Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Этика и эстетика arrow Етика – філософське вчення про моральність і мораль

«Собача» філософія. Кініки

Кінізм породжений внутрішніми процесами древньої Греції і зовнішньополітичних відносин, що ускладнювалися. Найбільш глибинною його передумовою була криза міст-полісів. Тривала внутрішньополітична боротьба за управління полісами, що розгорілася між аристократичними родами, потрясла основи древнього суспільства. Згубний вплив мала і багаторічна Пелопоннеська війна Спарти з Афінами. Набирав силу процес майнового розшарування населення. Значна його частина позбавилася власності, інші громадяни, хоча і володіли дрібною приватною власністю, животіли на грані руйнування. На тлі цих явищ усе далі ішла в минуле сива старовина з її міфами, богами, героями. Романтика і мрії усе більше суперечили реальному способові життя. Сувора дійсність змушувала їхній тверезо дивитися на речі й давати їм адекватні оцінки. Зовнішньополітична ситуація також не сприяла процвітанню полісів. Війни з персами, македонська окупація полісів ставили проблему об'єднання міст у єдину державу. Але об'єднатися греки не могли: для цього їм довелося б пожертвувати всією попередньою історією.

У таких соціальних умовах виникає кінізм, що проіснував майже тисячу років до самого кінця античності. Вчення виявилося настільки живучим, що кінізм як спосіб життя відтворювався знову і знову при повторенні відповідних соціальних умов. У XX столітті він відродився в русі хіпі, способі життя бомжів, співтовариствах молоді в деяких містах Європи. Однак в У-1У століттях до н.е. і в наступні часи кінізм був не тільки способом життя, а й системою ідей, концепцією. Майнове розшарування і нерівність зайшли так далеко, що раніше визнавані цінності відхилялися кініками - вони намагалися протиставити цінностям багатих людей свої особливі цінності за принципом «усе навпаки». Намагаючись випрямити ціпок, кініки перегинали його в інший бік.

Кініки були учнями Сократа, однак, мало походили на свого вчителя. Якщо Сократ був справді бідним і не хизувався своєю бідністю, то кініки часом нарочито ставали бідними або не прикладали зусиль для статку в домі. Якщо Сократ поважав державу і суспільство, виконував різні повинності, брав участь у роботі суду, то кініки були нігілістами стосовно держави і суспільства. Якщо Сократ поважав норми моральності, хоча і не завжди з ними погоджувався, те деякі кініки зневажали моральність і знущалися з неї. Якщо Сократ вважав знання чеснотою, то кініки відкидали будь-як знання, крім філософії. Деяке уявлення про рух кініків дають образи трьох найбільш відомих його представників.

Антисфен (450--360 р. до н.е.) -- син вільного афінянина і фракійської рабині - вважається незаконнонародженим. З цієї причини він не мав прав громадянина Афін. Брав участь у Пелопоннеській війні, відзначився в бою. До політики був байдужим. На питання, як варто поводитися з політикою, одного разу відповів: «Як з вогнем: не підходити занадто близько, щоб не обпектися, і не дуже віддалятися, щоб не змерзнути». Антисфен учився в ритора Горгія, якого згодом критикував, займався викладацькою діяльністю, потім примкнув до Сократа і переконував своїх учнів наслідувати його приклад. Відчував ворожість до Платона за його гордість. Сократу доводилося іноді «обсмикувати» Антисфена, коли той демонстративно показував свій плащ з дірами: «Крізь ці діри я бачу твоє марнославство». Після смерті Сократа заснував Кіносарг («Зіркий пес» або «Білий собака»), у якому проводив свої заняття. Антисфен по праву вважається засновником кінізму. Він залишив десять томів своїх творів, у котрі ввійшло більш сімдесятьох добутків на різні теми. Умер від сухоти в похилому віці.

