Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Журналистика arrow Екотематика в сучасних ЗМІ

Жанрові особливості екологічних матеріалів

Сучасна українська екожурналістика використовує різноманітні лінгвістично-комунікативні методи. Вдале застосування жанрових форм і мовностилістичних прийомів вдосконалює масово інформаційну діяльність, невід'ємно пов'язується з конкретними завданнями з проблематики довкілля, сприяють підвищенню виразності та комунікативної ефективності екопублікацій. Професійне оперування жанровими формами може впливати на розкриття тем, пов'язаних із довкіллям, на процес створення публікації, на визначення її текстових рамок та лінгвістичних засобів.

Лінгвістичні засоби екожурналістики посилюють вплив газетного матеріалу, поглиблюють сприйняття проблем, пов'язаних із довкіллям. Різноманітність та доречність мовностилістичних прийомів, що їх використовує екожурналіст, уміння майстерно інтерпретувати цікаві факти підвищує ефективність масово інформаційного впливу й успішність розкриття екологічної проблематики.

Успішність викладу екоінформації залежить від професіоналізму журналіста, скрупульозності у поводженні зі словом, вміння лаконічно, образно викладати думки, дотримуватися системності та нормативності обраних мовних засобів. За допомогою різних експресивних засобів можна домогтися розширення можливостей мовної творчості, формування глибокого емоційно-чуттєвого сприймання екологічного тексту.

За час існування екологічної журналістики в Україні склалася певна система жанрів екологічних ЗМІ. Серед основних жанрів, які використовуються суспільно-політичними ЗМІ для публікації екологічних матеріалів, дослідник Д.Олтаржевський виділяє такі:

  • - гаряча новина (використовується у разі яких-небудь неординарних подій, таких як аварії на підприємствах, викиди шкідливих речовин, що призвели до масового отруєння або смерті, природні катаклізми, заяви офіційних осіб);
  • - стаття-довідка (довідкова інформація про яку-небудь проблему, вплив тих або інших речовин на здоров'я людини; виконує освітньо-просвітницьку функцію);
  • - інтерв'ю з експертом (використовується або и тому випадку, коли той, що сам інтерв'юється, є предметом інтересу публіки, впливовий і має авторитет, або коли проблема вже сама по собі не є новиною, і в цьому випадку жанр інтерв'ю допомагає подивитися на дану проблему з іншого боку, подати нову точку зору);
  • - репортаж (опис події, що відбувається безпосередньо з місця подій; сьогодні це один з найпоширеніших жанрів екологічної журналістики)[13, с.30].

Аналіз матеріалів на екологічну тему доводить, що складовими, які формують журналістський матеріал, є: робота з науковими, статистичними даними, коментар фахівців з тієї чи іншої проблеми, вмотивоване використання спеціалізованих таблиць, полеміка з певного питання, зворотний зв`язок з читачами у формі листів, дзвінків, анкетування аудиторії.

Майстерність журналіста-еколога вимагає володіння традиційними методами професійної діяльності. До них відносять інтерв`ю, спостереження, робота з документами. До спеціалізованих методів екологічної журналістики відносять екологічну дискусію, екологічну полеміку, журналістське екологічне розслідування, екологічний моніторинг. Свій подальший розвиток в екологічній журналістиці отримує універсальний метод журналістського спостереження. Важливе місце в журналістській діяльності займає робота з документами. Журналіст-еколог у цьому плані повинен бути особливо наполегливим, уважним, винахідливим в отриманні необхідних документів, оперативним у їх вивченні, професійно різнобічним в аналізі матеріалів[13, с.28].

Також необхідним є віртуозне володіння такими жанрами і методами отримання інформації, як інтерв'ю, бесіда, круглий стіл, прес-конференція. У цьому сенсі особливо важливою є дискусія як спосіб формування і віддзеркалення плюралізму у вирішенні екологічних проблем. У свою чергу, журналістське розслідування дозволяє журналістові поглянути на проблему ніби зсередини, особисто втрутитися в її дослідження. Це тим більше важливо, що до розслідувальної журналістики вдаються зазвичай в найкритичніших ситуаціях, що вимагають негайного вживання заходів. Як правило, результативність таких публікацій надзвичайно висока.

Існують і такі форми роботи, як екологічний аналіз, екологічний моніторинг, тобто системне спостереження за природними об'єктами, складання досьє з екологічної проблематики. Журналістові-екологові необхідно постійно бути в курсі діяльності достатньо численних природоохоронних відомств, організацій, суспільних рухів, знати про ухвалені рішення, заплановані акції і заходи. Тому головним засобом підвищення ефективності висвітлення екологічної проблематики у вітчизняних мас-медіа є вдосконалення професійної підготовки екожурналістів. Для підвищення впливовості, переконливості, образності та читабельності публікацій із тематики довкілля екожурналіст має оволодіти методикою творчого використання широкого спектру жанрових форм, а також мовностилістичних прийомів[15, с.15].

Враховуючи можливості жанрів та їх зображувальний потенціал, способи застосування форм, аналітичні жанри в екожурналістиці є найбільш ефективним засобом для розкриття екологічної тематики в мас-медіа. Зокрема, формат якісного друкованого видання дозволяє приділити екологічній тематиці постійну рубрику та урізноманітнювати жанрові форми: від невеличких оперативних заміток, інтерв'ю, репортажів до аналітичних статей, нарисів тощо.

Можливості масових видань дають змогу репрезентувати складні екологічні проблеми у формі, доступній для сприйняття широкою читацькою аудиторією. Хоча інформаційно-новинний формат інтерпретації матеріалу, властивий масовим виданням, не є найкращим для зображення проблем довкілля, він має низку позитивних рис, які варто використовувати в журналістській практиці для досягнення більшої впливовості екопублікацій: новизна, непересічність фактів, винятковість подій, - усе це здатне задовольнити людську допитливість. Розширена замітка, кореспонденція, коментар тощо - увесь цей арсенал може бути привабливим для висвітлення екотематики у масовій пресі. Попри значний комунікативний потенціал екологічної тематики, сучасні масові видання не використовують його повною мірою[2, с.48].

Близько 8,9 % друкованих видань в Україні засновано державними органам. Серед них у вітчизняному інформаційному просторі виділяються офіційні видання, які сьогодні виконують суспільно важливу місію, передаючи відомості про події та рішення, що приймаються у вищих ешелонах влади. До того ж вони функціонують і як традиційні суспільно-політичні мас-медіа, маючи свою стабільну аудиторію, і в таких умовах успішно функціонують уже понад 10 років. Мова йде насамперед про газети "Урядовий кур'єр", "Голос України", "Робітнича газета". Офіційна преса має свої проблеми, завдання та творчу специфіку.

По-перше, слід зазначити особливий статус самої офіційної преси. У свідомості багатьох будь-яка інформація, вміщена у ній, сприймається з найбільшою довірою. З одного боку, це відкриває більше можливостей перед самими виданнями у залученні широкої читацької аудиторії. А з другого -- покладає ще більшу відповідальність на творчого працівника газети за достовірність, етичність, виваженість поданої інформації.

По-друге, офіційна преса має свій, специфічний потенціал для висвітлення екотематики. Наприклад, однією з позитивних рис є те, що вона, на відміну від інших "загальних" мас-медіа, має прямий доступ до офіційних джерел інформації. Таким чином, журналісти офіційних видань мають змогу отримувати потрібні екологічні матеріали безпосередньо від фахівців державних структур із найменшою втратою достовірності.

Негативна особливість полягає в тому, що у цьому виді видань офіціоз (тобто інформація, яка виходить з органів державної влади) має беззаперечний пріоритет, але часто, взагалі, не викликає ніякого інтересу в читачів. Водночас офіціоз витісняє зі сторінок газети екологічні та інші соціально важливі повідомлення[7, с.33].

Однак ще раз треба наголосити на тому, що незалежно від спрямованості видання рівень висвітлення екотематики залежить передусім від наявності у колективі журналістів-професіоналів, журналістів-особистостей.

Стосовно професійних вимог до журналістів, які висвітлюють екологічну тематику в офіційній пресі, слід наголосити на особливостях підходів до цього виду діяльності. Чи то обробляючи авторський матеріал, чи створюючи власний, творчий працівник не може вдаватися до категоричних коментарів, необгрунтованих припущень і різких зауважень. Можливо, подібні екопублікації трохи програють у виразності, написані бідною, неживою мовою, в них втрачається елемент живого спілкування. Але є й позитивний момент. Офіційна преса є необхідною противагою "неофіційній". Вона збалансовує та урізноманітнює інформаційний простір, чим виконує суспільний обов'язок ЗМІ. Тому вивчення можливостей офіційних видань у висвітленні тем, пов'язаних із навколишнім природним середовищем, задля подальшого вдосконалення творчої практики є важливим напрямком у дослідженні сучасної екожурналістики[7, с.25].

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Екотематика в сучасних ЗМІ