Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Техника arrow Аналіз існуючих засобів тропосферного зв’язку та їх основних частин

Аналіз існуючих засобів тропосферного зв'язку та їх основних частин

Для забезпечення стійкості управління військами об'єднання система зв'язку, як правило будується по принципу опорної мережі (стаціонарної та польової) так і по принципу прямих зв'язків.

В останні роки для організації прямих зв'язків між пунктами управління в об'єднаннях поряд з радіорелейними засобами щільне місце займають тропосферні засоби зв'язку.

Тропосферний зв'язок володіє рядом переваг, основними серед яких є [16]:

  • - значна пропускна спроможність;
  • - висока технічна надійність тропосферних ліній зв'язку у порівнянні з радіорелейними лініями (так як значно зменшується кількість пунктів ретрансляції).

При використанні тропосферного зв'язку в бойовій обстановці проявляються такі переваги цього зв'язку [1]:

  • - тропосферний зв'язок практично не порушується в умовах висотних ядерних вибухів;
  • - суттєво зменшується кількість особового складу, тому що для побудови ТРЛ застосовується менша кількість станцій;
  • - забезпечується можливість організації зв'язку через «голову» противника, через непрохідні перешкоди.

В той же час недоліками тропосферного зв'язку є те, що станції великогабаритні, є джерелами шкідливого біологічного випромінювання, використання потужних передавачів знужує прихованість тропосферної станції.

В наш час для розгортання ліній прямого зв'язку в Армійському корпусі використовується тропосферна станція Р-412М. У зв'язку з їх обмеженою кількістю в окремому лінійно-вузловому полку зв'язку АК вони використовуються на найбільш важливих напрямках - для зв'язку від командного пункту і запасного командного пункту АК до командного пункту і запасного командного пункту механізованої та танкової бригад. На кожному напрямку тропосферний зв'язок організовується в трьохканальному режимі зі забезпеченням телефонного та телеграфного засекреченого зв'язку.

В наш час ПОМЗ будується на основі аналогових засобів каналоутворення з довготривалою комутацією (кросуванням) каналів на опорному вузлі зв'язку. Побудована на таких принципах мережа, володіє рядом недоліків, котрі автоматично розповсюджуються на ОВЗ і ВЗ ПУ, значно погіршуючи можливості їх бойового застосування.

Перший недолік полягає в тому, що кросова комутація каналів на ВЗ забезпечує необхідність індивідуального закріплення каналів за інформаційним напрямком. За кожним напрямком в цілях забезпечення необхідної стійкості зв'язку доцільно закріпити декілька каналів, виділених із різних систем каналоутворення (кабельної, радіорелейної, тропосферної і т.п.). Так, наприклад, на ОВЗ головної осі ПОМЗ АК необхідно прийняти і розподілити до 40 каналів. Необхідність виділяти велику кількість каналів робить громіздкою ПОМЗ [16].

Другий недолік полягає в тому, що на підготовку до роботи складних каналів витрачається велика кількість часу. Цей час в основному визначається часом, необхідним для налагодження і регулювання каналів і трактів апаратури каналоутворення. При цьому правильне налагодження і підготовка кожного із простих каналів не дає гарантії придатності складного каналу. Досвід показує, що навіть в умовах відносної стійкості функціонування ПОМЗ, час підготовки складного каналу і передача його на засекречування, складає в середньому 25-30 хвилин.

Третій недолік полягає в практичній неможливості об'єднання вторинної мережі. Мережі телеграфного, телефонного зв'язку і передачі даних являються уособленими, що призводить до збільшення і так значної потреби ПУ в каналах, але загальне навантаження залишається низьким.

Четвертий недолік полягає в тому, що наявність апаратури засекречування тимчасової стійкості на ВЗ не в повній мірі забезпечує безпеку телефонного зв'язку. Закріплення апаратури засекречування за каналом вимагає використання на ВЗ великої кількості одноканальних комплектів різних типів і виключає можливість використання групової апаратури засекречування.

З переходом системи зв'язку до комутаційної мережі, змінюється організаційно-технічна побудова ПОМЗ, в тому числі відбувається скорочення загальної кількості задіяних каналів і підвищується мобільність ВЗ, своєчасність зв'язку, а також їх стійкість за рахунок автоматичного перерозподілу цифрових потоків інформації при виході зі строю вузлів, осей і рокад зв'язку.

Перспективна система зв'язку будується на основі впровадження цифрових методів передачі інформації і автоматизації процесів комутації каналів і повідомлень. Перехід від некомутуємої мережі до комутуємої пов'язаний з суттєвою зміною структур каналів і повідомлень передаваємих в мережі.

В наш час прийняті на озброєння цифрові тропосферні станції Р-423-1 і Р-423-2. Станція Р-423-1 конструктивно виконана, як кінцева, однак в ній закладено принцип ділення, тобто шляхом скорочення кратності рознесення (з 8 до 4) дана станція може використовуватися як ретранслятор. В даній станції закладена можливість передачі як дискретних, так і аналогових сигналів в цифровій формі [16].

В Р-423-1 при переході до цифрової комутаційної системи зв'язку доцільно використовувати для організації зв'язку на лініях прямого зв'язку ПОМЗ фронту (оперативного командування), лініях прив'язки ВЗ ПУ до ОВЗ і для побудови ліній тропосферного зв'язку між ПУ головного командування на напрямках і ПУ підлеглих йому об'єднань.

Для організації тропосферного зв'язку по лініях прямого тропосферного зв'язку передбачається використання Р-423-2.

Застосування цифрових ТРС в корпусній ланці управління дозволить підвищити мобільність і стійкість зв'язку АК.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Аналіз існуючих засобів тропосферного зв’язку та їх основних частин