Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Этика и эстетика arrow Етика – філософське вчення про моральність і мораль

Протиріччя моральності й моралі

Розчаровані люди говорять про неефективність моралі й моральності. При цьому вони забувають про те, чи було б узагалі можливим громадське життя без цих соціальних регуляторів. Так, моральні норми не завжди діючі, а в душі деяких індивідів порожнеча. Однак порожнеча викликана або байдужістю, або безсиллям суспільства у відношенні осіб з відхиленнями в поведінці. Найбільша провина лежить на державних діячах, що піклуються про що завгодно, тільки не про конкретних людей. Завтрашнє покоління злочинців сьогодні клянчить гроші в перехожих і ночує в сміттєвих контейнерах. Якби держава сьогодні рішуче позбавляла батьківських прав всі асоціальні елементи і піклувалася про дітей так, як це було після революції і Великої Вітчизняної війни, вона б зменшила кількість злочинців і збільшила кількість нормальних громадян. Але справа не тільки в політиці держави, сутність проблеми полягає в ступені культури, досягнутої суспільством на даний момент (одним із проявів цієї культури є політика держави). Культура в найбільш простому її розумінні -- це уміння жити спільно. Суспільство культурне тією мірою, у якій його члени здатні співіснувати. Однак сам факт співіснування не говорить про ступінь задоволеності життям індивідів, малих і великих соціальних груп. Вона досить різна в різних верств населення. І все-таки між членами суспільства існує незримий зв'язок, що виявляється в тім, що вони вважають себе членами саме даного суспільства, а не якого-небудь іншого. Соціальна ідентифікація за деяких обставин переросте в патріотизм або хоча б у врахування інтересів представників інших соціальних груп.

Поряд з доцентровими силами в суспільстві діють і сили відцентрові. Їхня дія виявляється в різних соціальних протиріччях. Стосовно до етики це: 1) протиріччя між нормами моральності; 2) між моральними уявленнями-поняттями і реальною поведінкою людей; 3) між нормами моральності і мораллю індивідів.

  • 1. Протиріччя між нормами моральності. Усередині однієї і тієї ж системи моральних норм протиріччя вкрай рідкі, вони скоріше винятки з їхнього правила, ніж правило. Як приклад такого протиріччя можна навести протиріччя між нормою «не донеси» і нормою моральності, що пропонує допомагати ближньому. Якийсь індивід знає про злочин, що готується, і не знає, як вчинити. Труднощі викликані тим, що він зобов'язаний слідувати обом нормам одночасно: не «донести» і в той же час допомогти ближньому. Обставини іноді складаються так, що не вдається пройти сухим між краплями дощу. І тоді доводиться вибирати, яка норма важливіша. Однак протиріччя норм моральності самі є нормою, коли мова йде про різних носіїв моральності: малі і великі соціальні групи, суспільства. Література повна прикладів протиріччя норм різних колективів, у тому числі і злочинних, класів, націй, релігійних груп і ін. Прислів'я «У чужий будинок зі своїм статутом не ходять», «З вовками жити -- по-вовчи вити» ясно вказують на розходження норм моральності. Розходження не завжди переростають у протиріччя, але вони є основою протиріч. Усякий, хто приходить у чужий «будинок», зобов'язаний поважати його звичаї. У противному випадку розходження перетворюються в протиріччя, породжують ксенофобію й інші наслідки.
  • 2. Між моральними уявленнями-поняттями і реальною поведінкою людей. Протиріччя між особистим розумінням обов'язку, совісті, честі і реальною поведінкою особистості визначаються протиріччям між біологічною і духовною природою людини. Засвоєння моралі розумом є усього лише інформованістю даного індивіда про те, що слід і чого йому не слід робити. Уже Гомер відзначав це протиріччя: «Знаю правильне, але вибираю приємне». Це свідчення розладу, що почався, у душі людини. Класичним стало висловлення Публія Овідія Назона, що вложили його у вуста Медеї в «Метаморфозах», що з бажання помститися чоловіку зважилася на вбивство дітей, цілком віддаючи собі звіт у своїх діях: «Благе бачу, хвалю, -- але до дурного тягнуся». Роздвоєння душі викликане, з одного боку, темпераментом жінки, ненавистю до чоловіка, з іншого боку, її розумінням материнського обов'язку. Апостол Павло згодний з тим, що моральний закон добрий, бажав би його виконувати, однак робить щось протилежне законові: «А тому вже не я роблю те, але живучий у мені гріх … Доброго, котрого хочу, не роблю, а зле, котрого не хочу, роблю». Культура, хоча і стримує пориви природи, не завжди справляється з даною функцією. Нерідкі випадки, коли тонка плівка культури, що огортає людське тіло, не витримує натиску природного початку. Насилує жінку одержимий пристрастю суб'єкт, осліплена люттю людина виконує акт помсти, змучена убогістю мати залишає в родильному будинку дитину, благочестивий християнин, помолившись у церкві, у той же день робить підлість такому ж християнинові і т.д. Усі вони знають, як повинні поводитися, і всі вчиняють аморально.

