Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Право arrow Правові основи видатків державного бюджету в України

Правові засади розподілу видатків за різними ланками бюджетної системи

В умовах формування ринкових відносин в Україні виникає потреба переосмислення традиційно сформованих підходів до визначення цілей, завдань, принципів механізму бюджетної політики, яка в нових реаліях може і повинна стати провідною ланкою системи державного регулювання.

Стратегічною метою бюджетної політики є створення економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи. Основними завданнями функціонування бюджетної системи держави є забезпечення економічного зростання України та піднесення життєвого рівня населення.

Видатки бюджету у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку роль вони відіграють і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення та яке їх соціальне призначення.

Існування бюджетів різних рівнів, з одного боку, та значна нерівномірність фінансового стану різних регіонів України та верств населення - з іншого, об'єктивно зумовлюють перерозподільні процеси фінансових ресурсів. Механізм перерозподілу бюджетних коштів є об'єктом централізованого державного регулювання і багато в чому визначається системою оподаткування, монетарною політикою, макроекономічними факторами, які перебувають у безперервному русі та розвитку. Теребух А.І. Бюджет як інструмент впливу на економічний розвиток регіону // Матер.ХV міжнар. наук.-практ. конф. „Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція”. - Частина 1. - Чернівці: ТЕІ, 2006. - с.83

Витрати бюджету визначаються у порядку, вказаному законодавством, із врахуванням наявних фінансових ресурсів та спрямовуються передусім на виконання загальнодержавних програм і на реалізацію закону "Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у народному господарстві України", конверсію військового виробництва, на утримання армії, соціально-культурної сфери та наукових установ, соціальне забезпечення, дотації по окремих видах послуг, які надаються населенню за регульованими цінами, та інші витрати (плата за електроенергію, комунальні послуги). Орлюк О.П. Фінансове право України, К: Либідь, 2004

В умовах глобальної фінансової кризи існуючий механізм розподілу видатків України не спроможний задовольнити постійно зростаючі суспільні потреби та збалансувати економіку країни, що, в свою чергу, потребує зміни методів бюджетного впливу на суспільне виробництво та напрямів вкладень бюджетних коштів. Тому першочерговим завданням нашого дослідження виступає визначення пріоритетних галузей економіки, які потребують державного цільового фінансування. Варто зазначити, що державні інвестиції у такі галузі зможуть забезпечити стратегічні напрями її розвитку та створити необхідну виробничу інфраструктуру. Тобто, видатки бюджетів на розвиток економіки повинні спрямовуватися насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідних умов для зростання економічного потенціалу держави. Демків О.І. Сучасні засади та підходи до бюджетного стимулювання розвитку регіонів // Матер. Всеукраїнської наук. - практ.: конф. „Фінансова система України: становлення та розвиток”. - Частина 1. - Острог: НУ „Острозька академія”, 2006. - с.68.

Видаткова частина державного та місцевих бюджетів відображає витрати держави на здійснення своїх завдань і функцій, а також на утримання самої держави (органів законодавчої, виконавчої, судової влади та ін.).

Звідси випливає і структура державних видатків, яка залежить в кінцевому підсумку від завдань і функцій, які стоять перед державою і її апаратом. Останні, в свою чергу, юридично зафіксовані в Конституції і законах України.

Слід наголосити на тому, що видатки бюджету повинні визначатися можливостями держави акумулювати доходи, а їх структура - відповідати чітко визначеним пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. Держава покликана забезпечити економічно ефективне задоволення потреб своїх громадян в суспільних благах у таких галузях, як освіта, охорона здоров'я, культура, транспорт і зв'язок, енергетика, комунальне господарство, й обов'язково на рівні соціальної достатності, а не мінімальної потреби.

До першочергових видатків держави необхідно віднести фінансування заходів із підтримки найуразливіших верств населення, а саме забезпечення своєчасних виплат пенсіонерам, надання допомоги безробітним, адресної допомоги незахищеним верствам населення та сім'ям із дітьми, в тому числі у зв'язку з підвищенням тарифів на комунальні послуги. Тобто задоволення потреб громадян має здійснюватись шляхом реалізації зваженої обґрунтованої бюджетної політики, головним інструментом якої виступає соціально-орієнтований бюджет. Кульчицький М.І., Перун З.В. Формування та виконання бюджету за програмно-цільовим методом //Фінанси України. - 2005. - №2. - с.78-83 На цьому особливо наголошує професор В.І. Федоров, підкреслюючи, що побудова соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні - це не просто комплекс економічних заходів це - «Насамперед, це шлях суспільного розвитку, заснований на демократії, на повазі до людини як найвищої цінності, до її свобод, це філософія суспільного буття і спосіб мислення» .

