (див.: Грушевський М.С. Щоденник (1888--1894 рр.). -- С.151--152, 155--158). Згодом, у передмові до монографії «Барське староство», М.Грушевський умістив подяку М.Оґлобліну за сприяння в роботі над документа-ми Литовської метрики (див.: Грушевский М. Барское староство: Исторические очерки (XV-- XVIII в.). - К., 1894. - С.'УІ)., трохи киянина; що зійдемось, то сперечаємось і сваримось аж за північ, одначе розходимось поки що як приятелі.

Числа 12-[1]5-го сподіваюсь бути в Київі; напишіть мині по адресу Центрального] архіву -- туди, бо не знаю, де я потім буду. Напишіть за Володю Ідеться про В.Ямпольського.. Будьте здоровеньки! Ваш щиро прихильний брат

Мих[айло] Г[рушевський].

Москва, 3 березіля

Там само. - Арк.47-48 зв.

№7

[Владикавказ] 29 грудня 1892 р.

На поздоровленє Ваше з Різдвяними святами поздоровлю Вас новим роком і пожичу Вам всего найкращого! Лист Ваший одержав зараз по приїзді, бо приїхав в північ під Різдво -- поспівав на кутю, да не вдалося. Екзамени дотяглися аж до 20-го102, так що я скорохвацько зібравшися, 20-го ж виїхав, втомлений і побитий, физично й морально! За поздоровленє Вас дякую, тільки я ще не магістр, а тільки «магістрант», та й з тим не тра б поздоровляти, бо й досі нудно, як згадаю за всі ті коверзування та приключки, аж вночі сницця!

Тепер би я міг сказати -- я ищу свободы и покоя, я б желал забыться и уснуть103, ці слова дуже підходять до мого сучасного духовного стану. Мині більш, як коли, тепер хочецця покою, волі й самоти. Через се ж мині дуже б тяжко було б куди-небудь зрушитись і свою думку -- побувати колись у Тифлисі -- приходицця одікласти на час. Перші три дні свят пройшли, хоч і весело, але метушливо -- сімья наша зібралася до купи, приїхали ще двоє родичів; з учорашнього дня стало мині вільніше. Переглядаю «Руську мисль»104 за сей рік (хоч вона щось сей год порожненька!) - сей год я зовсім одбився од усякої «текучої» публіцістики й літератури то за своїми мандрівками, то за пригодами, то студіюю потроху дещо привезене з собою - роботи багато, й давати собі довго спочивку я не можу.

Добра погода также стоїть тепера - зима, але не люта.

Як же проводите Ви час? Що доброго, нового в Тифлисі? Поклоніцця од мене Юліи Платоновні, а Володі я й сам пишу.

Ваш М.Грушев[ський]

1892 29/ХІІ

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
 
Предметы
Банковское дело
Бухучет и аудит
География
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Охрана труда
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Техника
Товароведение
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее