Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Журналистика arrow Екотематика в сучасних ЗМІ

Специфіка тематики, принципів і проблем екологічної журналістики

Екологічна тематика є нині актуальною, але вона ще не посідає одне з найважливіших місць у засобах масової інформації. Адже журналісти мають не лише констатувати наявність тієї чи іншої проблеми, а й проводити аналіз її виникнення, показувати можливі шляхи її подолання в конкретних ситуаціях, спонукати людей до дій. Тому робота журналіста, який займається такою тематикою, потребує належної підготовки.

Якщо розглядати словосполучення "екологічна журналістика" в широкому аспекті, то, на думку ряду дослідників екологічною можна вважати будь-яку журналістику. Адже навколишнє середовище - складна система, де люди, жива і нежива природа знаходяться в різноманітних взаємовідносинах. У результаті глибокого аналізу якої-небудь економічної, соціальної чи іншої проблеми майже неминучим є вихід на екологічну проблематику. І навпаки, звернення до якої-небудь екологічної проблеми як до області знань, до події, що пов`язана з впливом на навколишнє середовище (наприклад, про аварію на підприємстві), незмінно призведе до інших аспектів цього впливу: економічного, політичного, соціального, медичного, етичного[1, с.10].

Намагаючись визначити поняття "екологічна журналістика" більш вузько, можна сказати, що вона розуміє безупинне, широке висвітлення екологічних питань як глобального, так і локального значення. Предметом такої журналістики можуть бути не тільки проблеми, але й позитивні заходи, що спрямовані на охорону навколишнього природного середовища.

На думку російської дослідниці Л.М.Землянової, екологічна журналістика - сфера журналістської діяльності, що зосереджується на висвітленні таких глобальних проблем, як запобігання ядерній катастрофі, забрудненню довкілля відходами хімічної промисловості й інших видів шкідливого для життя людства виробництва[9, с.15]. І наприкінці XX ст., і сьогодні аналітики стверджували й продовжують стверджувати, що марнотратне ставлення до природних ресурсів планети зовсім неприпустиме, бо ставить людство під загрозу його самознищення. Тому екологічна проблематика потребує від мас-медіа великої відповідальності, глибоких знань і пропагування дбайливого й ощадливого використання природних ресурсів. Екологічна журналістика за допомогою мас-медіа повинна доносити до кожної людини ідею необхідності нового ставлення до навколишнього середовища. Тільки спільними зусиллями людство може зупинити загрозу загибелі цивілізації та планети.

Екологічна журналістика є одним з інструментів вирішення екологічних проблем. І це накладає відповідальність на журналіста, котрий висвітлює таку тематику. Важливо, аби він сам розібрався в суті проблеми, про яку розповідає іншим. Необхідно зазначити, що для масових видань спільною незадовільною тенденцією є проблема цілісності матеріалу, коли екологічні повідомлення подаються стисло, на передній план виходить саме факт і обставини, що могли б надати йому певної сенсаційності. Водночас ігноруються інші важливі моменти й пояснення, які часто є ключем до загального розуміння читачем запропонованого матеріалу, від чого подія, про яку розповідає газета, випадає із загального екологічного контексту[3, с.11].

Непрофесійна робота з фактами, зайве прагнення до сенсаційності в подачі матеріалу можуть не тільки заплутати читача, викликати паніку, але й нададуть привід чиновникам, відповідальним за вирішення екологічних проблем, зайвий раз підкреслити некомпетентність журналістів і громадськості та ігнорувати думку громадян у прийнятті екологічно важливих рішень.

З іншого боку, грамотне й коректне висвітлення існуючих проблем може вплинути на їхнє позитивне рішення. Адже найчастіше саме публікації в газетах є поштовхом до дій громадян.

На думку низки російських дослідників (А.Кочиннева, О.Берлова, В.Колесникова), функціями журналіста, що займається висвітленням проблем довкілля, є такі:

  • - інформаційна: надання аудиторії даних про стан навколишнього середовища, інформування про існуючий чи потенційний ризик для здоров`я людини й екосистем;
  • - просвітницька: ознайомлення читачів з основними законами екосистем, із небезпекою і негативними наслідками антропогенного впливу на довкілля; встановлення взаємозв`язків між окремими явищами, що спричиняють зміну клімату чи виникнення іншого ризику для здоров`я людей;
  • - організаційна: "стимулювання" населення до прийняття тих чи інших рішень, до конкретних дій;
  • - контролююча: інформуючи про діяльність влади, підприємств, котрі забруднюють навколишнє середовище, журналіст допомагає громадянам реалізувати право на інформацію про стан довкілля і захищати право на існування в безпечному світі[10, с.40].

Висвітлення екологічних проблем - це також і питання демократії. Більшість із них - безпосереднє відображення політики й економіки: наприклад, проблеми збереження і знищення хімічної зброї, промислових і радіаційних забруднень тощо. Це означає, що розкриття цієї теми в мас-медіа тісно пов`язано з політичною й економічною ситуацією в суспільстві.

Зрозуміло, що державні й комерційні організації прагнуть відстоювати свої інтереси, і будь-яка влада намагається приховати інформацію, що зображує її в невигідному світлі, однак у зрілому демократичному суспільстві є механізми подолання таких тенденцій. Мас-медіа - один з інструментів побудови демократичного суспільства.

Аналізуючи публікації на екотематику в пресі, можна розділити їх на матеріали в спеціалізованих екологічних та в загальнополітичних виданнях України. Екологічна преса - це особливий різновид друкованих мас-медіа, що має власні специфічні комунікативні можливості у представленні проблематики довкілля. Кількість і склад спеціалізованої екологічної преси є нестабільним і таким, що постійно змінюється. На це здебільшого впливають політичні, фінансово-економічні та інші чинники загальнодержавного масштабу, через що більшість видань виходить нерегулярно[12, с.18].

Екологічна тематика у загальнополітичній пресі має певні проблеми з надмірної драматизації фактів, концентрації на сенсаційності, критичних та катастрофічних подіях, незбалансованого подання екологічної теми, що більше тяжіє до негативних прикладів, а також поверховості викладу екологічного матеріалу. Відома також хибна практика представлення екотематики лише крізь призму повідомлень інформагентств, за якої спостерігається ефект непричетності події та читача, комунікативної відокремленості висвітлюваної проблеми від конкретного ЗМК та його аудиторії[11, с.38].

Звичайно, зустрічаються приклади вдалого подання екопублікацій, розрахованих на масового споживача, в яких висвітлюються найрізноманітніші аспекти взаємодії людини та навколишнього середовища. Такі публікації дають змогу не лише заволодіти цікавістю читача, а й вийти на дослідження серйозних екологічних питань, наприклад, проблем забруднення навколишнього середовища, глобального потепління.

Важливим підходом у висвітленні екотематики є конкретно-місцевий, локальний підхід до висвітлення проблематики довкілля, звернення до регіональних проблем, які дозволяють масовому читачеві сприймати екожурналістику ближче, більш усвідомлено, як таку, що перебуває безпосередньо у сфері його особистих інтересів. Аналітична українська екожурналістика більш уважно, ретельно вивчає й систематизує факти. Негативні, критичні явища у довкіллі зображуються не спрощено, а з фахової точки зору, розглядаються не зовнішні форми явища, а його природа, витоки.

Серед негативних тенденцій помітно домінує офіційна інформація, яка витісняє зі сторінок газети екологічні та інші соціально важливі повідомлення. Це призводить до того, що екотематика в офіційній пресі висвітлюється несистематично, часто втрачає актуальність[13, с.29]. Інформація, подана такими виданнями, сприймається аудиторією як офіційна точка зору, що вимагає від автора особливої форми викладення матеріалу, ретельної перевірки та певної фільтрації фактів; статус офіційного видання накладає певні обмеження на критичне висвітлення екологічних подій та явищ, пов'язаних із діяльністю державних органів - засновників ЗМІ.

Комунікативними перевагами офіційних ЗМІ над іншими категоріями мас-медіа є прямий доступ до офіційних джерел інформації, можливість отримувати її безпосередньо від фахівців державних структур і з найменшою втратою достовірності. Таким чином, офіційні видання мають додаткові можливості у висвітленні екологічних проблем національного масштабу, аспектів державної екологічної політики тощо.

За стилем викладу інформації офіційні видання менше тяжіють до категоричних коментарів, необґрунтованих припущень і різких зауважень, вони не ставлять собі за мету створити з будь-якого матеріалу сенсацію.

Така специфіка є позитивною передумовою для написання зважених і глибоких екологічних публікацій.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Екотематика в сучасних ЗМІ