Аналізуючи сучасний стан розподілу видатків державного бюджету України слід зазначити, що бюджет держави в останні роки має чітку соціальну спрямованість. Так, якщо в 2004 році видатки в соціальну сферу загалом складали лише 29,7% об'єму коштів, то вже в 2005 році їх питома вага збільшилась до 41%, а в 2008 році зафіксовано максимальний обсяг видатків - 57%, який спрямовувався на соціальне забезпечення та соціальний захист населення. Програма КМУ «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток» . - К., 2008..

Варто зазначити, що в умовах економічної кризи при складанні бюджету на 2009 рік держава не відхилилась від наміченого курсу - соціально-орієнтованого бюджету та запланувала видатки на розвиток людського капіталу - освіту, охорону здоров'я, соціальний захист в розмірі 42,1% від загального обсягу видатків. Також слід відмітити що і система видатків Російської Федерації припускає саме такий розподіл видатків держави - більше 60% спрямовується в соціальну сферу, державними цільовими програмами визначається активне стимулювання та фінансування промислової сфери, а саме, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки отримує близько 55,6% інвестицій та дотацій з бюджету. Луніна І.О., Баліцька В.В., Короткевич О.В. Механізм мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України// Фінанси України. - 2008.- №12.

У будь-якій розвиненій країні бюджет надає бізнесу певні орієнтири, як в плані макроекономічних показників розвитку, так і стосовно обсягів підтримки певних галузей.Україні до цього ще далеко, оскільки у бюджетному процесі панує популізм та любов до красивої цифри. Проте навіть на такому загальному тлі, бюджет 2009 року вирізняється не в кращий бік. Він скоріше дезорієнтує бізнес, населення, місцеву владу. Державний бюджет складено на основі надто оптимістичних, якщо не сказати нереальних, прогнозних макроекономічних показників. А саме: зростання ВВП на 0,4%, інфляція - 9,5%. В той же час, Світовий Банк прогнозує скорочення ВВП на 4% та рівень інфляції 13,7%, і це не песимістичний прогноз. Таким чином, має місце завищення ВВП (на 4,4%) і заниження інфляції (на 4,2%). Луніна І.О., Баліцька В.В., Короткевич О.В., Фролова Н.Б. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України. // Фінанси України.- № 12.- 2008 р.- С. 32.

У 2009 році видатки державного бюджету суттєво зменшуються порівняно з 2008 роком. Причому видатки загального фонду скорочуються не лише в реальному (з урахуванням інфляції) вимірі, але й в номінальному - з 200 мільярдів гривень до 193 . Тобто можливості держави щодо виконання своїх основних функцій, в тому числі у соціальній сфері, значно погіршуються. В цих умовах на перший план виходить питання пріоритетів як соціального, так і економічного характеру. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008р. №835.

Незважаючи на те, що для Державного бюджету України є характерним відносно висока питома вага видатків в соціальну сферу, що загалом є позитивним для суспільства, існують певні проблеми, які суттєво зменшують соціально-економічних ефект цих видатків:

  • · громіздка, непрозора та неефективна система соціальних допоміг;
  • · обмеженість застосування адресних виплат громадянам, які потребують соціального захисту;
  • · незначні капітальні видатки в установах бюджетної сфери, зокрема в освіті та охороні здоров'я.

Існуючий розподіл видатків свідчить про гіпертрофовану соціальну спрямованість бюджетів, що спричиняє інфляційний тиск на економіку і не стимулює підприємницьку діяльність. Свідченням цього є те, що:

більша частина видатків спрямовується на споживання (89%), а не на розвиток;

в складі капітальних видатків - більше половини капітальних трансфертів надається підприємствам паливно-енергетичного комплексу і транспорту, які частіше всього є непрацюючими або збитковими;

зниження відносних обсягів капіталовкладень до ВВП (виділені кошти розпорошуються по багатьох об'єктах і не завжди використовуються повною мірою).

Дані негативні тенденції спричинені недоліками, притаманними процесу капітального бюджетування, це:

відсутність стратегічних орієнтирів розвитку економіки в цілому та окремих її секторів;

нерозвиненість довгострокового бюджетного планування;

невисока якість економічної оцінки інвестиційних проектів;

відсутність дієвої системи контролю за виконанням інвестиційних проектів. Стоян В. Бюджет та бюджетна політика держави//Світ Фінансів.- Тернопіль, 2005.- №1. - С.94.

