Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Журналистика arrow Жанрові пріоритети новинного контенту мережевих радіостанцій як чинник ефективної комунікації зі споживачами

Жанрові пріоритети новинного контенту мережевих радіостанцій як чинник ефективної комунікації зі споживачами


Актуальність дослідження і постановка проблеми.

Процес встановлення комунікаційних зв'язків зі споживачами аудіальної інформації, яка поширюється каналами Інтернету, є необхідною умовою функціонування мережевої радіостанції, виробництва якісного інформаційного продукту, чіткої й злагодженої роботи журналістів. Напрацювання якомога ширших комунікацій з аудиторією має стати повсякденною практикою діяльності радіо. Подібні потреби зумовлюються суттєвим посиленням динамічності суспільно-політичного життя в Україні та поза її межами, перманентним переважанням драматично-трагедійної складової у новинному контенті мережевих радіостанцій, унаслідок чого спостерігається поглиблення та урізноманітнення інформаційних запитів споживачів. На думку авторки, не є перебільшенням говорити про появу вишуканості в інформаційних потребах і уподобаннях тих, хто слухає радіостанції у мережі. Маючи у своєму розпорядженні, здебільшого, однотипні відомості про події навколишньої дійсності, не відрізняючи новинного контенту однієї радіостанції від новинного контенту другої, а, відтак, не дістаючи можливості зіставити та порівняти інформацію різного змісту, структури, емоційного забарвлення, слухач у мережі відчуває колосальну потребу ексклюзивної інформації. Мова йде про ту інформацію, озброївшись якою, людина може стверджувати, що є повною мірою поінформованою.

Одним із чинників встановлення ефективної комунікації зі споживачами є активне використання жанрового потенціалу інформаційного мовлення. На превеликий жаль, більшість вітчизняних мережевих радіостанцій недооцінюють вагомості урізноманітнення у подачі новинного контенту, зловживають жанрами, які є монологічними за своєю сутністю, що не може не позначатися на якості інформаційної програми, відсутності у ній енергійності та емоційності. Це ті моменти, які роблять випуск аморфним, невиразним, отже, таким, який навряд чи допоможе налагодити ефективну комунікацію зі слухачами. Під ефективною комунікацією маю на увазі, передовсім, таку, завдяки якій мережеві слухачі беруть активну участь у створенні новинної програми, по суті перетворюючись на позаштатних кореспондентів радіостанції. Окрім того, доречно коментують ті чи інші повідомлення, журналістські матеріали інших жанрів, висловлюють свої думки й судження з приводу почутого (а інколи й почутого та побаченого водночас, оскільки більшість мережевих станцій мають відеосупровід програм).

Зважаючи на означене вище, для мережевих радіостанцій є доволі актуальною проблема використання жанрової палітри інформаційного мовлення, доцільного та правильного застосування особливостей кожного жанру. Запорукою успішного використання жанрів у новинних програмах і випусках є бездоганне знання радіожурналістами змістової, структурної, емоційної специфіки інформаційного повідомлення, розповіді кореспондента, інтерв'ю, репортажу, огляду преси як основних жанрів, представлених в інформаційному мовленні Інтернет-радіостанцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання різноаспектного вивчення жанрів інформаційного мовлення постає у центрі уваги багатьох українських і закордонних дослідників радіожурналістики. Більшість із них вважають, що жанр - це форма організації того чи іншого матеріалу, яка слугує для розв'язання творчого завдання. Д.М. Прилюк наголошує, що жанр - це форма вираження відображуваного змісту. І якщо факти дійсності, об'єднані певною темою, і авторська ідея являють собою зміст майбутнього виступу журналіста, то зміст цей треба виразити в якнайдоцільнішій формі [Прилюк 1983: 147]. В.Я. Миронченко звертає увагу на необхідність розмежовувати терміни «форма радіопередачі» та «жанр радіожурналістики», оскільки перше поняття лежить у сфері програмної діяльності радіо і стосується побудови радіомовних програм, а друге - торкається процесів журналістської творчості і впливу журналістських творів на слухачів. На думку дослідника, жанр - це певний тип журналістського твору, що характеризується властивими йому методами відображення дійсності [Миронченко 1996: 286]. В.В. Лизанчук вважає жанром біль-менш стійку форму пізнання і відображення, яка володіє рядом стійких ознак [Лизанчук 2006: 220, 221]. Вітчизняна дослідниця А.А. Іващук, яка займається вивченням варіативності та взаємопереходу інформаційних жанрів у сучасній українській пресі, наголошує, що розвиток системи жанрів зумовлений об'єктивними вимогами часу, а саме зміною соціально-економічних умов, формуванням демократичних цінностей у суспільстві, пошуками оптимальних критеріїв підходу до можливостей впливу на суспільну свідомість через засоби масової інформації. За її словами, адекватна видозміна жанрових груп залежить також від індивідуальної творчості окремих особистостей [Іващук 2009: 1]. Власне, російські науковці Л.Д. Болотова, Г.В. Кузнецов, В.В. Смирнов і А.А. Шерель висловлюють схожі міркування. Вони зауважують, що пошук жанрового вирішення для того чи іншого конкретного журналістського матеріалу завжди обумовлений, насамперед, особистістю журналіста: його професійними уподобаннями, досвідом та волею - та, по-друге, цілою групою чинників, серед яких найбільш важливими виявляються контекст часу, тобто вимоги епохи, суспільно-політичні установки радіоорганізації, традиції редакції, творчий та інтелектуальний потенціал журналіста, зверненість до різних груп аудиторії та конкретні виробничі умови [Болотова, Кузнецов, Смирнов, Шерель 2000: 187].

