Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Культурология arrow Cучасне моделювання одягу з народним оздобленням

Послідовність виготовлення виробу

Перед тим, як приступити до пошиття сукні, учні повинні вибрати фасон виробу. Вибір може залежати від того, які є традиції в тому районі, де проживають учні.

Вчитель спочатку повинен навчати учнів зробити побутову викрійку ліфа з рукавом.

Перед тим як розкроювати вчитель повинен ознайомити учнів з правилами техніки безпеки при роботі з голкою, шпилькою, ножицями і т.д.

Після ознайомлення з правилами техніки безпеки учні повинні навчитися правильно викроювати деталі сукні. Спочатку треба знайти повздовжню нитку на тканині за допомогою якої слід розкладати деталі викрійки. Викрійки розміщуємо як найраціональніше. Після того, як розмістили деталі викрійки, треба їх прикріпити до тканини шпильками. Контури викрійки обводять крейдою. Не слід забувати про припуски на шви. Бо якщо припуски на шви замалі то виріб по краях може розторочитися. Після того як відмічені припуски на шви - можна розкроювати. Після розкроювання учні повинні вибрати елементи вишивки , якими будуть оздоблювати виріб.

Тут вчителеві слід зазначити, про різноманітність фасонів плать і можливі гармонійні варіанти оздоблення.

Легке плаття - найрізноманітніший вид жіночого одягу. Це власне плаття і його різновидності - плаття - костюми, халати, плаття - халати, сарафани, власне блузки і їх різновидності - блузки - джемпери.

Плаття складається з двох частин: верхньої - переду або пілочок і спинки і нижньої - спідниці, яку з'єднують по лінії талії (відрізне плаття). Крім того, розрізняють суцільнокроєні плаття (сорочкової форми). Плаття бувають із застібкою ( по спинці або переду) і без неї; з рукавами і без них; з комірами і без них. Коміри, як і рукава, бувають вшивні або суцільновикроєні разом із пілочкою і спинкою.

За формою, характером покрою і художнім оформленням жіночі плаття можна об'єднати в такі групи: плаття ділового характеру, для випускного балу, весільні, нарядні шовкові, шерстяні, вечірні, плаття - костюми, блузки, спідниці, халати і плаття дитячого асортименту.

Важливим елементом одягу є його оздоблення. При оздобленні одягу враховували вік і стать людини. Найошатнішим був одяг молодих жінок, який вони мали право носити тільки до народження першої дитини. З народженням кожної наступної дитини кількість узорів і кольорів зменшувалася, скромнішим ставав головний убір та використовувані матеріали. яскравішим і більш барвистим був дівочий та парубоцький одяг, а найскромнішим - одяг літніх людей.

Сучасні варіанти розміщення орнаментів на тому чи іншому виробі залежить від його призначення, розмірів і форми, смаку і відчуття міри майстрині, її знання традицій та фантазії. Компонуючи орнамент, завжди слід виділяти його центральну частину.

У всіх видах творчості, крім форми та узору майбутнього виробу, важливу роль відіграє колорит - гармонійне поєднання кольорів та їх відтінків. Кожному народу з його багато віковими традиціями властиві кольорові поєднання, які відрізняються багатством відтінків, об'єднаних в основні тони.

Здебільшого колорит виробів є візитною карткою країни, області, району і навіть окремого села.

Щоб усі кольори поєднувалися між собою та з тлом виробу, потрібно дотримувались основних законів кольорознавства.

Усе розмаїття яскравих сполучень і кольорових відтінків, які ми бачимо в природі, можна поділити на дві групи: кольорові, або хроматичні, та безбарвні, або ахроматичні.

До хроматичних належать кольори сонячного спектра: основні - червоний, жовтий, синій та проміжні - оранжевий, зелений, фіолетовий. Проміжні, або додаткові, кольори утворюються змішуванням двох основних: оранжевий - червоного і жовтого, зелений - синього і жовтого, фіолетовий - червоного і синього.

До ахроматичних (безбарвних) кольорів, які не мають яскраво виражених ознак, належать білий, чорний, сірий кольори та всі їх відтінки.

Хроматичні кольори у свою чергу поділяються на теплі і холодні.

До теплих належать яскравіші кольори, які нагадують сонце - тепло-жовтий, оранжевий, червоний; до холодних - синій, зелений, фіолетовий та всі їхні відтінки. Найтепліший колір - червоний, а найхолодніший - синій. Залежно від насиченості кольори бувають світлими і темними, поєднання їх називають контрастністю.

Хроматичні кольори характеризуються кольоровим тоном - співвідношенням одного кольору до його відтінків, а також різних кольорів один одного; насиченістю, густотою та яскравістю - ступенем насичення того чи іншого тону.

Ахроматичні кольори відрізняються тільки світловою або відносною близькістю якогось кольору до білого.