Діоген Синопський (412-323 р. до н.е.). Народився в м. Синопі в родині міняйла. Батько завідував казенним міняльним столом. Батько і син були звинувачені в псуванні («обрізанні») монет, за що перший був відданий судові, другий -- вигнаний з міста. До Діогена був застосований найстрашніший проклін того часу: без громади, без будинку, без батьківщини. В Афіни прибув зі своїм рабом, якого незабаром відпустив. Крайнім аскетизмом і ексцентричними витівками перевершив усіх відомих мудреців. Платон назвав його псом, чим Діоген був досить улещений. Після ряду років життя в Афінах, мандрував Грецією як бродячий проповідник. В одному з плавань потрапив у руки піратів, що продали його в рабство. Діоген сам вибрав собі покупця -- коринфянина Ксеніада. Хазяїн доручив рабу виховувати своїх дітей, що раб старанно виконував. В Афінах відбулася його зустріч з Олександром Македонським. У похилому віці вмер у Коринфі. Жителі міста поставили Діогену пам'ятник - колону, на вершині якої стояла фігура собаки. Діоген залишив після себе 21 твір, 14 діалогів і 7 «трагедій для читання».

Кратет Фіванський народився в багатій аристократичній родині міста Фіви. Був виродливим, кульгав і був горбатим. У молодості під впливом кінічного вчення порвав зі своїм середовищем і став бідняком. За однією з версій, Діоген Синопський умовив Кратета кинути гроші в море, а землі віддати під суспільні пасовища. За іншою версією, віддав гроші лихвареві, заповідаючи їх дітям, якщо вони не стануть філософами. Ще за однією версією Кратет роздав майно людям, промінявши його на ціпок і сумку бідняка. Яка б версія не була вірною, безсумнівно те, що Кратет сам себе зробив бідняком. Родичі не раз умовляли його повернутися додому, однак філософ вів бродячий спосіб життя. Він був дуже добрим до людей, йому відповідали взаємністю. Кратет проповідував «любов до людини», а пануючу мораль вважав «чадом, димом», який треба розвіяти. Його прозвали «добрим демоном». Ідеї генія мали іншу спрямованість, ніж його попередників. Якщо Антисфен виражав головним чином ідеологію рабів і неповноправних громадян, а Діоген -- світогляд рабів і розорених війною мас, то Кратет представляв погляди збіднілого працюючого населення, що ще зберегло дрібну приватну власність: ремісників, селян, торговців.

Кратет оженився на сестрі свого учня -- Гіппархії, що також походила з багатої і знатної родини. З любові до Кратета Гіппархія відкинула багатих наречених, кинула все і, усупереч волі батьків, обрала нелегку долю дружини бродячого проповідника і його учениці. Лише пологи дитини змусили її повернутися додому. Цей крок чоловік вважав проявом слабості дружини і кликав її продовжити з ним мандрівки. Відома книга Кратета «Листи», ряд трагедій. Епіграфом до його життя могли бути слова однієї з трагедій: Мені батьківщина -- не фортеця і не будинок, мені вся земля -- обитель і притулок, у якому є усе, що потрібно, щоб жити». Помер Кратет у похилих роках і був похований в одній з областей Греції -- Беотії.

У світогляді кінізму, як ні в якому іншому етичному русі стародавності, чітко прослідковується бунт моралі проти моральності. Хід думки кініків такий: якщо досягнення культури породжені суспільством і вони не зробили щасливими людей, то такі досягнення варто відкинути. Звідси і гасло -- «назад до природи». Кініки думали, що найбільш здоровий спосіб життя вели люди, що ще не знали вогню, тому вони засуджували Прометея, що, обдарувавши людей вогнем, поклав початок їхній зіпсованості. Перед кініками стояло двоєдине завдання: 1) вести тваринний спосіб життя, через що вони були раді, коли їх називали псами, і 2) відмовитися від усіх досягнень культури і цивілізації, особливо від власності. Кініки вчилися в природи. Так, наприклад, Діогену урок дала миша, що мимо пробігала. «Філософ» із захватом упевнився, що миша не мала потреби в підстилці, не лякалася темряви і не шукала ніяких мнимих насолод. З тих пір Діоген також перестав мати потребу в підстилці. Інший урок дав йому хлопчик, що пив воду зі жмені. Побачивши це, Діоген викинув із сумки чашку, промовивши: «Хлопчик перевершив мене простотою життя». Жити в бочці він додумався не відразу, а лише після того, як хтось не подбав про його житло (звичайно він знаходив у кого-небудь притулок). «Житлом» став піфос (велика глиняна посудина для збереження зерна або вина), а коли якийсь хлопчисько розбив піфос «філософа», городяни покарали хлопчика. Діогену принесли інший піфос.

Лідери кінізму виставляли напоказ свою бідність, намагаючись довести, що можна обходитися малим. Кініки вкрай негативно відносилися до власності, багатства і насолод. Вони з насолодою заперечували саму насолоду. Бідність Діоген вважав самоучкою чесноти. Одному з опонентів, що дорікав його в бідності, кінік відповів: «Я ще ніколи не бачив, щоб через бідність хто-небудь став тираном, а усі стають тиранами тільки через багатство». Іншому співрозмовникові, що побажав стати кініком, Діоген намічає план дій: «Насамперед, я зніму з тебе зніженість ...змушу тебе працювати, спати на голій землі, пити воду і їсти, що попало. Багатства твої ти кинеш у море. Ти не будеш піклуватися ні про шлюб, ні про дітей, ні про батьківщину - торбинка твоя нехай буде повна бобів і сувоїв, пописаних з обох боків. Ведучи такий спосіб життя, ти назвеш себе більш щасливим, ніж великий цар...здатність червоніти зітри зі свого обличчя, на виду в усіх сміло роби те, що інший не зробив би й осторонь». Відома зустріч Діогена з Олександром Македонським. Кінік сказав полководцеві: «Владика половини світу, ти не вважаєш себе щасливим і прагнеш завоювати другу половину. Я ж нічого не маю, і не хочу мати -- виходить, щасливіший за тебе, тому що мене ніщо не турбує». Про те, яке значення мав культ бідності в етиці кініків, свідчать і слова Кратета Фіванського: «У бідних своя мораль, мораль більш справжня і природна, тому що самі огидні пороки, і найстрашніший з них -- жадібність -- породжує власність, гроші. Це так просто і тим часом так важко -- поділитися з ближнім, підтримати незаможного і нагодувати голодного». Одним словом, світ хатинам, війна палацам. Більш пізній афоризм «бідність -- не порок» був би цілком співзвучним світоглядові кініків.

Бідність породжувала аскетичний спосіб життя, кініки його не тільки практикували, а й обґрунтовували. Діоген затверджував, що щира насолода полягає в спокої і веселощах душі. Без цього, на його думку, усе золото царів Мідаса і Креза не принесе ніякої користі. Але як жити в одному суспільстві з тими, хто не розділяє погляди кініків? І ще важливіше, як задовольняти насущні потреби і бажання? Відповіддю на ці питання була практика аскесису -- своєрідного тренінгу, покликаного привчити людину до нормального, на думку кініків, способу життя. Аскесис -- це максимальне опрощення, бездомність, малоодягненість, невзутість, звикання до голоду, холоду, спраги, це відмовлення від надуманих бажань, не говорячи про розкіш. Розрізняли два види аскесису: для тіла і для душі. Тіло загартовували гімнастикою, бігом, сироїдінням, ходьбою босоніж, голодуванням. Складніше було загартувати душу. Діоген просив милостиню в статуї, щоб привчитися до відмовлень. Душу загартовували й у зневазі нормами моральності. Кініки могли в громадських місцях справляти потреби, виконувати статеві акти, займатися онанізмом і т.п. Що природно, те, нібито, не ганебно... (У латинській транскрипції слово «кінік» пишеться як «цинік». Звідси і пішли слова «цинік», «цинічний»). Усім своїм поводженням кініки намагалися прищепити населенню свої цінності як найбільш відповідні природі людини.

Іншою ідеєю кінічного світогляду було заперечення цінності знання (апайдеусіа). Ця ідея логічно погоджувалася з ідеєю бідності: бідняку знання не потрібні, йому б вижити. Незважаючи на те, що кініки прославляли розум, неграмотність і неосвіченість вони вважали достоїнством, а не недоліком. Антисфен говорив, що освічену і розумну людину важко переносити, а незнання -- річ легка і необтяжлива. Знання, на думку кініків, не зробили людей кращими. Навчившись читати і писати, рахувати і винаходити, вони зберегли всі пороки: неправда, підлість, заздрість, ненависть і ін. Тому науки і мистецтва, щонайменше, марні.

Головною ідеєю кінічного світогляду була ідея автаркії (аутаркейя), тобто незалежності, самодостатності, самозадоволеності. Автаркія -- мета життя людини, бідність і заперечення знання - засоби. У результаті - щастя кініка. Діоген писав: «Щастя складається тільки в тім, щоб постійно перебувати в радісному стані духу, ніколи не горювати... Щире щастя полягає в тому, щоб розум і душа завжди перебували в спокої і веселощах».

Скептичне відношення до батьківщини і держави зробило кініків космополітами. Кінік -- громадянин Всесвіту, його батьківщина - увесь світ, для нього не існує державних кордонів. Космополітизм кініків пояснювався і тим, що більшість із них були чужоземцями і їм доводилося платити особливий податок за проживання в містах Греції. Вони ненавиділи тиранію і нехтували демократією. Кінічна автаркія означала і відмовлення від родини, хоча і не всі кініки з цим погоджувалися. Жебрак, безрідний Антисфен заявляв, що мудрець повинен женитися для народження дітей від найкрасивіших жінок, а Кратет Фіванський навіть створив родину. Але Діоген вважав, що дружини повинні бути спільними і заперечував законний шлюб. На його думку, «молодим одружуватися рано, старим уже пізно». Діоген також визнавав спільність дітей.

Воля кініків -- це воля «від»..., а не воля «для»... Таке розуміння було пасивним соціальним протестом, їхня позитивна програма дій була об'єктивно реакційна. Заклик «Назад до природи» не сприяє вирішенню соціальних проблем. Шляхи назад, до природи, пройдені ступені культури ніколи не повторюються, але кініки цього не розуміли. Вони як би проклали шлях стоїкам і раннім християнам, оскільки першими запропонували негативний соціальний досвід як альтернативу пануючому способу життя.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Етика – філософське вчення про моральність і мораль
ЛЕКЦІЯ 1. ЕТИКА - ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО МОРАЛЬНІСТЬ І МОРАЛЬ1.1 Зміст етичного знання1.2 Предмет етики1.3 Протиріччя моральності й моралі1.4 Благо й істина в етиці1.5 Засади етики1.6 Етика і духовністьЛЕКЦІЯ 2. ІСТОРІЯ ЕТИКИ (АНТИЧНІСТЬ)2.1 Етичні ідеї Геракліта (520-460 р. до н.е.)2.2 «Навчися соромитися себе набагато більше, ніж інших». Демокрит (460 р. до н.е. -- рік смерті невідомий)2.3 Учителі мудрості2.4 «Пізнай самого себе!» Сократ (469-399 р. до н.е.)2.5 «Собача» філософія. Кініки2.6 Етика насолоди. Гедонізм2.7 Становлення етики як філософської дисципліни. Аристотель2.8 «Сад» Епікура2.9 Етика мужності. СтоїцизмЛЕКЦІЯ 3. ІСТОРІЯ ЕТИКИ (СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ВІДРОДЖЕННЯ. НОВИЙ ЧАС)3.1 Етичні ідеї середніх століть. Віра і знання3.2 Етика гуманізму3.3 «Буття без морального буття -- прокляття». Ф.Бекон (16 ст.)3.4 «Усе прекрасне так само важке, як і рідкісне». Б. Спіноза3.5 Егоїзм розумний3.6 «Найбільше щастя найбільшого числа людей». І. Бентам3.7 «Моральний закон у мені». І.Кант (18 ст.)3.8 «Бути моральним -- означає жити відповідно до звичаїв своєї країни». М.ГегельЛЕКЦІЯ 4. ЕТИКА ХIХ - ПОЧАТОК ХХ ст.4.1 Етика ХІХ століття4.2 «Ми у вічну моральність не віримо...». В.І. Ленін4.3 Етика ХХ століття4.4 Релігійно-етичні концепції4.5 Формалістична етика4.6 Етика утилітаризму4.7 "Універсалістська" етикаЛЕКЦІЯ 5. ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ5.1 Моральність і мудрість5.2 Моральність і право5.3 Добро і зло як полюси ставлення людини до дійсності5.4 Моральність і справедливість5.5 Моральність і свобода5.6 Моральність і рівність