Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Журналистика arrow Вплив процесу харчування на життя українців у формуванні ефективних соціальних комунікацій на телебаченні

Вплив процесу харчування на життя українців у формуванні ефективних соціальних комунікацій на телебаченні


Вплив процесу харчування на життя українців у формуванні ефективних соціальних комунікацій на телебаченні

У статті визначено, як сприймають процес харчування українці та їхнє ставлення до телевізійних кулінарних шоу, визначені основні принципи диференціації технологій кулінарних проектів через призму ролі і значення їжі, досліджуються складові, що у сукупності утворюють сучасні кулінарні телевізійні шоу, а також виокремлюються комунікаційні технології, що дозволяють кулінарним телепередачам досягати своєї головної мети - розповсюдження гастрономічно-культурологічного досвіду українського народу серед телеглядачів України. Здійснено огляд комунікаційних телевізійних технологій кулінарних шоу-програм з позиції теорії масової комунікації як аспекту соціальної комунікації.

Концепт "їжа" впливає на життєдіяльність людини духовно і тілесно. Автор статті досліджує сприйняття українцями процесу харчування з метою вдосконалення телевізійного гастрономічного контенту як специфічного явища діалогічного комунікативного простору, що є одним з актуальних напрямів сучасних медіа досліджень. Шоу-технології, які застосовують у створенні кулінарних шоу, перетворюються на засіб формування світосприйняття аудиторією поняття їжі та харчування як важливого аспекту щоденного існування суспільства.

Розробці питань комунікаційних телевізійних технологій багато уваги приділяють вітчизняні та зарубіжні науковці, зокрема: Г. Почепцов, В. Іванов, А. Москаленко, В. Різун, О. Холод, В. Гоян, А. Яко- вець, В. Матвієнко, В. Бугрим, В. Лисенко, О. Ко- новець, В. Патрушев, Д. Гавра, Т. Єжинанська та інші. Зазначимо, що більшість комунікативних моделей розроблено у XX ст. Теорія комунікації оперує великою кількістю моделей загальнотеоретичного й прикладного характеру: соціологічними, психологічними, семіотичними, технічними й багатьма іншими. Менше дослідженими є соціально-комунікаційні технології кулінарних проектів, їхній взаємозв'язок із культурологічним та духовним впливом їжі на життя людей. Серед дослідників кулінарних телешоу назвемо В.М. Вільчек, М.О. Бережну, С.Л. Уразову, Г.Г. Молчанову, М.В. Капкан та Л.С. Ліхачову, Т.Ю. Веремчук, Ю.Е. Фінклера, Т.А. Захарс, С.В. Тагамлика, А.В. Юсиповича, К.В. Грубича. Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць цих учених, слід зазначити, що у вітчизняній науці комунікаційні телевізійні технології саме кулінарних телевізійних шоу досліджені недостатньо.

Аналіз наукових джерел з соціально-комунікаційної галузі знань, їх інтеграція та систематизація; проведення соціологічного опитування методом анкетування з метою з'ясування ставлення українців до процесу харчування та сприйнятті ними кулінарних шоу, розробка схеми соціально-комунікаційних технологій створення якісного телепродукту на гастрономічну тематику шляхом їх виокремлення та диференціації.

Насамперед визначимо, що ми розуміємо під терміном "комунікаційні технології кулінарних телевізійних шоу". З цією метою звернемося до тлумачення базового терміна "комунікаційні технології", який О.М. Холод визначає як: "комплекси- дії, спрямовані на зміну моделей поведінки суспільства під час обміну інформацією між комунікатором і комунікантом" [3, с.8]; у такому випадку комунікаційними технологіями кулінарних телевізійних шоу слід вважати спеціальні телевізійні комплекси-дії, спрямовані на зміну моделей поведінки телеаудиторії певного сегменту за допомогою обміну інформацією, яка стосується як безпосередньо кулінарії, так і кулінарного дискурсу.

Кулінарний дискурс, як показує практика сучасних медіа, є досить затребуваним аудиторією. Представники телевізійного бізнесу вже давно зрозуміли, що кулінарні проекти не є чимось спорадичним, тобто другорядним, випадковим у сітці мовлення того чи іншого каналу, а навпаки - кулінарні передачі завжди будуть локомотивами по залученню рекламних бюджетів, бо попит на них завжди залишатиметься стабільним, він не залежить від політичної, соціальної та економічної ситуації у тій чи іншій країні у певний період часу її розвитку. Підприємці від телебачення швидко зреагували на тенденцію зміни ставлення людей у всьому світі до їжі як до чогось приземленого і побутового.

Сфера їжі - один із найбільш важливих факторів життєдіяльності людини. За влучним висловом Олександра Геніса, "кожна врятована з Лети страва - це ієрогліф вітчизняної культури, вона не менш цінна, аніж відбудована церква чи врятована ікона" [1, .№1]. Про вплив харчування на менталітет націй у різні часи повідомляли такі дослідники гастрономічної культури як француз Олександр Дюма, росіяни Вільям Похльобкін та Софія Кириленко, американець Дуглас К. Стівенсон та інші. Французький мислитель, кулінар та політичний діяч початку 19-го століття Жан-Антельм Брийя- Саварен у своїй фундаментальній праці "Фізіологія смаку" висунув ряд тез, які перетворилися на афоризми. Зокрема, "Долі націй знаходяться в залежності від того, як вони харчуються" [2, с.202].

Для визначення ставлення саме українців до процесу харчування ми провели соціологічне опитування 800 респондентів з чотирьох регіонів України - Півночі (Київ), Півдня (Одеса), Сходу (Полтава) та Заходу (Чернівці). Результати відповідей на запитання анкети "Чим є для Вас процес харчування?" виявило, що українцям притаманне майже полярне сприйняття щоденної їжі - близько половини респондентів сприймають процес харчування як вимушену життєву необхідність. На противагу такій частині населення інша вагома частина опитаних вбачає у "поїданні" естетично-духовне задоволення. Результати опитування ми оформили в табл. 1. Аналіз показників, поданих у табл. 1, дозволяє стверджувати, що третя за кількістю ствердних відповідей категорія респондентів вважає процес харчування приводом для спілкування. Зовсім мало людей вважають, що на їжу шкода витрачати час, лише у Полтаві (13,07%) та Одесі (9,5%) аналізований фактор є суттєвим у середньому для кожного десятого мешканця. Але така кількість аудиторії не впливає на формування рейтингів кулінарних шоу, тому зважати на людей із позицією "шкода витрачати час на процес харчування" виробникам гастрономічних проектів не варто, на наш погляд.

Необхідно, на нашу думку, зосередитися на групах "вимушена життєва необхідність", "естетично-духовне задоволення" та "привід для спілкування", оскільки кожна із згаданих категорій вимагає певної побудови формату того чи іншого кулінарного проекту. Якщо виробники прагнуть залучити аудиторію, для якої їжа є вимушеним актом, то й побудова, і зміст програми мають бути максимально прикладними, здебільшого повчальними, просвітницькими, із великою кількістю кулінарних порад і класичною демонстрацією приготування страви. Рецептура страв у таких проектах має бути простою і з використанням доступних продуктів. Аналіз показників табл. 1 свідчить про те, що особливо прихильно сприймуть програми, створені за такими соціально-комунікаційними технологіями, люди в Києві (45,83%) і Чернівцях (58%), що, свідчить про значну кількість тамтешніх мешканців, яким немає можливості витрачати багато часу на розваги й певні життєві задоволення. Очевидно, у столиці та на Буковині більше людей, ніж будь де, змушені займатися бізнесом, виробництвом, зароблянням грошей.

Категорія "романтиків", під яку, на наш погляд, підпадають люди, які сприймають процес харчування як естетично-художнє задоволення та привід для спілкування, спонукають творцівкулінарних шоу до використання більшого арсеналу соціально-комунікаційних технологій.

Таблиця 1. Вплив процесу харчування на життя українців

Київ Одеса Полтава Чернівці

Чим є для Вас процес харчування?