Отже, як бачимо, чимало українських та закордонних авторів здійснювали свої наукові розвідки у царині жанрів сучасної практичної журналістики, зокрема, радіожурналістики.

Однак, окремої роботи, присвяченої жанровим особливостям та пріоритетам інформаційних програм радіостанцій, які працюють на новій технологічній платформі, станом на сьогодні немає, що й зумовило потребу у цій статті.

Мета і завдання статті. Метою цього дослідження є привернути увагу до жанрових пріоритетів інформаційного мовлення вітчизняних мережевих радіостанцій, а також довести, що саме жанроутворення є чинником оптимізації творчого процесу, налагодження ефективної комунікації зі споживачами інформації, максимального наближення до інформаційних потреб і вподобань аудиторії, оскільки лише пошук нових форм і методів подачі інформації гарантує постійний інтерес до радіостанції. З огляду на це, авторка ставить перед собою такі завдання: докладно вивчити новинний контент радіостанцій (на прикладі двох радіостудій - першого каналу Національної радіокомпанії України та радіо «ЕРА-FM»); визначити жанрові пріоритети інформаційних програм і випусків означених радіостанцій; довести, що жанроутворення на радіо має значний потенціал впливу на слухачів, що є одним із чинників налагодження ефективної комунікації з ними.

Методи та методики дослідження. Задля здійснення даного дослідження авторка використовувала такі наукові методи, як емпіричний, діалектичний, структурно-функціональний та герменевтичний. Завдяки емпіричному методу дослідження стало можливим прослухати інформаційні випуски зазначених радіостанцій на предмет частотності вживання жанрів інформаційного мовлення (повідомлення, розповідь кореспондента, репортаж, інтерв'ю, огляд преси). Всього прослухано 200 інформаційних випусків першого каналу Національної радіокомпанії України та радіо «ЕРА-FM», які звучали у мережі цих станцій впродовж червня-липня 2014 р. За допомогою діалектичного методу проаналізовано динаміку жанрових груп як засобу спілкування та налагодження комунікації зі слухацькою аудиторією. Досліджено сутність суперечностей, покладених в основу впливу на суспільну свідомість через аудіальні та електронні засоби масової комунікації. Унаслідок застосування структурно-функціонального методу здійснено аналіз структури друкованих текстів журналістських матеріалів, підготовлених в інформаційних жанрах, які оприлюднюються у мережі, сформульовано прогнози стосовно їхнього стилістичного вдосконалення. На підставі герменевтичного методу вивчено специфіку управління процесами самоорганізації творчого колективу в умовах спільного пошуку журналістами шляхів оптимізації творчої діяльності, встановлення на основі цього ефективної комунікації зі споживачами інформації.

Виклад основного матеріалу та отриманих результатів. Кожний жанр інформаційного радіомовлення - повідомлення, розповідь кореспондента, репортаж, інтерв'ю, огляд преси - є по-своєму унікальним; кожному жанрові притаманна особлива форма контакту зі споживачами аудіо- та мережевої інформації. Приміром, звукова унікальність новинного повідомлення тісно пов'язана з малим обсягом цього журналістського матеріалу, гранично лаконічним викладом у ньому фактів, чіткою структурою фраз тощо. Розповідь кореспондента, яку можна розглядати як розлоге повідомлення, ґрунтується на розширеній оповіді сутності тієї чи іншої події, узагальненнях і висновках журналіста або особи, причетної до події. Під ці ж характеристики підпадає і огляд преси.

Та чи не найвиразнішою є звукова природа таких жанрів інформаційного мовлення, як інтерв'ю та репортаж. Жанр інтерв'ю є унікальним з тієї точки зору, що за допомогою нього досягається діалогічність інформаційного випуску, забезпечується поліфонічність та розмаїтість звучання, встановлюється емоційний контакт не лише з респондентом, але й з усією аудиторією. Особлива звукова палітра репортажу виявляється у передачі автентичного шумового, музичного тла, який супроводжує проходження події, а також у посиленій емоційній подачі матеріалу.

Зважаючи на означене, завдання радіожурналіста полягає у тім, щоб повною мірою використати звукову унікальність кожного жанру задля посилення ефективної комунікації зі споживачами. Недарма російський дослідник В.В. Смирнов зауважує, що використовувати у сучасному радіомовленні весь арсенал жанрів означає оптимально залучати усе розмаїття його пізнавальних і виражальних можливостей, його зв'язків з аудиторією. На переконання ученого, широта жанрового діапазону радіопубліцистики та радіомистецтва - це не стільки питання розмаїття їхніх форм, скільки питання повноти та глибини їхнього життєвого змісту [Смирнов 2002: 5]. Однак, повсякденна практика більшості українських радіостанцій, зокрема, мережевих засвідчує доволі помітну тенденцію підмінити багатство виражальних засобів радіомовлення (природні та штучні шуми, звукова атмосфера подій, виступи учасників чи очевидців) нескінченним говорінням перед мікрофоном. До речі, таке нескінченне говоріння та ще й за умови скоромовочного темпу та відстуності інтонування В.В. Смирнов вважає грубим насиллям над природним сприйняттям мовлення, що історично склалося [Смирнов 2002: 7].

Унаслідок вдумливого прослуховування інформаційних випусків першого каналу Національної радіокомпанії України та радіо «ЕРА-FM», докладного вивчення змістового та структурного аспектів текстів журналістських матеріалів, авторка вважає за доцільне висловити наступні міркування.

По-перше, проаналізований новинний контент дозволяє стверджувати, що на обох радіостанціях помітна висока частотність вживання двох інформаційних жанрів. Йдеться про новинне повідомлення та розповідь кореспондента з елементами інтерв'ю. Подібна одноманітність у подачі суспільно вагомої інформації, однотипність побудови тексту, відсутність міжжанрової взаємодії та, як наслідок, монотонність в інтонуванні призводить до зниження якості інформаційного мовлення, послаблення комунікації зі споживачами продукту. Неабияке значення у цих процесах відіграє стереотипність мислення журналістів у питанні правильної подачі інформації. Більшість із них сприймають радіожурналістику як свого роду писемний вид мас-медіа, який ще донедавна вибудовував свою роботу на регламентованій політичній основі. Але з переходом на вільний ефір, позбавлений цензури, головним стало спілкування зі слухачами. Отже, сама основа подачі інформації - спілкування - вимагає зміни форм висловлення та змісту жанрів.

По-друге, висока частотність використання одних жанрів інформаційного мовлення означає практично повне ігнорування усіх інших. На жаль, серед прослуханих випусків буквально у двох помічений жанр інтерв'ю. Причому, він був поданий не як автономний журналістський матеріал, а як складник розповіді кореспондента. Такий підхід до питання подачі інформації є абсолютно невиправданим, оскільки саме інтерв'ю є тим жанром, завдяки якому можна досягти глибокої діалогічності мовлення. За словами А.А. Іващук, інтерв'ю не тільки доповнює репортажний стиль, воно розкриває ті моменти, які не можна подати шляхом звичного авторського опису події [Іващук 2009: 10].

Стосовно жанру репортажу, то серед прослуханого контенту авторці не вдалося знайти жодного. І цей факт не може не викликати занепокоєння, оскільки жанр репортажу є найліпшою ланкою, за допомогою якої журналіст вступає у мовленнєве спілкування зі слухачем, Інтернет-користувачем і розмовляє з ним з певною метою. Прикметним є те, що споживачі інформації вже перестали бути невидимими співрозмовниками, як це було за умов класичного радіо, адже більшість мережевих радіостанцій використовують у прямоефірних програмах відеосупровід. Тому ігнорування жанрами інтерв'ю та репортажу є ганебною практикою новітнього радіо, оскільки зробити інформаційний випуск цікавим можна лише завдяки осмисленню кращого досвіду, його узагальненню, вивченню основ, на яких вибудовуються жанри. З огляду на це, А.А. Іващук встановила, що в інформаційно-публіцистичній групі жанрів найінтенсивніше розвиваються ті жанри, які найбільш адекватно впливають на масову свідомість, характеризуючись оперативністю й максимальною динамічністю (репортаж, інтерв'ю) [Іващук 2009: 4].

По-третє, з метою якнайповнішого використання усіх жанрів інформаційного мовлення, яке здійснюється в умовах мережевого радіо, необхідно провадити роз'яснювальну роботу з молодими журналістами. У цьому зв'язку важливо зважати на те, що кожний жанр являє собою не лише стійку форму, а живий процес. Він складається з трьох стадій - пізнання певного факту, явища, відображення пізнаного факту, явища та передача отриманого знання споживачам інформації. На другій стадії якраз і необхідно використовувати всі засоби звукової виразності.

По-четверте, журналісти мережевого радіо мають використовувати у своїй роботі ті можливості, які у них з'являються через варіативність та взаємоперехід інформаційних жанрів. Потрібно зважати на той факт, що радіо є, передовсім, звуковою комунікацією. Її головні особливості визначаються природою звука, його можливостями, психологією сприйняття. В.В. Смирнов зазначає, що «звуковий конвеєр» визначає необхідність врахування і змістової, і стилістичної, і тональної організації матеріалу, що звучить, знання психології його сприйняття на слух [Смирнов 2002: 20]. Тому в репортажі цілком природною є розлога розповідь кореспондента, численні інтерв'ю осіб, причетних до події, виступ перед мікрофоном компетентних людей, ба навіть елементи аналітики, оскільки репортер, приміром, готуючи матеріал із зони воєнних дій змушений коментувати події, свідками яких він став. При цьому важливим є те, щоб усі складники репортажу розміщувались у ньому рівномірно та пропорційно. Адже іноді трапляється так, що репортаж з місця події провадить не репортер, а учасник події чи фахівець, надто захопившись власними виступом.

Висновки

жанровий потенціал мовлення комунікація

Жанрова система радіожурналістики перебуває у постійному русі. До багатьох інших чинників, які впливають на її формування і становлення, додався новий потужний чинник - Інтернет, основною характеристикою якого є мультимедійність. Під впливом мережі відбувається суттєва перебудова, перелаштування системи радіожанрів. Через те сьогодні серед журналістської спільноти, яка працює в умовах новітнього радіо, є важливим, по-перше, скористатися усіма перевагами міжжанрової взаємодії та, по-друге, зберегти жанрову самобутність усіх жанрів. Інакше кажучи, не можна допустити, щоб у мережевому радіо сірий та невиразний текст Інтернету переважав яскравий, неповторний текст репортажу, інтерв'ю, огляду преси, виступу перед мікрофоном.

Зважаючи на таку суттєву особливість радіокомунікації, як її зв'язок із часом, вона набуває ознак незворотності, одномоментності та скороминущості. У споживача немає можливості її призупинити, окрім того, як вимкнути радіоприймач чи вийти з мережі. Звісно, що нові відомості людина засвоює завдяки безперервному потокові надходження невідомих фактів, думок тощо. Прослуховування радіо, здебільшого, не вимагає активного зосередження уваги. Нині мережеве радіо можна слухати, паралельно займаючись багатьма іншими справами - рухатися в автомобілі, готувати їжу, переглядати відео, знайомитися з електронною поштою та інше. Тому радіомовлення вважають вторинним видом діяльності. Саме зважаючи на вторинність, надто актуальним є широке використання усієї палітри жанрів новинного мовлення, особливо це стосується репортажу та інтерв'ю. Лише чуючи яскравий журналістський матеріал - а репортаж та інтерв'ю мають у своєму арсеналі усі виражальні засоби для цього - споживач здатен запам'ятати нову інформацію. Причому, це може бути запам'ятовування на рівні інтонацій, шумів, музики, монтажу.

