Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Право arrow Правові основи видатків державного бюджету в України

ВИСНОВКИ

В роботі проведено дослідження «правових основ видатків Державного юджету в Україні».

Бюджет у сучасному його розумінні сформувався в результаті тривалого історичного процесу еволюції суспільства: трансформації натурального господарства у грошово-мінове, становлення держави, ускладнення економічного і фінансового життя.

Бюджетна система України у своєму розвитку пройшла тривалий період становлення, протягом якого відбувались зміни в її побудові відповідно до діючого на той час суспільно-економічного ладу та устрою держави. Під час поневолення та втрати державності Україна не мала можливості формувати власну, національну фінансово-бюджетну систему, що не сприяло розвитку і зміцненню бюджетних відносин на рівні окремих територій та держави в цілому.

Державний бюджет України -- централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України" . "Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави.

Сутність бюджету кожної країни визначається станом економіки, рівнем соціального розвитку суспільства. Використовуючи фінансове програмування, країни через бюджет впливають на структурну перебудову держави, науково-технічну політику, норму накопичення, самозабезпечення ресурсами, ефективність зовнішньоекономічних зв'язків, обсяг валового внутрішнього продукту.

До інституту видатків державного і місцевих бюджетів слід віднести цільове, доцільне й ефективне використання (касові і фактичні видатки) коштів розпорядниками бюджетних коштів.

Економічна структура видатків визначає їх економічно-правовий зміст як сукупність загальних видатків і кредитування загального фонду Державного бюджету без погашення.

Фінансування державних видатків - це плановий, цільовий, безповоротний та безоплатний відпуск коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, створення соціальних гарантій населення та виконання зобов'язань держави, з додержанням режиму економії при всебічному постійному контролі.

Незалежно від джерел покриття видатків фінансування здійснюється на підставі таких принципів: плановість, безоплатність і безповоротність, цільове спрямування коштів, ефективність їх використання, фінансування в міру виконання плану, оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел, здійснення контролю за використанням коштів.

Виділяють такі методи бюджетного фінансування:

1) бюджетні інвестиції; 2) бюджетні кредити; 3) кошторисне фінансування; 4) державні трансферти.

Різні методи надання бюджетних коштів обумовлені особливостями виконання бюджетів у різних ланках бюджетної системи.

Проведений аналіз свідчить про те, що в більшості розвинутих країн формування та здійснення бюджетної політики відбувається на основі таких законодавчих документів як: 1) Конституція; 2) закон про бюджетне управління; 3) закон про щорічний бюджет; 4) закони про спеціальні асигнування; 5) постанови та інструкції щодо бюджету.

Конституцією закладається фундамент всім іншим нормативним актам, тому в ній висвітлюються лише загальні принципові питання, а саме: а) розмежування повноважень між законодавчою і виконавчою владами щодо державних фінансів; б) визначення фінансових взаємовідносин між центральними і місцевими органами влади; а) вимога щодо витрачання бюджетних коштів тільки у відповідності із законодавством.

Видатки Державного бюджету регламентуються відповідними законодавчими та нормативними актами -- Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетною класифікацією, іншими юридичними актами органів влади.

Основним документом, на підставі якого формуються кошториси доходів та видатків розпорядників коштів, є розпис доходів та видатків державного бюджету.

В даний час необхідна повна ревізія бюджетного законодавства, у першу чергу в частині регулювання процедурних питань бюджетного процесу, тому що саме їхня нерозв'язаність знижує його ефективність.

Видатки бюджету у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку роль вони відіграють і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення та яке їх соціальне призначення.

Існування бюджетів різних рівнів, з одного боку, та значна нерівномірність фінансового стану різних регіонів України та верств населення - з іншого, об'єктивно зумовлюють перерозподільні процеси фінансових ресурсів. Механізм перерозподілу бюджетних коштів є об'єктом централізованого державного регулювання і багато в чому визначається системою оподаткування, монетарною політикою, макроекономічними факторами, які перебувають у безперервному русі та розвитку.

Для Державного бюджету України є характерним відносно висока питома вага видатків в соціальну сферу, що загалом є позитивним для суспільства, існують певні проблеми, які суттєво зменшують соціально-економічних ефект цих видатків

Розподіл видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача.

Отже, з метою подолання цих проблем необхідно забезпечити:

  • - визначення першочергових та пріоритетних напрямів розподілу бюджетних коштів, які б відповідали цілям фінансової політики держави та не відхилялись від головного призначення бюджету - справедливого та неупередженого розподілу державних благ з метою досягнення граничного рівня добробуту для кожного члена суспільства.
  • - забезпечення відповідності виконання бюджету запланованим показникам та ефективності не тільки поточного і наступного, а і попереднього бюджетного контролю;

Метою фінансового контролю, що здійснюється органами Державного казначейства, є зменшення кількості й обсягів порушень бюджетного законодавства та недопущення використання бюджетних коштів не за призначенням; взяття зобов'язань розпорядниками коштів понад обсяги виділених бюджетних асигнувань.

У процесі контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства України в частині виконання державного бюджету за видатками здійснюють: попередній контроль здійснюється на стадії прийняття зобов'язань; фінансовий контроль на стадії проведення операцій перед здійсненням платежу; контроль після здійснення видатків, проведення операцій (аудит).

У разі виявлення бюджетних правопорушень органи Державного казначейства України в межах своєї компетенції можуть вчинити дії до розпорядників та отримувачів коштів, призупинити здійснення операцій та будь-яких платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства та застосувати адміністративні стягнення до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях.

Бюджетна сфера України одна з найбільш криміналізованих. Кожен шостий економічний злочин, який викривається в Україні, пов'язаний із зазіханнями на кошти державного або місцевих бюджетів. Нині в Україні нема окремих норм щодо відповідальності посадових осіб органів влади, які забезпечують бюджетний процес, та органів державного фінансового контролю за їх дії або бездіяльність. Вони здебільшого несуть цивільно-правову відповідальність загального характеру (зловживання службовим становищем, хабарництво, халатність тощо).

За детального розгляду норм права, які регулюють відповідальність учасників бюджетного процесу, можна дійти висновку, що вони дещо недосконалі та різняться в підходах. Наприклад, згідно з положенням Бюджетного кодексу України передбачається загальна норма про цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність осіб, винних у порушенні бюджетного законодавства. Інших норм, які регламентували би порядок застосування зазначених видів відповідальності, у цьому Кодексі немає. Тому для застосування цієї норми слід користуватися іншими законами. А отже, в разі виявлення бюджетного порушення можна застосувати будь- яку міру відповідальності залежно від вимог різних сфер права, зокрема цивільного, адміністративного, кримінального, трудового. Тобто немає чіткості у визначенні покарання за конкретний вид правопорушення. Така правова неврегульованість часом дозволяє застосувати подвійну відповідальність за одне й те саме бюджетне порушення, або навпаки, зумовлює уникнення від відповідальності, якщо скоєне бюджетне правопорушення не підпадає під дію іншого закону.

Водночас Бюджетним Кодексом України передбачено, що незалежно від настання цивільно-правової відповідальності в разі споєння бюджетного правопорушення до розпорядників чи одержувачів бюджетних коштів застосовується стягнення чи заходи впливу, регламентовані окремими нормами головного фінансового документа держави. Зокрема, йдеться про призупинення бюджетних асигнувань та операцій із бюджетними коштами, зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів, призупинення рішення про обласний бюджет, бюджети міст Києва і Севастополя і бюджетів територіальних громад, повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих як субвенції, в разі нецільового використання.

З метою запобігання нецільовому використанню бюджетних коштів необхідно розробити дійові заходи, які унеможливлювали б не суто цільове, а передусім незаконне використання бюджетних ресурсів. Нецільове використання коштів - це порушення законодавства. Тому необхідно уточнити норми законів та нормативно-правових актів для врегулювання цих проблем.

Головна проблема подальшого становлення міжбюджетних відносин в Україні полягає в їх нерозвиненості і невідповідності швидким змінам, що відбуваються в системі перетворення функцій управління та їх слабкій корегованості із економічними реаліями. А як інструмент трансформації економічної структури, міжбюджетні відносини мають відповідати меті економічних трансформацій - всебічному сприянню людського розвитку, що означає орієнтацію їх більшою мірою на задоволення соціальних потреб громадян.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Правові основи видатків державного бюджету в України
ВСТУПРОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ1.1 Становлення інституту видатків Державного бюджету 1.2 Поняття «бюджету» та «видатків бюджету»1.3 Принципи фінансування видатків Державного бюджету1.4 Зарубіжний досвід організації видатків Державного бюджетуРОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В УКРАЇНИ2.1 Законодавчі нормативні акти щодо видаткової частини Державного бюджету України2.2 Повноваження Державного казначейства України по виконанню державного бюджету за видатками2.3 Правові засади розподілу видатків за різними ланками бюджетної системи2.4 Загальні засади здійснення контролю за виконанням видатків Державного бюджетуРОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРАВОВОГО МЕХАНІМУ ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 3.1 Шляхи удосконалення нормопроектування у сфері бюджетних правовідносин3.2 Удосконалення інституту юридичної відповідальності у сфері виконання Державного бюджету3.3 Перспективи розвитку правового механізму здійснення видатків державного бюджету в УкраїніВИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