В результаті маємо, що в процесі планування видатків бюджету на наступний рік основні зусилля держави спрямовуються переважно на вирішення поточних проблем без достатньої оцінки впливу таких рішень на майбутній економічний розвиток України. Так, бюджетні програми розглядаються лише з точки зору бюджетних асигнувань на один рік і враховують поточні пріоритети без оцінки обсягів асигнувань на такі програми в наступних роках та їх впливу на збалансованість бюджету та макроекономічну ситуацію в майбутніх періодах. Причиною цього є низький рівень технологій визначення пріоритетів бюджетних програм та підходів до аналізу ефективності видатків бюджету в умовах обмеженості бюджетних ресурсів.

В сучасних умовах, залишається дискусійним питання, який саме напрям бюджетного фінансування є пріоритетним - соціальний чи економічного розвитку. Соціальна спрямованість бюджетної політики / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Е.М. Лібанова та ін. - К.: НДФІ, 2004. З одного боку, збільшення економічних видатків має призводити до розвитку виробництва, збільшення інвестицій і заробітної плати населення, з другого - економіка, де виробництво стає на перешкоді всебічному розвитку людини, приречена на деградацію, що підтверджується розпадом економічно міцних імперій XX ст.

Використання бюджету як інструменту регулювання економіки ускладнене впливом на діяльність учасників бюджетних відносин багатьох як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, що визначаються соціально-економічним середовищем в країні та в світі. Одним із завдань бюджетного процесу є забезпечення керованого і передбачуваного впливу на зміст бюджету цих чинників, в результаті якого співвідношення бюджетних доходів і видатків відповідає фінансовій політиці держави. Терещенко Ю.І. Фінансове право. К: Юридична книга, 2006. - С. 142

В бюджетній системі нашої держави розмежування видатків між бюджетами та розпорядниками різних рівнів здійснюються за певними принципами встановленими Бюджетним кодексом України.

Розподіл видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

  • · видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (ці видатки здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань);
  • · видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України. Вони здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів;
  • · видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Такі видатки здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх цих трьох груп. .Опарін В. М. Фінансова система України: Теоретико-методологічні аспекти. -- К.: КНЕУ, 2005.

Останнім часом в умовах упорядкування міжбюджетних відносин значна увага приділяється питанню передачі видаткових повноважень між рівнями бюджетної системи. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

На наш погляд для стабілізації соціально-економічного становища України в умовах глобальної економічної кризи необхідно:

  • - виробити підходи для визначення пріоритетів у видатковій політиці (наприклад, інвестування соціальної сфери та вливання в сферу зайнятості, капітальні видатки в перспективні виробництва);
  • - законодавче встановити бюджетну стратегію на довгостроковий період;
  • - проектувати показники бюджету на трирічній період;
  • - встановити систему пільг для малого та середнього бізнесу, а також з метою сприяння великим підприємствам застосувати пільгове кредитування на реалізацію інноваційно-інвестиційної діяльності (наприклад, в рамках застосування інноваційних рішень для підвищення енергоефективності виробництв).

Отже, з метою подолання цих проблем необхідно забезпечити:

  • - визначення першочергових та пріоритетних напрямів розподілу бюджетних коштів, які б відповідали цілям фінансової політики держави та не відхилялись від головного призначення бюджету - справедливого та неупередженого розподілу державних благ з метою досягнення граничного рівня добробуту для кожного члена суспільства.
  • - забезпечення відповідності виконання бюджету запланованим показникам та ефективності не тільки поточного і наступного, а і попереднього бюджетного контролю;
 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 
СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Правові основи видатків державного бюджету в України
ВСТУПРОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ1.1 Становлення інституту видатків Державного бюджету 1.2 Поняття «бюджету» та «видатків бюджету»1.3 Принципи фінансування видатків Державного бюджету1.4 Зарубіжний досвід організації видатків Державного бюджетуРОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В УКРАЇНИ2.1 Законодавчі нормативні акти щодо видаткової частини Державного бюджету України2.2 Повноваження Державного казначейства України по виконанню державного бюджету за видатками2.3 Правові засади розподілу видатків за різними ланками бюджетної системи2.4 Загальні засади здійснення контролю за виконанням видатків Державного бюджетуРОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРАВОВОГО МЕХАНІМУ ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 3.1 Шляхи удосконалення нормопроектування у сфері бюджетних правовідносин3.2 Удосконалення інституту юридичної відповідальності у сфері виконання Державного бюджету3.3 Перспективи розвитку правового механізму здійснення видатків державного бюджету в УкраїніВИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