Жанроутворення на радіо має значний потенціал впливу на слухачів, що є одним із чинників налагодження ефективної комунікації з ними. Цей потенціал впливу якраз і здійснюється за допомогою звукових виражальних засобів живого мовлення. Інтонація спричиняє своєрідність мовлення журналіста, вона дозволяє побачити людину перед мікрофоном, перейнятися її настроями, міркуваннями та, як наслідок, довіритися їй або ні. Музика допомагає споживачеві уявити місце події, вона поєднує різні часові та просторові відрізки, а в поєднанні з журналістським текстом визначає характер і тон матеріалу. Шуми створюють звукову характеристику події, завдяки їм досягається «ефект присутності» споживача інформації на ній. Монтаж дозволяє вибудувати різні часові та просторові плани, створити цілісну композицію твору та інше. З огляду на означене, усі виражальні засоби, підпорядковуючись один одному та взаємодіючи між собою, створюють змістову та акустичну єдність цілісного журналістського матеріалу. Через те повне або часткове нехтування виражальними засобами, що проявляється у високій частотності використання монологічних жанрів (повідомлення, розповідь) та низькій частотності використання діалогічних (репортаж, інтерв'ю), безсумнівно, заперечує саму сутність радіо. Мається на увазі спілкування зі своєю аудиторією шляхом надання їй оперативної, достовірної та вичерпної інформації. У зв'язку з цим постає нагальна потреба постійного співробітництва дослідників радіожурналістики з журналістами мережевих радіостанцій у плані повсякчасного розтлумачування останнім переваг використання усього розмаїття жанрів новинного мовлення, надто діалогічних, переконування радіожурналістів, особливо це стосується молоді, стосовно необхідності використання усього розмаїття жанрів в інформаційних програмах. Вельми своєчасною виглядає і розроблення майстер-класів радіожурналістикознавців на предмет поліпшення комунікаційних зв'язків радіостанції з Інтернет-користувачами завдяки потенціалу, який містить у собі система жанроутворення.

У цьому зв'язку авторка вважає перспективними подальші розвідки щодо впливу жанрів інформаційного мовлення мережевого радіо на процеси сприйняття, запам'ятовування та відтворення новин; щодо особливостей підготовки подієвих репортажу та інтерв'ю як жанрів, що базуються на широкому використанні виражальних засобів радіо; актуальним виглядає і вивчення питання того, як музика й шуми здатні посилити/ послабити ефективну комунікацію зі слухачами мережевого радіо; не менш корисним є дослідження інтонаційного малюнка ведучих інформаційних випусків Інтернет-радіостанцій і на цій основі вивчення механізмів встановлення довіри до радіостанції у цілому та певного її ведучого зокрема.

Література

1. Іващук А.А. Варіативність та взаємоперехід інформаційних жанрів у сучасній українській пресі: автореф. дис. ... канд. н. соц. комун.: 27.00.04 / Антоніна Анатоліївна Іващук. - Київ, 2009. - 17 с.

2. Лизанчук В.В. Основи радіожурналістики: [підручник] / В.В. Лизанчук. - К.: Знання, 2006. - 628 с. + компакт-диск.

3. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: [підручник для студ. ун-тів спец. «Журналістика»] / В. Я. Миронченко. - Інститут змісту і методів навчання; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: 1996. - 438 с.

4. Прилюк Д.М. Теорія і практика журналістської творчості. Методологічні проблеми: за ред проф. В.О.Кудіна / Д.М.Прилюк. - Вища школа. К.: 1983. - 271 с.

5. Радиожурналистика: [учебник]. - под.ред. А.А.Шереля. - [2-е изд]. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. - 480 с.

6. Смирнов В.В. Формы вещания: Функции, типология, структура радиопрограмм: [учеб. пособ.] / В.В. Смирнов. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 203 с.

7. Ivashchyk, A.A. (2009). Variatuvnist' i vzaemoperehid informatsijnuh zhanriv y sychasnij ykrajinskij presi: avtoref. dus. ...kand. n. sots.komyn.: 27.00.04 / Antonina Anatolijivna Ivashchyk. Kujiv. 17 s. (in Ukrainian).

8. Luzanchyk, V.V. (2006). Osnovu radiozhyrnalistuku. Kujiv: Znannya. 628 s. + kompakt-dusk. (in Ukrainian).

9. Muronchenko, V.Ya. (1996). Osnovy informatsijnogo radiomovlennya. Kujiv: Instutyt zmisty I metodiv navchannya; Kujivs'kuji yn-t im. Tarasa Shevchenka. 438 s. (in Ukrainian).

10. Pruljyk, D.M. (1983). Teoriya i praktuka zhyrnalists'koji tvorchosti. Metodologichni problemu: za red. prof. V.O.Kydina. Kujiv: Vushcha skola. 271 s. (in Ukrainian).

11. Radiozhyrnalistika (2000). Pod.red. A.A.Sherelya. Moscow: Izd-vo Mosk.yn-ta. 480 s. (in Russian).

12. Smirnov, V.V. (2002). Formu veshchaniya: Fynktsii, tipologiya, struktura radioprogram. Moscow: Aspekt Press. 203 s. (in Russian).

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
 
Предметы
Банковское дело
Бухучет и аудит
География
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Охрана труда
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Техника
Товароведение
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее