Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Журналистика arrow Висвітлення діяльності земських установ на сторінках "Киевской старины"

Висвітлення діяльності земських установ на сторінках "Киевской старины"


Журнал «Киевская Старина» відіграв значну роль в українському громадському житті кінця XIX - початку XX ст. Крім історичної тематики, помітне місце в його публікаціях займали проблеми з суспільного життя, зокрема такі, як становище української мови та культури. Зміст часопису зазнав суттєвих змін на початку XX ст. На це звертав увагу М. Грушевський, зазначивши: «Зі смертю Лазаревського (в 1902 р.) журнал почав помітно схилятися до занепаду. Нестачу наукового матеріалу редакційний гурток намагався до деякого часу компенсувати розширенням програми у бік громадсько-політичний і белетристичний» [1, 229265]. Однак те, що М. Грушевський вважав тоді недоліком часопису, сьогодні представляє цінний джерельний матеріал з історії України кінця XIX - початку XX ст. Адже він друкував чимало цінних заміток про тогочасні громадські події в різних регіонах країни, зокрема висвітлював діяльність земських установ.

Хоча сьогодні дослідженням «Киевской Старины» займається чимало науковців, журнальні публікації на громадські теми вивчені недостатньо. Названу проблему розглядала М. Палієнко - авторка кандидатської дисертації [2] та ґрунтовної монографії [3], в якій, на основі широкої джерельної бази, проаналізовано наукову та громадську діяльність редакції журналу, охарактеризовано основні публікації, що з'являлися на його шпальтах. О. Киян [4] та Н. Побірченко [5] досліджували публікації часопису з розвитку освіти на українських землях. У той же час проблема висвітлення роботи органів місцевого самоврядування на сторінках часопису поки що залишається практично не вивченою. Завдання автора полягає в заповненні цієї прогалини.

Земства - це виборні органи місцевого самоврядування, що виникли внаслідок реформи 1864 р. Вони відігравали помітну роль в громадському житті України другої половини XIX - початку XX ст. Частково їх діяльність знаходила відображення й у межах «Киевской Старины». Це можна пояснити кількома причинами. По-перше, названі установи складалися з представників дворянства, козацтва та селян, які намагалися обстоювати місцеві інтереси. Серед них були люди не байдужі до української культури, яких називали «українофілами». По-друге, окремі співробітники журналу самі працювали в земських установах, скажімо, його фактичний редактор О. Лазаревський був багаторічним гласним Конотопського повітового земства. В Золотоніському земстві працювали В. Науменко й І. Лучицький.

Одним з перших дослідників діяльності земств можна вважати О. Лазаревського. Так, у часописі він подав вірш, автором якого був В. Лизогуб - гласний, колишній уланський полковник, який в гумористичній формі описав перші збори Чернігівського губернського земства, що відбулися 1865 р. Розповідь ведеться від імені селянина, якого доля привела до земства. На початку публікації О. Лазаревський зауважив, що земські збори 20 років тому - це вже історія: «Голос земца того времени важен, как указание на то, с какими мыслями в первый раз приступало названое земство к выполнению своей задачи и как взглянул народ как на это выполнение, так и вообще на это учреждение. Нужды нет, что это голос сатиры, что стихотворение с начала до конца проникнуто едкой иронией. История отыщет здесь своё, - те типичные реальные черты, которыми запечатлена местная жизнь того времени» [6, 46].

У 1890 р. О. Лазаревський, з нагоди ювілею запровадження земств, випустив «Памятную книжку Ко - нотопского земства». Рецензію на це видання було вміщено в часописі «Киевская Старина». В ній відзначено, що 25-та річниця завершує епоху в діяльності цих органів місцевого самоврядування. Тут зроблено натяк на контрреформу 1890 р., яка звужувала повноваження земських установ. Автор зробив короткий огляд діяльності Конотопського земства, особливо наголосив на його заслугах в галузі освіти та медицини. У другому розділі названої роботи він проаналізував статті земських доходів та витрат з 1867 до 1889 рр. Відомості про розподіл земель у повіті та інформацію про власників більше, ніж 200 десятин, вміщено в п'ятому розділі названого видання [7, 364-365].

Отже, О. Лазаревський одним із перших зробив внесок в дослідження історії земських установ. У 1902 р. «Киевская Старина» надрукувала огляд засідання Конотопського повітового земства, яке було присвячене пам'яті видатного історика. На ньому було прийнято рішення про встановлення великого портрету вченого в залі земського зібрання, а також про присудження премії його імені за кращу працю з історії України. В окремій доповіді голова Конотопської земської управи відзначив заслуги О. Лазаревського на громадській ниві: «Когда родине было даровано местное самоуправление, уже во второе трехлетие Лазаревский становится гласным Конотопского собрания и до последнего дня своей жизни хранил за собою это почетное звание» [8, 94]. Він високо оцінив і його земську діяльність: «Мы также хорошо знаем, что Александр Матвеевич был непременным членом каждой комиссии земского собрания, когда нужно было разобрать серьезное дело. Мы знали хорошо, что всякий серьезный вопрос никогда не ускользал от внимания старейшего и опытнейшего гласного нашего собрания. Не раз мы здесь слыхали строгую критику, когда появлялись предложения мало обоснованные и критику резкую беспощадную, когда выдвигались не земские, а гасительные тенденции. Горячо любя свою родину, покойный Александр Матвеевич любил и чтил земство» [8, 94].

«Киевская Старина» публікувала рецензії на праці, що висвітлювали діяльність земських установ. На її шпальтах надруковано огляд роботи С. Велецького, присвяченої 25-ти річчю Полтавського губернського земства. Автор, використовуючи статистичні дані, вказує на ті зрушення в різних галузях місцевого господарства, що стали можливими завдяки земствам, особливо помітними вони були в освіті та медицині: «Брошюра охватывает деятельность Полтавского земства по всем отраслям, причем в каждой главе, по каждому отделу деятельности земств автор старается с возможною точностью и подробностью установить объем тех результатов, к которому пришло земство за 25 лет, приводя при этом сравнение между тем, что было в момент учреждения земства и тем, что, благодаря деятельности земства, имеется в настоящее время» [9, 465]. Далі рецензент детально ознайомив читачів з діяльністю земських установ Полтавської губ. Загальний його висновок полягав у тому, що брошура С. Велецького не фразами, а фактами переконує у величезній користі, яку принесло земство за 25 років діяльності.

З 1895 р. Полтавське губернське земство стало видавати статистичні щорічники, де розглядалися найрізноманітніші сторони діяльності органу місцевого самоврядування. Один з них (за 1901 р.) проаналізований на сторінках «Киевской Старины». Автор вказав, що книга складається з двох відділів - земського і статистично-економічного. Перший має 9 відділів і містить інформацію про народну освіту, медицину, сільське господарство. Найбільшу увагу рецензент зосередив на аналізі земельних відносин у Полтавській губ. і лише побіжно згадав інші теми. У висновках він зазначив: «Надо думать, что такие обстоятельные труды, издаваемые на средства различных земств и составившие уже весьма объемистую литературу, лучше всяких комиссий и подкомиссий могут содействовать выяснению наших сельскохозяйственных нужд, причин «оскудения центра» [10, 74]. Як бачимо, на сторінках жур - нвлу проблема діяльності земств знаходила висвітлення, в основному, у вигляді публікацій рецензій на їхні видання. До цього треба додати, що «Киевская Старина» друкувала регулярні огляди журналу «Земский сборник Черниговской губернии», але більше уваги в них приділялося публікаціям з краєзнавства.

На початку XX ст. українська громадськість все активніше виступала за відміну Емського указу 1876 р. Ця ідея знаходила підтримку серед багатьох гласних. Так зване «українське питання» неодноразово піднімалося на зборах земських установ Полтавської та Чернігівської губ. «Киевская Старина» в рубриці «Текущие известия» вміщувала повідомлення про них. Зокрема в першому числі за 1900 р. передруковано замітку «Нерешенность вопроса народного образования» з газети «Днепровская молва», де розповідалося про зусилля окремих гласних Чернігівського земства щодо запровадження української мови в народній школі. Наголошувалося, що мовне питання ставилося земцями, починаючи з 1880-х рр. У 1893 р. воно обговорювалося на губернських зборах, за ініціативи гласного І. Шрага, і отримало підтримку його колег. Минулого року (1899) Борзенське земство прийняло постанову з цього питання. Автор закликав інші земські установи підтримати ініціативу гласних Чернігівщини, доводячи, що одна з причин низької грамотності селян полягала у відсутності українських шкіл [11, 22].

Мовне питання не раз обговорювалося на зборах земських установ Полтавської губ., про що повідомляла й «Киевская Старина». Так, у першому номері за 1905 р. надруковано репортаж зі зборів Полтавського губернського земства, які відбулися у грудні 1904 р. Журнал ознайомив з його рішеннями, серед яких звертають на себе увагу, клопотання про дозвіл на видання щоденної газети «Лист Полтавського земства», в якій би статті друкувалися як російською, так і українською мовами; популярні брошури з землеробства необхідно дозволити видавати рідною мовою. Земці виступили за скасування Емського указу, запровадження в початкових школах викладання українською мовою і вивчення її поряд з державною: «Малорусский язык в школе должен быть поставлен не только как помогающий объяснению, но и как изучаемый на ряду с государственным» [12, 33].

Навчальні підручники повинні були містити місцевий матеріал про природу рідного краю, його історію. Також губернські збори підтримали клопотання Золотоніського повітового земства про побудову громадського пам'ятника Т Шевченку і про відкриття для цієї мети підписки на збір коштів [12, 33]. Репортаж про них раніше був вміщений в «Киевской Старине». В ньому мова йде про те, що збори Золотоніського повітового земства, які проходили 15-18 вересня 1904 р., обговорювали доповідь «Про спорудження пам'ятника поету Т. Шевченку». В журналі наведено повний її текст, вказано, що гласні поставилися до неї зі співчуттям. З цього приводу створено комісію, до якої увійшли голова повітової управи С. Лукашевич, земські гласні В. Науменко та І. Лучицький. Перший був редактором «Киевской Старины», інший - багаторічним її співробітником. Швидше за все, саме за їхньою ініціативою прийнято це рішення [13, 22].

Прогресивно налаштовані земці піднімали мовне питання не тільки на зборах органів місцевого самоврядування, але й на засіданнях сільськогосподарських товариств, про діяльність яких теж писала «Киевская Старина». Зокрема було надруковано репортаж із засідання Лубенського відділення Полтавського сільськогосподарського товариства. На його річному зібранні, за ініціативи земського гласного Г Шемета, прийнято резолюцію про те, щоб свобода слова поширилася і на українську мову. У своєму виступі він ратував за дозвіл читати лекції селянам рідною для них мовою. Більшість підтримала вищевказане рішення, але були і голоси проти. Наприклад, поміщик Г Шіпулінський назвав українську мову галицькою і сказав: якщо Г. Шемет заговорить нею, то його ніхто не зрозуміє [14, 58]. 17 березня 1905 р. рішення Лубенського відділу обговорили члени Полтавського сільськогосподарського товариства. Інформацію про ці збори також передрукувала «Киевская Старина». Вони проходили в палких дискусіях. Після обговорення вирішили створити комісію з української мови. До неї ввійшли відомі діячі та земські гласні - П. Малама, М. Дмітрієв, П. Дубровський, М. Ганько, В. Василенко [14, 60].

Зусилля земств у напрямі поширення знань з місцевої історії знаходило відображення на сторінках журналу. Так, 1903 р. у ньому надруковано повідомлення про рішення зборів Лохвицького земства видати збірник праць з історії краю, з нагоди сторіччя створення повіту. Окремий розділ в ньому планувалося присвятити й діяльності цього органу місцевого самоврядування, на реалізацію чого виділено 1000 руб. Відповідальним за випуск призначено А. Русинова [15, 22]. При його підготовці, він звернувся за консультацією до спеціалістів з української історії, зокрема й до

В. Антоновича. За порадою вченого, працю вирішили назвати «Очерки истории Лохвицкого уезда. (Юбилейный сборник)» та узгодили його структуру. Він складався з 4-х розділів: 1) період до створення повіту;

2) від заснування повіту - до запровадження земства;

3) земський; 4) біографії та спогади. В останньому розділі допускалися статті як російською, так і українською мовами. Крім В. Антоновича, статті до збірника погодилися подати В. Ляскоронський, М. Василенко, В. Перетц, В. Модзалевський, А. Єфименко, П. Жи - тецький та ін. Варто додати, що майже всі вони належали до «гуртка Киевской Старины» [16, 24]. Названа праця побачила світ 1906 р., під назвою - «Лохвицкий исторический сборник. Издание Лохвицкого уездного земства». Його вихід став гарним прикладом співпраці «Киевской Старины» із земством.

Крім рецензій та заміток, у часописі друкувалися й художні твори, які торкалися земської проблематики. Серед них варто виділити роман П. Мирного «Пропаща сила», в якому проаналізовано ставлення селян до реформи місцевого самоврядування, а також показано вибори до земства [17, 236-239]. Оповідання А. Хатем - кіна «Земський гласний» характеризує з негативного боку окремого місцевого обранця [18, 431-465].

Отже, земська тематика була присутня в «Киевской Старине» переважно в огляді новин, рецензій та окремих художніх творів. За висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування, редакція часопису, в першу чергу, звертала увагу на їхні заходи в галузі української культури. Матеріали з громадського та культурного життя України початку XX ст., які публікувала «Киевская Старина», становлять значний інтерес для дослідників і потребують подальшого ґрунтовного вивчення.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
 
Предметы
Банковское дело
Бухучет и аудит
География
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Охрана труда
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Техника
Товароведение
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее