Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Техника arrow Аналіз існуючих засобів тропосферного зв’язку та їх основних частин

Аналіз тропосферних засобів іноземних армій

За кордоном військові тропосферні лінії набули великого розвитку. Військові відомства США та інших країн НАТО, а також Японії активно застосовують тропосферний зв'язок в стратегічній, оперативній і тактичній ланках управління військами і планують для подальшого впровадження в перспективних автоматизованих системах зв'язку і управління військами і зброєю. Тропосферний зв'язок задіяний на центральних вузлах родів військ, в мережах порайонного зв'язку, для створення на театрі воєнних дій рокадних і осьових ліній, забезпечення прямого зв'язку командування, створення рухомих ВЗ для об'єднань, з'єднань, окремих частин, а також в частинах морської піхоти і з'єднань швидкого реагування [15].

Із усіх побудованих стаціонарних аналогових і цифрових систем тропосферного зв'язку понад 170 систем загальною протяжністю близько 200 тисяч кілометрів, більше 75 належать військовим відомствам. Військові стаціонарні системи забезпечують багатоканальний зв'язок в стратегічній ланці управління, зв'язок дальньої зони виявлення повітряних цілей, в тому числі ракет, міжконтинентальний зв'язок в цілях управління контингентом військ країн НАТО розміщених на різних континентах і в острівних районах, зв'язок з базами військово-повітряних сил, аеропортами, військово-морськими базами [15].

Основні особливості дальнього тропосферного розповсюдження ультракоротких хвиль полягають в значно більшому (на 60…100 дБ) медіанному загасанні сигналу і наявності швидких і повільних завмирань в порівнянні із загасанням у вільному просторі. У зв'язку з цим, при розробці ТРС довелось створювати апаратуру з енергетичними показниками суттєво кращими, ніж у РРС. Крім того, для боротьби з швидкими інтерференційними завмираннями, було розроблено ряд методів, котрі дозволили суттєво покращити надійність роботи ТРС.

В рухомих станціях антени діаметром не перевищують 12 метрів, транспортуються в складеному стані. В стаціонарних ТРС вони мають значні площі, наприклад (18Ч18) квадратних метрів.

Враховуючи, що більшість станцій працює в складних природних умовах, антенні пристрої були пристосовані для роботи при сильних вітрових навантаженнях (до 65 м/с) і надзвичайно низькій температурі (так для мережі ТРЛ на Алясці був передбачений обігрів антени). Енергія від апаратури до антени передається по коаксіальному кабелю або по герметизованому хвильоводу [15].

Передаючі пристрої, потужністю від декількох сот Вт до десятків кВт, а на унікальних дуже дальніх лініях - сотні кВт, використовують частіше всього у вихідному каскаді багаторезонаторні клістронні підсилювачі (в діапазонах вище 800 МГц). Розроблені і випускаються клістрони з коефіцієнтом корисної дії, що досягає 50%.

Приймальна апаратура тропосферних станцій має глибоке автоматичне регулювання підсилення, зменшуючи на 35…40 дБ коливання сигналу на вході детектора [15].

Системи боротьби із завмираннями - найважливіші в апаратурі ТРС. Для цього використовується приймання сигналів при просторовому, частотному і кутовому рознесенні сигналів при кратності рознесення 2, частіше 4, а інколи і більше. Оптимальне складення сигналів здійснюється як по низькій, так і по проміжній частоті. В останні роки розроблені і впроваджуються методи автокореляційного прийому з використанням складних сигналів [15, 18].

Сучасна елементна база дозволяє створювати цифрові ТРС зі швидкостями передачі інформації 10…12 Мбіт/с. При цьому доводиться застосовувати методи боротьби з міжсимвольною інтерференцією, перешкодостійке кодування, адаптивну кореляцію зі зворотнім зв'язком «по рішенню» і т.п. [15].

При необхідності передачі цифрових потоків до 1…2 Мбіт/с можна обійтися без складних методів боротьби з міжсимвольною інтерференцією. При цьому, у порівнянні з аналоговими системами, крім спрощення комутації, зменшення маси і габаритних розмірів апаратури розділення каналів покращується стабільність експлуатаційних показників, підвищується рівень автоматизованості і відповідно спрощується експлуатація [15].

В апаратурі нового покоління ТРС збільшується надійність завдяки використанню інтегральних схем і створення надійних підсилювачів потужності з великим ККД і більш широкою смугою частот. Апаратура цифрових систем менш чутлива до коливань напруги. Вона краща по ремонтопридатності, автоматичному контролю і способам усунення пошкоджень. Застосування мікропроцесорів дозволило створити ефективні модеми з системою контролю стану кожного пристрою обладнання і її відображення на дисплеї.

В цифрових багатоінтервальних системах тропосферного зв'язку шуми завдяки регенерації накопичуються значно повільніше, ніж в аналогових, що дозволяє будувати лінії тропосферного зв'язку з великою кількістю інтервалів при незначному погіршенню якості роботи.

Характерною особливістю цифрових ТРС являється забезпечення роботи в режимах тропосферного розсіювання і прямої видимості. Завдяки цьому закордонні спеціалісти прагнуть до скорочення типажу станцій, підвищують міжвидову уніфікацію засобів, що значно скорочує видатки на їх виробництво, експлуатацію і дозволяє скоротити число обслуговуючого особового складу. При використанні тропосферного зв'язку в військах забезпечується підвищення прихованості передачі інформації (у порівнянні із засобами радіозв'язку) - передачі цифрових і мовних повідомлень, даних від персональних обчислювальних машин і телетайпів, збільшується ефективність використання смуги частот [15, 18].

Цифрові станції військового тропосферного зв'язку широко застосовуються на центральних ВЗ родів військ, для забезпечення зв'язку між аеродромами ВПС, військово-морськими базами, на КП і ЗКП об'єднань і з'єднань, в польових умовах при побудові мереж і систем зв'язку на ТВД і в прифронтових районах. Станції почали виготовлятися в комплексі [15].

Строки розробки засобів тропосферного зв'язку скорочені більш ніж у два рази і доведені до двох-трьох років. При цьому замовлення на розробку апаратури видається декільком фірмам, а право на серійне виробництво отримує фірма, котра досягла найкращих техніко-економічних показників. У такому випадку виготовляється не менше 10…15 дослідних зразків для проведення всебічних досліджень [11].

В цифровій тропосферній військовій апаратурі застосовуються цифрові модеми, що адаптивні до змін параметрів багатопроменевості каналів. В системі AN/TRC-170 використовується метод ефективного прийому сигналів з відносною фазовою телеграфією при наявності захисного інтервалу на передачі; в системі DISCAT - метод адапривної корекції зі зворотнім зв'язком по рішенню; в системі Н7400 - метод прямої корекції помилок, при якому цифрові посилки даної комбінації розносяться по часу перемноженням для автоматичного пошуку кореспондента, його розпізнавання і встановлення зв'язку, а в період забезпечення зв'язку - для автоматичного вибору найбільш придатних робочих хвиль [15].

Проводяться науково-дослідницькі роботи по пошуку можливості використання пасивних і активних ретрансляторів і методів створення штучних неоднорідностей на шляху тропосферного розповсюдження. Розгорнуті роботи по створенню модульного напівпровідникового антенного підсилювача з сумарною потужністю до 1 кВт і більше, що дозволить вирішити ряд технічних задач і значно зменшити масу і габаритні розміри станції. Перед промисловістю поставлена задача на порядок зменшити вагові характеристики комплексу апаратури, без урахування джерел живлення. Для компактності станції в умовах переміщення по бездоріжжю, фірмами США практикується розміщення на одному шасі як станції, так і її антенних пристроїв і джерел електроживлення [15, 18].

Фірмою Marconi (Великобританія) виготовлений аналізатор лінії тропосферного зв'язку масою 6,8 кг, що автоматично визначає придатність каналу і параметри ТРЛ.

Модульна конструкція станції покращує умови ремонтопридатності і дозволяє на протязі 1…3 хвилин за допомогою автоматичної сигналізації визначати несправність і замінювати модуль, котрий вийшов з ладу. В деяких системах забезпечується автоматичне переключення несправного модуля на резервний. Кожен модуль містить індикацію на світлодіодах, покази яких виведені на передню панель a вказують на їх технічний стан.

В країнах НАТО прийнята довгострокова програма по підвищенню розвідзахищеності і перешкодостійкості радіоелектроних засобів зв'язку. Для засобів тропосферного зв'язку ця проблема вирішується в напрямку створення гостронаправлених антен, зменшення рівнів бокового і заднього випромінювань, створення антен з керуємим нулем діаграми спрямованості, шукають можливість керування променем випромінювання антени в межах 15є по ширині і вертикалі (куту місця), а також використання складних сигналів, методи перешкодостійкого кодування, перешкодостійкі модеми, адаптація по потужності передаючих пристроїв, впроваджується аппаратура контролю і виявлення перешкод з візуальним їх відображенням, шукаються інженерно-технічні шляхи для створення перешкодозахисних багатопроменевих антенних систем [11].

Закордонні спеціалісти проводять великі пошукові роботи по захисту засобів тропосферного зв'язку від впливу електромагнітного імпульсу. На їх думку, найбільше зазнають впливу ЕМІ лінії прив'язки ТРС до ВЗ ПУ, пристрої сигналізації, управління мережею зв'язку, антенно-фідерні пристрої, радіоапаратура. Крім того, вплив ЕМІ може призвести до загибелі операторів, які знаходяться за пультами управління. З метою захисту передбачаються наступні заходи: розширення системи тропосферного зв'язку за рахунок включення систем інших відомств; створення резервних ТРС з антенно-фідерними пристроями, що розміщені в захисних приміщеннях; застосування в радіоелектронній апаратурі ТРС радіаційно стійких матеріалів і деталей;створення схем захисту з блокуванням виникаючих збиткових струмів і напруг; автоматичне відключення радіоелектронної апаратури в момент дії ЕМІ; застосування захисних екранів і т.п. [15].

Подальше удосконалення засобів тропосферного зв'язку, на думку закордонних спеціалістів, слід спрямовувати на форсоване впровадження цифрових методів передачі інформації; продовження створення уніфікованих типів апаратури; використання єдиних засобів тропосферного зв'язку для військового, державного і комерційного використання; підвищення розвідзахищеності та перешкодозахищеності роботи; використання чотирирівневої ВФТ і адаптивної дельта-модуляції з метою збільшення пропускної можливості; подальше удосконалення роботи в режимі прямої видимості при пониженій потужності; застосування крім рознесеного прийому комбінованих способів боротьби з багатопроменевістю, в тому числі адаптивні модеми, метод прямої корекції помилок, що дозволить підвищити ефективність використання спектру.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Аналіз існуючих засобів тропосферного зв’язку та їх основних частин