У рукоділлі рекомендується використовувати не тільки чисті кольори спектра, а й проміжні відтінки їх. Такі поєднання м'якші, спокійніші, краще сприймаються. Гармонійне поєднання часто завершується рівновагою теплих і холодних, темних і світлих тонів. Один і той самий орнамент сприймається по-різному, якщо змінити кольори ниток у вишивці. Від цього він може бути яскравим і барвистим або стриманим і бляклим.

Слід пам'ятати, що тло виробу завжди доповнює узор, тому його колір має підкреслювати ритмічність повторення кожного окремого мотиву або фігури.

У народній творчості окрім однобарвних, або монохромних, узорів широко застосовують дво- і триколірні, а також багатобарвні, або поліхромні.

Добре поєднуються такі кольори: червоний із чорним, жовтим, сірим, коричневим, бежевим, оранжевим, синім і білим; синій із сірим, блакитним, бежевим, коричневим, жовтим, рожевим, золотистим; жовтий із коричневим, чорним, червоним, оранжевим, сірим, блакитним, синім, фіолетовим; зелений із темно-жовтим, лимонним, салатовим, сірим, жовтим, оранжевим, коричневим, чорним, кремовим; фіолетовий із бузковим, бежевим, рожевим, сірим, жовтим, золотистим, чорним.

В кожному районі вишивають по різному, навіть села в одному і тому ж районі відрізняються вишивкою одне від одного. Але все ж на Західній Україні переважає геометричний орнамент.

Орнамент не був придуманий просто так, орнамент - це був ніби код. Кожна лінія, кожен колір щось означав. Закодована мудрість віків передавалася з покоління в покоління. Вишивка носить в собі дуже багато символічних рис, має щось магічне. Наприклад, пряма горизонтальна лінія означає землю, вертикальні хвилясті лінії - дощ. Коло, ромб чи квадрат зображували сонце. Кінь і олень символізували добробут і благополуччя. Дуб і калина - мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують в собі символи краси і сили, але сили незвичайної, невмирущої краси.

Отже по орнаментах можна прочитати думки людей того чи іншого регіону, їх особливості.

За призначенням вишиті вироби поділяються на чотири групи. До четвертої групи належить носильне вбрання - чоловічі та жіночі сорочки, жіночі блузки, сукні, халати, нічні сорочки. Ці вироби складаються з таких основних деталей: станок (перед і спинка), рукава і комір, чохли. Залежно від фасону вироби можуть мати планки, кишені, кокетки.

Вчитель повинен пояснити учням, як розміщувати вишивки на виробі. Учні вибирають орнамент яким будуть прикрашати свої вироби. Під час роботи вчитель може нагадувати учням про правила техніки безпеки.

Як виріб буде готовий учням потрібно буде пояснити як правильно зшити його деталі.

Зметування і пошиття.

Для шиття блузок, чоловічих сорочок вишивальниці використовують шов упідгин із закритим зрізом, закріплений строчкою за голкою. Цей шов виконується так. Дві деталі складають лицьовими боками всередину, причому нижню деталь випускають з-під верхньої на ширину строчки у готовому вигляді з додаванням 0,3 см і зметують. Після цього деталі розгинають в різні боки, нижньою деталлю накривають верхню, підгинаючи 0,3 см і з'єднуючи строчкою за голкою на відстані 0,1 - 0,2 см від підігнутого краю.

Крім того, для з'єднання деталей вишитих виробів застосовують також зшивні шви з сучасним обметуванням зрізів. Для цього дві деталі виробу складають лицьовими боками всередину, зрівнюючи зрізи і зшивають машинною строчкою на відстані 0,7 ... 0,8 см від краю з одночасним обметуванням. Можна також застосувати для тканини, шов що осипається.

Перед тим, як приступити до машинної операції необхідно нагадати термінологію машинних операцій. Також можна нагадати про машинні шви.

Після того як будуть зшиті основні деталі виробу, зад і пілочка учні повинні приступити до обробки горловини низу, пройми і низу виробу.

Обробка низу виробу.

Для обробки низу виробу машинним швом застосовують шов у підгин з відкритим або закритим зрізом. Підгин з закритим зрізом: зріз деталі підгинають на виворіт перший раз на 0,5 - 0,7 см, а другий - на 0,9 - 1 см, після чого прокладають машинну строчку. Для обробки низу ручним способом застосовують потайний підшивний шов.

Після пошиття виробу необхідно попрати і зробити волого-теплову обробку (ВТО).

ВТО

  • 1. Для волого-теплової обробки застосовують пропрасовувачі з марлі або м'якої бавовняної тканини.
  • 2. Перед виконанням ВТО деталі або виріб зволожують з пульверизатора; якщо на тканині залишаються плями від води виріб прасують без зволоження.
  • 3. Усі шви виробу спочатку розпрасовують, а потім запрасовують у один бік.
  • 4. ВТО деталей і виробу з вивороту проводять без пропрасовування.
  • 5. Вишивку прасують тільки з виворітної сторони.
 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Cучасне моделювання одягу з народним оздобленням