Тваринне начало перемагає начало духовне.

Протиріччя між мораллю і фактичною поведінкою є протиріччя між належним і сущим, між обов'язком і енергетичними витратами, необхідними для виконання обов'язку. Моральною істотою бути нелегко. Набагато легше бути аморальним. Люди інтуїтивно прагнуть до економії фізичної, щиросердечної й інтелектуальної енергії, вони несвідомо віддають перевагу шляхові найменшого опору. Усвідомлення цього шляху відбувається мірою нагромадження соціального досвіду. Отут то і починається роздвоєння душі людини. Тяжкою працею він добуває засоби до існування. А може, легше вкрасти? Обдурити? Одержати або дати хабар? Практично всі люди так чи інакше кривлять душею, намагаючись пристосуватися до обставин життя, від них не залежних. Процес цей болісний лише для осіб з розвиненою моральною свідомістю. Важко уявити собі святого у світі брехунів, злодіїв, боягузів і негідників. Святий приречений на смерть. Говорять, після атомної війни могли б вижити тільки таргани. Можливо. У соціальних катаклізмах виживають теж тільки таргани...

3. Між нормами моральності і мораллю індивідів. Найбільш численні протиріччя не «усередині» моральності або моралі, а «між» ними. Мораль сама виникла як протиріччя моральності, що і знайшло вираження в деяких часткових протиріччях. Першим з них слід зазначити протиріччя між абстрактним і конкретним. Норми моральності абстрактні, і іншими бути не можуть. Вони адресовані якійсь безлічі різних людей, цілком ігноруючи індивідуальні особливості окремих членів спільності (суспільства). Звичаї (вдача, норов) для усіх однакові: для розумних і дурних, для сміливих і боягузів, для сильних і слабких, для працьовитих і ледарів і т.д. Моральність схематична і стандартна. Норма моральності -- еталон поведінки для якогось усередненої істоти, а не реальної людини. Однак обставини життя різноманітні, і на кожен випадок життя немає спеціальної норми поведінки. Тому для будь-якого індивіда виникають труднощі творчого застосування абстрактної норми до конкретної ситуації. Наприклад, хірургові треба буде вирішити, кого оперувати першим: того, кому операція тепер більш необхідна, або того, чий соціальний статус вищий. «Переклад» абстрактних моральних норм на мову моралі не завжди простий, до того ж у деяких випадках у людини не залишається часу на аналіз сформованої ситуації. У результаті - помилкова дія, що іноді оцінюється як провина.

Іншим протиріччям між моральністю і мораллю виступає «протиріччя справедливості». Воно виникає в тих випадках, коли позірно (мнимо) або реально порушена рівновага відносин між індивідами і малими соціальними групами. Іноді рівноваги відносин не відбувається, але індивідові або групі здається, що з ними вчинили несправедливо, тому вони діють за принципом «око за око, зуб за зуб». Бригаду будівельників скривдили тим, що, ніби-то не врахували все, виконане нею. У відповідь бригада починає робити в документах приписки для того, щоб «відновити справедливість». Ревнивий чоловік довідується про зраду дружини, хоча не має тому доказів. Однак у відповідь він сам починає реально зраджувати дружину. Справедливість повинна восторжествувати...

Набагато частіше порушення справедливості буває справжнім, а не мнимим, а відповідні дії відбуваються не стільки з бажання «помститися», скільки з бажання повніше задовольнити свої потреби, іноді навіть просто вижити. Показником ерозії моральності є безмежна експлуатація державою населення. Працівник за свою працю одержує мізерну винагороду, матері і дружини не одержують матеріальну допомогу за загиблих синів і чоловіків, самотні матері не одержують допомогу на дітей, сироти не мають можливості нормально розвиватися, інваліди забуті, старі уповають лише на Бога. Кому з представників старшого і середнього покоління не знайома ця картина? Відповідь не змушує себе довго чекати: починається масове злодійство, особливо на селі. З погляду моральності красти недобре, це відомо усім. Але як жити згаданим персонажам? І.Кант сказав би, мабуть, що краще вмерти, але не красти. Однак прийняття такої поради залишило би країну без значної частини населення. Знання історії нашої країни не залишає сумнівів у такому результаті. Зараз люди живуть краще, ніж у післявоєнний час, але не набагато краще. Як і раніше, не поважається праця інтелігенції, деякі представники цього класу одержують винагороду за свою працю меншу, ніж перманентно нетверезий сантехнік. І як і раніше, не тільки заздрість і жага швидкого збагачення змушує людей придушувати голос совісті і вчиняти аморально. Україна виштовхнула за свої межі мільйони безробітних, душить податками дрібних підприємців, не видає місяцями і роками «заробітну плату». Чи можна після цього назвати аморальним неповагу частини населення до своєї держави, приховування частини доходів від оподатковування, недбале ставлення до роботи? Етична теорія звичайно обходить подібні питання, їй треба акробатично зігнутися заради своєї логічної стрункості.

Моральність і мораль пов'язані ще одним протиріччям: між абсолютністю моральних норм і відносністю моральних уявлень-понять. Норми моральності створюються на усі часи, для всіх людей і діють у всіх ситуаціях без винятку. У цих трьох моментах полягає їхня абсолютність. Що ж стосується понять моралі, то, будучи похідними від особистих якостей індивідів, вони відрізняються один від одного навіть із приводу тих самих явищ. Вчинок людини, що кинулася в палаючий будинок, може бути розцінений як невеликий подвиг одними людьми, інші ж запідозрять його в мародерстві. Абсолютність норм і відносність моральних суджень породжують дві крайності, кожна з яких неприйнятна людям. Перша крайність -- догматизм, що заперечує яку б то не було мінливість моральних норм. Будь-яка зміна для догматика -- не інакше як катастрофа вдач (норовів) («О часи, о удачі!»). Догма -- це судження (сукупність суджень) про що-небудь, що не враховує змін у предметі судження. Догми існують у релігії, науці, політиці, мистецтві. Є вони й у моральності. Судження не відразу стає догмою. Спочатку воно адекватно відбиває предмет; згодом предмет змінюється, а судження залишається колишнім і перетворюється в догму. Догма -- це неправда за переконанням.

Інша крайність -- релятивізм, що заперечує стабільність і незаперечність моральних норм. Він був відомий ще в античності. Загальним місцем стало судження Геракліта про те, що не можна двічі ввійти в ту саму ріку, оскільки в кожен момент часу вода змінюється. Його учень Кратил пішов ще далі: не можна й один раз ввійти в ту саму ріку, оскільки неможливо визначити, коли закінчується один момент часу і починається інший. З погляду здорового глузду судження філософів абсурдні, хоча з позицій філософії їм дається інша оцінка. Але мораль функціонує на рівні здорового глузду. Сучасник філософів поет Аристофан у комедії «Хмари» висміює релятивістів: учора я зайняв у вас два оболи, а сьогодні їх не віддам, оскільки сьогодні я вже не той, ким був учора. Життя дає приклади складніші. Вірність дружбі не викликає сумнівів, однак на мене надавили, змусили написати компрометуючого друга заяву. От якщо б начальник не “давив” на мене, тоді б я був на висоті нашої дружби. Але він давить, до того ж натякає на підвищення, якщо напишу заяву. Так що, прости, старий, таке життя. Така типова позиція релятивіста в моралі. Його мислення наповняється безліччю застережень, «розвиваючих» поняття моралі. Особі, що виступила з критикою порядків у трудовому колективі, після зборів висловлюють замилування колеги, що самі “проковтнули язик”. Здатні показати лише дулю в кишені, вони зайняли вигідну для себе позицію: гарні для начальства, оскільки мовчать, і солідарні з колегою. Коли в суспільстві з'являється досить багато таких людей, дана моральна позиція негативно характеризує якість населення.

Немає вічних норм моральності і понять моралі, але вірно і те, що вони змінюються не щорічно і не в залежності від імені або ситуації. Реально існуюче протиріччя між абсолютністю моральності і відносністю моралі дозволяється в ході історичного розвитку культури. Наскільки й у який бік зміниться культура суспільства, настільки й у той бік зміняться норми моральності і моральні уявлення-поняття. З цього положення варто виходити, щоб не впасти ні в догматизм, ні в релятивізм.

У відносини людей вносить дисгармонію і звичайне протиріччя між рівністю всіх людей, якого вимагає моральність, і їх фактичною нерівністю, на яке вказує мораль. Для того щоб спільність людей не розпалася, слід усіх визнати рівними. Але факти кричущо говорять про зворотне. У цьому випадку фактична нерівність здібностей людей може бути компенсована нерівністю в розподілі різних благ: грошей, посад, речей, нагород і т.п. Єдино, чим воно не може бути компенсована, -- це достоїнством більш слабких членів спільності. Звертання на «Ви» як би виводить самого слабкого члена спільності за межі його натури, додає йому якусь множинність, як би підносить його власне «Я» над його слабістю. піднесення достоїнства людини -- норма поведінки вихованих людей, «тикання» ж без достатньої для того підстави принижує особистість. А приниження пам'ятають довго і не прощають нікому.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Етика – філософське вчення про моральність і мораль
ЛЕКЦІЯ 1. ЕТИКА - ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО МОРАЛЬНІСТЬ І МОРАЛЬ1.1 Зміст етичного знання1.2 Предмет етики1.3 Протиріччя моральності й моралі1.4 Благо й істина в етиці1.5 Засади етики1.6 Етика і духовністьЛЕКЦІЯ 2. ІСТОРІЯ ЕТИКИ (АНТИЧНІСТЬ)2.1 Етичні ідеї Геракліта (520-460 р. до н.е.)2.2 «Навчися соромитися себе набагато більше, ніж інших». Демокрит (460 р. до н.е. -- рік смерті невідомий)2.3 Учителі мудрості2.4 «Пізнай самого себе!» Сократ (469-399 р. до н.е.)2.5 «Собача» філософія. Кініки2.6 Етика насолоди. Гедонізм2.7 Становлення етики як філософської дисципліни. Аристотель2.8 «Сад» Епікура2.9 Етика мужності. СтоїцизмЛЕКЦІЯ 3. ІСТОРІЯ ЕТИКИ (СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ВІДРОДЖЕННЯ. НОВИЙ ЧАС)3.1 Етичні ідеї середніх століть. Віра і знання3.2 Етика гуманізму3.3 «Буття без морального буття -- прокляття». Ф.Бекон (16 ст.)3.4 «Усе прекрасне так само важке, як і рідкісне». Б. Спіноза3.5 Егоїзм розумний3.6 «Найбільше щастя найбільшого числа людей». І. Бентам3.7 «Моральний закон у мені». І.Кант (18 ст.)3.8 «Бути моральним -- означає жити відповідно до звичаїв своєї країни». М.ГегельЛЕКЦІЯ 4. ЕТИКА ХIХ - ПОЧАТОК ХХ ст.4.1 Етика ХІХ століття4.2 «Ми у вічну моральність не віримо...». В.І. Ленін4.3 Етика ХХ століття4.4 Релігійно-етичні концепції4.5 Формалістична етика4.6 Етика утилітаризму4.7 "Універсалістська" етикаЛЕКЦІЯ 5. ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ5.1 Моральність і мудрість5.2 Моральність і право5.3 Добро і зло як полюси ставлення людини до дійсності5.4 Моральність і справедливість5.5 Моральність і свобода5.6 Моральність і рівність