% до відповіді

% до

% до відповіді

% до відповіді

відповіді

вимушена життєва необхідність

45,83

36,50

33,17

58,00

процедура, на яку шкода витрачати час

4,69

9,50

13,07

3,50

естетично-духовне задоволення

31,25

42,00

34,17

25,50

привід для спілкування

16,67

9,50

17,59

8,50

інше

1,56

2,50

2,01

4,50

Для аудиторії, яка вбачає у процесі спілкування естетично-духовне задоволення та привід для спілкування, доцільним буде залучення до участі у проектах відомих людей, велике значення має зовнішній вигляд кухні та декорації, естетика презентації готових страв, більша кількість цікавої, пізнавальної інформації, що виходить за рамки презентації простої рецептури приготування їжі. Саме зазначена категорія аудиторії змушує телевізійників постійно трансформувати формати кулінарних шоу, щоб підтримувати високий рівень цікавості глядачів. Люди, для яких їжа є приводом для спілкування, найбільш активно підтримують ігрові формати кулінарних поєдинків, стежать за гастрономічними подорожами, готові вболівати за перебігом пристрастей, що інколи вирують на знімальних майданчиках гастрономічних реаліті-шоу. Сумарно категорія "романтиків" (третій і четвертий варіант відповіді) об'єднує 47,92% киян (31,25% + 16,67% = 47,92%), одеситів (42% + 9,5% = 51,5%) та полтавців (34,17% + 17,59% = 51,76%). Аналізовані показники свідчать про те, що кожен другий мешканець Півночі, Півдня та Сходу України отримує задоволення від їжі та застільних розмов. Останнє робить таких людей потенційною аудиторією різноманітних кулінарних шоу. Найменше готові радіти трапезам та супутнім бесідам у Чернівцях - лише третина населення (25,5% + 8,5% = 34%). Описану обставину варто враховувати виробникам регіональних кулінарних шоу, адже глядач на Буковині ще не готовий до значних телевізійних кулінарних експериментів, його цілком влаштують класичні гастрономічні програми з демонстрацією процесу приготування нескладних страв.

Закінчуючи розглядати ставлення українців до процесу харчування, зазначимо, що варіант "інше" обрали мало респондентів - у середньому 2% від загальної кількості в усіх регіонах, окрім Чернівців, де мають власну точку зору щодо відповідей на поставлене питання 4,5% опитаних. Серед відповідей на відкрите запитання "інше" є такі: "процес підтримання метаболічного гомеостазу" (чоловік, студент, 20 років), "для набору ваги" (чоловік, студент, 21 рік), "відпочинок" (жінка, студентка, 21 рік), "привід випити" (чоловік, дизайнер, 34 роки). Характер висловлювань, соціальний статус (студенти та представник творчої професії) й молодий вік авторів дають підстави стверджувати, що цитовані вербальні реакції опитуваних є або проявом почуття гумору, або притаманним молодості та чоловічій статі прагненням бути сильним та фізично привабливим (теза про набір ваги прозвучала в анкетах лише чоловіків). Загалом же малочисельність висловлювань "інше" дає підстави стверджувати, що ми правильно окреслили фактори впливу процесу харчування на життя українців.

Як же часто телеглядачі дивляться по телебаченню програми про їжу? Адже ми вже знаємо з попереднього аналізу, що більшій частині населення країни царина харчування принаймні небайдужа. Результати відповідей по регіонах на поставлене питання №2 ми навели у табл. 2. "Активність телеаудиторії кулінарних шоу".

Таблиця 2.

Активність телеаудиторії кулінарних шоу

Київ

Одеса

Полтава

Чернівці

Як часто Ви дивитеся кулінарні

% до відповіді

% до

% до відповіді % до відповіді

телешоу?

відповіді

досить часто

15,10

24,00

23,12

15,00

інколи

34,90

33,50

23,12

40,00

дуже рідко

33,85

25,00

35,68

26,00

не дивлюся

13,54

15,00

3,02

18,00

не знаю про їх існування

2,60

2,50

1,51

1,00

Активними глядачами програм про їжу та її приготування вважають себе в середньому 20% респондентів. Найбільш віддані глядачі живуть в Одесі (24%) та Полтаві (23,12%), менший відсоток фанатів кулінарних шоу виявився в Києві та Чернівцях (по 15%).

Ширший у порівняні з активними глядачами масив аудиторії дивляться гастрономічні передачі час від часу - від 23,12% у Полтаві, до 40% у Чернівцях. Позиція "інколи дивлюся кулінарні телешоу" дозволяє нам віднести групу респондентів, що її обрали, до цільової аудиторії кулінарних проектів. Сумарно разом із більш постійними глядачами вони складають половину усієї аудиторії: Київ

- 50%, Одеса - 57,5%, Полтава - 46,24%, Чернівці

- 55%.

Негативно (для творців досліджуваного контенту) працює аудиторія, яка дивиться кулінарні шоу "дуже рідко" або взагалі нехтує ними. Статистика респондентів, які обрали третій і четвертий варіанти відповіді на питання "Як часто Ви дивитеся кулінарні шоу?" разом складає у Києві 47,39%, Одесі - 40%, Полтаві - 38,7%, Чернівцях - 44%. Дуже рідко переглядають кулінарні програми приблизно третина глядачів в усіх куточках країни, категорично не сприймають такі програми найбільше людей у Чернівцях (18%), що пояснюється, на наш погляд, попереднім висновком, адже для 58% мешканців Буковини харчування це лише вимушена життєва необхідність. Не цікавляться кулінарними проектами також 13,54% киян та 15% одеситів. Майже немає байдужих до телешоу про їжу у Полтаві - там лише 3,02% ніколи їх не дивляться. Ми пояснюємо такий показник особливістю менталітету та мононаціональні™ регіональної полтавської кухні, де саме українська складова найбільше збереглася. Для кореневих українців питання харчування та пієтетного ставлення до їжі завжди було важливим і майже сакральним. Для мешканців Полтавщини поговорити про їжу і подивитися кулінарну програму природно, про що свідчать кращі зразки опису процесу харчування, що залишили у свої творах в українській та російській літературі уродженці цього краю І. П. Котляревський та М.В. Гоголь. Полтавців, очевидно, приваблює простота кулінарних шоу, їхня доступність для розуміння, адже за словами французької документалістки Анн Жорже, "для написання кулінарних рецептів не потрібно бути великим вченим або належати до певного соціального прошарку. Кожна людина коли-небудь любила ту чи іншу страву і хоче про неї розповісти... Записувати ці спогади - це спосіб зберегти їх" [Певзнер Г ]. Додамо, "записувати" стосовно перегляду телешоу тотожне поняттю "дивитися", тобто "записувати" рецептуру страви спочатку у своїй пам'яті, а потім і в родинних кулінарних записниках. Очевидно, на Полтавщині така традиція жива, про що свідчить відсутність там небайдужих щодо перегляду кулінарних шоу людей.

Закінчуючи розгляд питання рівня уваги глядачів до кулінарних шоу, зазначимо, що майже немає людей, які взагалі не знають про їх існування. Таких виявилося менше 2% у середньому по всіх регіонах, що дозволяє нам не брати до уваги як фактор впливу цю частину аудиторії.

Висновки і пропозиції. Отже, проведений аналіз дозволяє з'ясувати, що телевізійна аудиторія поділена навпіл на людей, які цікавляться кулінарними проектами (їх трішечки більше) та такими, котрі залишаються до них байдужими. Вважаємо такий висновок свідченням норми, оскільки програми про їжу не відносяться до найбільш масових та затребуваних усіма прошарками суспільства, їх ніколи не ставлять у прайм-тайм (за винятком деяких, формат яких максимально трансформований до жанру розваг та реаліті-шоу). Тому виробникам кулінарних шоу треба боротися не за розширення кількості глядачів, а за збереження існуючих симпатиків, число яких (понад 50% від загальної кількості телеаудиторії) все ж таки залишається надто вагомим як для рекламодавців, так і для формування загального рейтингу каналів-мовників.

Тому питання гастрономічної культури, а саме її телевізійної презентації, сьогодні виявляються актуальними з позицій культурологічного, філософського знання, заслуговують прискіпливого теоретичного вивчення.

Ми не знайшли жодного фундаментального дослідження кулінарних шоу, яке б дозволило виокремити саме аналіз та розбір телепередач на гастрономічну тематику в самостійний напрямок телевізійної критики і науки про телевізійні комунікації. Поки що ми спостерігаємо окремі праці з аналізу тих чи інших конкретних кулінарних проектів, або ж спроби аналізу кулінарних шоу як фрагменту більш узагальнених досліджень телевізійних процесів. Згадана обставина свідчить про перспективність наукового осмислення та узагальнення тенденцій розвитку комунікаційних технологій презентації гастрономічної культури.

Список літератури

1. Генис А. Хлеб и зрелище. О кулинарной прозе Вильяма Похлебкина / Александр Генис // М.: журнал "Звезда", "Эссеистика и критика", 2000, №1.

2. Физиология вкуса: Сочинение Брилья- Саварена, переведенное на немецкий язык и дополненное Карлом Фогтом // Лаврентьева Е.В. Культура застолья XIX века: пушкинская пора. - М.: Терра, Книжный клуб, 1999. - С.202.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
 
Предметы
Банковское дело
Бухучет и аудит
География
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Охрана труда
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Техника
Товароведение
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее