Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Журналистика arrow Ґендер і засоби масової інформації

Засоби масової інформації та засоби масової комунікації

Як стверджував, зокрема, М. Маклюен, масмедії змінюють не стільки установки, скільки зразки мислення та сприйняття світу: важливе не те, що повідомляють засоби масової комунікації, а те, як вони це роблять [5].

Він постулював особливу залученість споживачів медійної продукції до створення медійної реальності, а саме: "мозаїчність" сприйняття та особисту причетність. Скажімо, телеглядач глибше занурений у комунікативний процес, аніж споживачі друкованих або ж аудійних масмедій. Мозаїчність подаваної телебаченням інформації потребує ширшої залученості й більшої глядацької уваги. Глядач постійно змушений "збирати воєдино" в своїй свідомості картинку. Телебачення також породило телевізійний пульт і блукання каналами, що зробило ще очевиднішою участь користувача.

Загалом, на його думку, з розвитком технічних засобів зв'язку й прискорення збору та поширення інформації слухач та особливо глядач дедалі більше залучається до реконструкції та зведення воєдино подієвих "картинок" реальності медій. ЗМК просто-таки вимагають участі глядача в цьому комунікативному процесі, уже не дозволяючи йому відстороненого "погляду".

Ці процеси інтерактивного за своєю суттю спілкування зумовили переосмислення поняття засобів масової інформації (означення, в якому домінує процес одностороннього "інформування" масової аудиторії) як засобів масової комунікації.

Пізніше інтерактивність почали розглядати як основний принцип комунікативної організації в комп'ютерних медіях.

Як виявили пізніше теоретики масмедій, телебачення, радіо та преса як засоби комунікації не зовсім відповідають класичній формулі комунікативного акту, що її запропонував Р. Якобсон ("відправник" - "повідомлення" - "одержувач"). Для цих різновидів масмедій взагалі байдуже, чи їхнє повідомлення отримає бодай один адресат. Вони не тельки не вимагають відповіді, але й унеможливують її. Як полемічно стверджував Ж. Бодріяр, "характерною рисою масмедій є те, що вони анти комунікативні: якщо ми приймемо означення комунікації як обміну, як простору взаємозв`язку слова та відповіді, а отже, й відповідальності…" [1].

Інакше кажучи, стверджував він, коли ми визначаємо комунікацію як щось інакше, ніж просто передання-приймання інформації, то остання має бути оберненою за формою. Натомість вся сучасна архітектура масмедій полягає, на його думку, в тому, що "...вони є тим, що назавжди забороняє відповідь» що унеможливлює процес обміну (хіба що в формах симуляції відповіді, котрі самі інтегровані в процес передавання інформації, що однак нічого не змінює в односпрямованості комунікації) [1].

Все це давало підстави Ж. Бодріяру характеризувати традиційні масмедії як "мовлення без відповіді". Натомість для здійснення мережевої комунікації, на відміну від докомп'ютерних медій, необхідність відповіді є принциповою, оскільки комп'ютерні медії дозволяють стверджувати про передання повідомлення лише тоді, коли його отримають. У цьому сенсі лише комп'ютерні мережі можна повноправно називати засобами комунікації, що повністю визначено їхньою технологією.

Як відзначають дослідники, порушення монополії на мовлення, яку мають некомп'ютерні медії, вилучають із їхньої теорії дискурс влади, основоположний для теорії масмедій у цілому "різоматична" структура мережі не допускає можливості встановлення владних відносин, що вимагають як умови існування жорсткої опозиції центру та периферії.

Ґендерний аналіз масмедій. Дослідження ґендерних аспектів масмедій, як ми намагалися продемонструвати, зачіпають фактично кожен аспект взаємозв'язку медій та культури.

Основні напрямки вивчення такого зв'язку передбачають 1) вивчення способу конструювання ґендеру в текстах медій; 2) ґендерні аспекти вироб-ництва інформації; 3) теорію диферентційованого культурного прочитання; 4) проблеми кодування/декодування текстів медій.

Одним із чільних аспектів вивчення ґендеру в теоріях комунікації є те, як конструюється ґендер у текстах медій.

Здійснювані в його межах дослідження аудиторії медій ф способів сприйняття їх змісту продемонстрували серйозні ґендерні розбіжності, передусім у способах використання медій та в значеннях, якими наділяються тексти медій [6]. Такі розбіжності досліджуються, за Д. Маквейлом, у межах стереотипних соціальних ролей, типового повсякденного досвіду, аналізу того, як соціальна стать впливає на наявність та використання часу.

Різні типи змісту медій, за ним же, як і їх виробництво та використання, вивчаються в зв'язку з характером вираження ґендерної ідентичності та відповідними розбіжностями в "прочитаних" смислах і задоволенні, отримуваних від медійної продукції. Вони передбачають також вивчення можливостей "опозиційного прочитання" таких текстів.

Ґендерні підходи порушують питання про зміни в змісті медійних повідомлень, можливості їх трансформацій у напрямку ґендерного партнерства. Це питання про те, "чи можуть вибір та інтерпретація медій привести до якихось змін, ставши частиною спротиву жінок у соціальній ситуації, яка досі характеризується структурною нерівністю" [6].

Для вітчизняних досліджень масмедій цей напрямок ґендерного аналізу також є основним.

Вивчення змісту та способів функціонування ґендерних стереотипів у масмедіях, їх відповідності чи невідповідності реаліям суспільства, котре трансформується, образи жінок і чоловіків у ЗМІ та їх видозміни порівняно з попередніми етапами суспільного життя, специфіка висвітлення жінок і чоловіків засобами масової інформації й тенденції такого висвітлення у нашому суспільстві та світі, ґендерна асиметрія в масмедіях тощо стали темами активних наукових і громадських дискусій.

Загалом вивчення ґендерних аспектів масмедій та їх аналіз має на меті зробити прозорими та явними ґендерні асиметрії символічного відтворення реальності, яку вони презентують.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 
СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Ґендер і засоби масової інформації